Введення в ніс лікарських середників на турундах

Необхідні засоби:

1. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.

2. Носорозширювач.

3. С терильні марлеві турунди довжиною 3-7 см або ватні "ковбаски" чи кульки.

4. Мазі, пасти, гелі, суспензії, масляні чи водні розчини тощо.

5. Лобний рефлектор.

6. Джерело світла.

Введення турунд краще проводити після очищення порожнини носа. Вводять лікарські середники в ніс за допомогою невеликої марлевої турунди, яку просочують необхідним медикаментом. Правою рукою беруть вушний чи колінчастий пінцет, яким захоплюють турунду, відступивши на 1-1,5 см від її кінця та занурюють у призначений розчин або витискають на неї мазь з тюбика. Лівою рукою піднімають верхівку носа вгору або розширюють ніздрю носорозширювачем. Пінцетом обережно вводять турунду в ніс і просувають вглиб його порожнини. Виймають пінцет так, щоб частина турунди залишилась у носі, знову захоплюють турунду в іншому місці й обережно просувають її глибше (рис.1.16). Повторюють такі дії доти, поки турунда повністю не сховається в порожнині носа. Після введення турунди в ніс ніздрю закривають ватною кулькою. Тривалість перебування турунди у носі залежить від характеру лікарського середника та коливається переважно у межах 15-30 хв, після чого її видаляють з носа пінцетом.

ТАМПОНАДА НОСА

Досить часто для зупинки носових кровотеч вдаються до передньої або задньої тампонади носа.

Передня тампонада носа

Необхідні засоби:

1. Стерильні марлеві турунди довжиною 30-70 см.

2. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.

3. Носорозширювач.

4. Знеболюючі та кровозупинні медикаментозні засоби.

5. Лобний рефлектор.

6. Джерело світла.

Передня тампонада застосовується для зупинки носової кровотечі так, щоб марля, яку вводять в порожнину носа, притиснула судину, що кровоточить. Освітлюючи лобним рефлектором порожнину носа, довгою марлевою турундою, просоченою знеболюючим або кровозупинним засобом, щільно заповнюють всю порожнину носа, починаючи з її задніх відділів.

П равою рукою беруть вушний пінцет, яким захоплюють марлеву турунду, відступивши на 5-7 см від її краю. Лівою рукою розширюють носорозширювачем вхід у половину носа, з якої виділяється кров. Пінцетом вводять турунду в ніс і просувають далеко вглиб його порожнини, аби її частина проникла у задньо - верхні відділи носа (рис. 1.17). Виймають пінцет так, щоб занурена частина турунди залишилась на місці, захоплюють турунду в іншій ділянці й просувають вглиб, але тепер нижніми відділами носа. Повторюють введення турунди по черзі у верхні й нижні відділи носа доти, поки турунда не заповнить всю порожнину носа. Таким чином поступово виповнюють задні, середні, передні відділи носової порожнини. Тампон при цьому набуває вигляду "гармошки" (рис. 1.18). Під час маніпуляцій медична сестра утримує інший (вільний) кінець довгої стерильної турунди.

Після введення тампона в ніс ніздрю закривають ватною кулькою та накладають пращоподібну пов'язку (див. нижче). Тривалість перебування тампона у носі становить 1-2 доби.

Не пошкодь!

При передній тампонаді носа інфекція з носоглотки може проникнути через слухову трубу в середнє вухо, тому слід обов'язково призначити протизапальну терапію (всередину або парентерально).

ЗАДНЯ ТАМПОНАДА НОСА

Необхідні засоби:

1. Марлевий тампон ("тюк") - марлева серветка, складена так, щоб утворився кубоподібний тампон, навхрест міцно перев'язаний подвійною товстою шовковою ниткою з чотирма довгими кінцями (рис.1.19 а).

2. М'який гумовий або синтетичний зонд (катетер) довжиною 40 см.

3. Носорозширювач.

4. Корнцанг.

5. Шпатель.

6. Багнетоподібний або колінчастий вушний пінцет.

7. Стерильні марлеві турунди довжиною 60-70 см.

8. Лобний рефлектор.

9. Джерело світла.

Я кщо не вдається зупинити кровотечу за допомогою передньої тампонади носа, вдаються до задньої тампонади. Для цього використовують стерильний марлевий тампон, розмір якого відповідає розміру двох нігтьових фаланг великих пальців хворого. Тампони різних розмірів готують заздалегідь і зберігають в стерильних умовах. Носорозширювачем, який тримають лівою рукою, розширюють ніздрі пацієнта, а правою у нижні відділи носа вводять тонкий гумовий зонд на глибину 15-20 см. Беруть у ліву руку шпатель, просять хворого відкрити рот та захоплюють корнцангом кінець гумового зонда, який, пройшовши через порожнину носа, з'явився у ротоглотці. Виводять назовні через рот цей кінець катетера, після чого один його кінець знаходиться біля входу в ніс, а інший - біля рота (рис. 1.19 б). Заздалегідь приготовлений марлевий тампон прив'язують двома нитками до ротового кінця катетера і, потягнувши за носовий кінець, виводять катетер з нитками через ніздрю (рис.1.19 в). Тепер в лівій руці гримають нитку від "тюка", а в правій - тампон. Допомагаючи пальцем правої руки або корнцангом, через рот тампон вводять позаду м'якого піднебіння у носоглотку. Під час цього лівою рукою підтягують тампон за нитку, яка через порожнину носа прикріплена до "тюка". Потім пальцем правої руки через рот заходять у носоглотку та ще глибше занурюють тампон так, щоб він проник у хоани та повністю перекрив їх просвіт.

Утримуючи у носоглотці тампон двома нитками, виконують передню тампонаду однієї чи обох половин носа (див. вище). Два кінці ниток зав'язують біля ніздрі над марлевою кулькою (рис. 1.19 г). Дві нитки, які виходять з рота хворого, фіксують лейкопластирем до його щоки або обрізають в глотці трохи нижче м'якого піднебіння. Ці нитки необхідні для видалення тампона. Утримують тампон у носоглотці 1-2 доби.