12

Тема лекційного заняття № 8:

Системний вимір політики. Політична система суспільства: суть, структура та типи

Лекційне заняття провів:

ЛИТВИН В.С., ас. каф. політології, к.п.н.

План лекційного заняття:

1. Сутність і значення системного аналізу політики.

2. Поняття та моделі політичної системи суспільства.

3. Структура і функції політичної системи суспільства.

4. Типологія політичних систем.

1. Сутність і значення системного аналізу політики

Суспільство є складним та багатоманітним утворенням. Найважливішими та найбільш загальними елементами його структури є основні сфери суспільного життя – економічна, соціальна, політична, а також духовна. Політична сфера охоплює всю багатоманітність політичних явищ, процесів – необхідних, зумовлених об'єктивними чинниками суспільного розвитку, і випадкових, котрі є результатом збігу обставин. Наука про політику, звичайно, не може охопити багатоманітність політичних явищ. Завдання політології, як і будь-якої іншої науки, передусім у пізнанні необхідних, закономірних зв'язків між різними сторонами та елементами її об'єкта. Найбільшою мірою цьому завданню відповідає категорія "політична система суспільства", що є центральною в політології, а політична система виступає предметом цієї науки.

До середини XX ст. політологія існувала як сукупність розрізнених знань про політичні явища і процеси, дуже значну частину яких складав емпіричний матеріал, отриманий завдяки розвитку соціологічних та психологічних методів досліджень. Особливо значний за обсягом матеріал конкретних політичних процесів, передусім електоральної поведінки, нагромаджено у США. Американські політологи, як низки європейських країн – Великобританії, Німеччини, а також Франції, відчували гостру потребу в систематизації теоретичних знань та емпіричного матеріалу, у створенні цілісної сукупності, системи наукових знань про політику. Розрізнені політологічні знання з'єднано в цілісну сукупність завдяки створенню, насамперед науковцями СЩА, теорії політичної системи суспільства.

Система відповідно до найпоширенішого її розуміння – «сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв'язках один із одним, яка утворює певну цілісність, єдність». З цього елементарного визначення видно, що система складається із певної сукупності елементів, має власну структуру, причому ці елементи перебувають між собою у таких відносинах і зв'язках, що утворюють певну цілісність.

Системні утворення існують у суспільстві та в природі. Головною особливістю соціальних систем, на відміну від природних чи технічних, є те, що вони пов'язані з вольовою, свідомою, цілеспрямованою діяльністю людей та їх об'єднань.

Конкретизуючи загальні характеристики системи стосовно соціальних систем, слід виокремити характерні ознаки структурних елементів системи. По-перше, прямий, безпосередній зв'язок елементів системи з структурою і якісна визначеність. По-друге, однопорядковість, однорідність, теж субстанційна сумісність структурних елементів. По-третє, вияв структурних елементів як мінімальних за внутрішньою будовою та змістом компонентів даної системи стосовно обраного способу поділу. По-четверте, це органічний зв'язок структурного елемента із іншими елементами системи. По-п'яте, структурні елементи є основою, на котрій і розвиваються решта елементних властивостей і структурні зв'язки.

Виходячи із ознак структурних елементів системи, можна дійти висновку, що політична система суспільства як різновид соціальної системи не рівна політичному життю суспільства, в основі якого хоча й лежать певні закономірності, але яке все ж є неупорядкованою сукупністю подій. Політична система суспільства відрізняється від його політичного життя своєю системністю, тобто цілісністю і упорядкованістю взаємопов'язаних елементів. Системний підхід стосовно аналізу суспільних, зокрема політичних, явищ та процесів вимагає розгляду їх як сукупності взаємопов'язаних елементів, що функціонує відповідно до притаманних їй закономірностей.

У 50-х роках XX ст. системний і пов'язаний із ним структурно-функціональний підходи стали використовуватися для дослідження політики. Цьому значною мірою сприяла і загальна теорія систем, що виникла на Заході з потреб природничих наук, а згодом поширилася на інші науки, склавши теоретичну основу кібернетики.

Сучасне знання про політичну систему стало результатом тривалого розвитку. У суспільствознавство системний аналіз був впроваджений одним із представників структурно-функціональної школи, соціологом Толкоттом Парсонсом (1902-1979). У своїй праці «Соціальна система» (1951) він розглядав суспільство як систему, що складається з окремих, але інтегрованих елементів. Такими елементами у структурі кожного суспільства є суспільні цілі, норми, цінності і ролі. Елементами суспільства як системи є інститути, котрі виступають підсистемою великої суспільної системи. Кожній суспільній системі (підсистемі) властиві 4 основні функції, що забезпечують збереження та виживання системи. Такими функціями є, по-перше, адаптація, тобто специфічний різновид взаємодії соціальних суб'єктів із середовищем, в результаті і в процесі якої відбувається пристосування її вимог щодо навколишнього середовища. Функцію адаптації забезпечують політична і економічна системи. Другою функцією соціальної системи є досягнення цілей. Функцію забезпечує політична підсистема, політика. Третя функція соціальної системи – це інтеграція, тобто досягнення стану зв'язаності диференційованих елементів, наявність безконфліктності відносин поміж соціальними суб'єктами – як індивідами, соціальними спільностями, організаціями. Функцію інтеграції забезпечують правові інститути, владні структури, норми права, звичаї. Четвертою функцією соціальної системи постає підтримання системи, котра забезпечується віруваннями, мораллю, органами соціалізації (сім'я, школа тощо).

Отже, саме системний аналіз дає можливість установити, що будь-яка система, в тому числі й політична, визначається тим, що, по-перше, складається із багатьох елементів; по-друге, елементи системи складають ціле; по-третє, вона взаємодіє із навколишнім середовищем.