Сухий спосіб очищення зовнішнього вуха

Необхідні засоби:

1. Вушний зонд з гвинтовою нарізкою на його робочому кінці.

2. Стерильна гігроскопічна вата.

3. і. Вушні лійки різних розмірів.

С ухий спосіб частіше застосовується на практиці, він безпечніший за вологий, оскільки виконується під контролем зору. Спочатку формують "ватник": для цього у праву руку беруть зонд, у ліву - невеликий шматок вати, який "розстелюють" на вказівному пальці лівої руки. Робочий кінець зонда (з нарізкою) розміщують на ваті, яку потім складають над зондом (так, щоб зонд опинився в товщі вати). Обертаючи пальцями зонд навколо своєї осі, накручують вату на робочий кінець зонда. Вати треба брати небагато, щоб зонд не перекривав просвіту зовнішнього слухового проходу, але й, щоб робочий кінець зонда, повністю ховався у масиві вати (аби не пошкодити стінок слухового проходу чи барабанну перетинку). Шматок вати слід щільно намотувати на зонд так, щоб вата не "сповзла" з нього і не залишилась у зовнішньому слуховому проході.

Туалет зовнішнього слухового проходу проводять так: лівою рукою відтягують вушну раковину назад і вгору, а правою рукою беруть зонд з накрученою на його робочому кінці ватою, як олівець (1-3 пальцями) і обережно вводять у зовнішній слуховий прохід (рис. 4.16). При цьому виділення, які знаходяться у вусі, вбираються ватою зонда, звільняючи просвіт слухового проходу і створюючи можливість для подальшого просування зонда вглиб вуха. Після очищення входу в зовнішній слуховий прохід в нього вводять вушну лійку і подальші маніпуляції виконують через неї. Коли вата повністю просочиться виділеннями, зонд виймають та замінюють на ньому вату. Іноді треба декілька разів замінити вату на робочому кінці зонда і очищення вуха повторювати доти, поки вата перестане всмоктувати рідину і буде зовсім сухою, що дозволить оглянути глибокі відділи слухового проходу та барабанну перетинку. Якщо стінки зовнішнього слухового проходу вкриті сухими кірками, то їх на деякий час змащують стерильною олією, щоб порушити прикріплення кірок до шкіри та полегшити їх видалення. Такі кірки, вільні лусочки чи пастоподібні сірчані маси легкими рухами знімають зондом та вигортають назовні. Іноді доводиться повторювати таку процедуру декілька разів, поки не з'явиться можливість безперешкодно оглянути всі деталі глибоких відділів слухового проходу та барабанної перетинки.

Вологий спосіб очищення вуха (промивання)

Необхідні засоби:

1. Шприц об'ємом 20-100 мл, або гумовий балончик.

2. Теплий стерильний дезінфікуючий розчин (наприклад, фурациліну - 1:5000).

3. Ниркоподібний лоток.

Вологий спосіб очищення вуха полягає у промиванні вуха за допомогою вушного шприца або гумового балончика. Для профілактики випадкового поранення стінок зовнішнього слухового проходу на твердий наконечник балончика слід одягнути косо зрізану на кінці гумову трубочку завдовжки 3-4 см. Промивають вухо цвілими дезінфікуючими розчинами (частіше - фурациліном). При цьому хворий сам тримає ниркоподібний лоток, міцно притискаючи його до бокової поверхні шиї. Для випрямлення слухового проходу вушну раковину в дорослих відтягують лівою рукою назад і вгору, а правою рукою вводять "носик" шприца чи балончика у вухо хворого, але не глибше ніж на 1 см. Струмінь теплого розчину (37° С) окремими порціями з помірною силою направляють уздовж задньої стінки слухового проходу. Наповнюючи шприц або гумовий балон рідиною, слід переконатися в тому, що там немає повітря, інакше пухирці повітря, імітуючись з водою, викликають різкий шум; неприємний для хворого. Після промивання голову хворого нахиляють убік, щоб дати можливість рідині витекти з вуха, залишки її з глибини слухового проходу видаляють ватою, накрученою на зонд.

ВВЕДЕННЯ ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У ЗОВНІШНІЙ СЛУХОВИЙ ПРОХІД

Медикаментозні середники можна різними способами закапувати у вухо. Використовують: закапування крапель у вуха, вдування порошкоподібних форм ліків, введення ліків на вушних турундах, змащування шкіри лікарськими середниками тощо. Кожен із вказаних методів застосовується в різних ситуаціях і має свої переваги та недоліки.

ЗАКАПУВАННЯ КРАПЕЛЬ У ВУХО

Закапування крапель у вухо є одним з найпоширеніших способів лікування вушних захворювань. Необхідні засоби:

1. Індивідуальна піпетка з тупим кінцем (щоб не поранити шкіру слухового проходу).

2. Медикаментозний середник, призначений для лікування даного хворого.

3. Сучасні лікувальні середники, що промислово випускаються у спеціальних пляшечках з вмонтованим пристроєм для закапування їх вмісту у вухо (разом з піпеткою).

Не пошкодь!

Усі краплі, що закапують у вухо хворому, треба обов'язково підігріти до температури тіла (37° С)! Як холодні, так і гарячі краплі спричинять подразнення вестибулярного апарату: виникнення нудоти, блювання, запаморочення, падіння зі стільця тощо.

Х ворий може знаходитись у лежачому чи сидячому положенні. В останньому випадку хворий повинен нахилити голову до протилежного плеча. Перед закапуванням крапель слід оглянути зовнішній слуховий прохід. Якщо в ньому є виділення чи нашарування сірки, які затримають проходження крапель, то перед закапуванням крапель прохід слід очистити.

Підігрівають їх, опускаючи пляшку з краплями у теплу воду. Набирають теплі краплі у піпетку, лівою рукою відтягують вушну раковину назад і догори, а правою - утримують піпетку, яку розміщують в 3-5 см над входом у слуховий прохід. Натискають на гумову частину піпетки, чим випускають рідину по краплинах так, щоб вони потрапляли у вухо (рис. 4.17). Кількість крапель, які закапують у вухо, і періодичність закапувань залежать від характеру призначених ліків. Зазвичай дітям слід закапувати по 3-5 крапель, дорослим по 6-8 крапель двічі чи тричі на день.

Не пошкодь!

Треба для себе виробити правило: перед закапуванням крапель слід повторно пересвідчитись, що в піпетку набрано саме той розчин, який призначений для введення!

Після закапування слід кілька разів натиснути на козлик, щоб сприяти проникненню рідини у глибокі відділи слухового проходу чи у барабанну порожнину (при перфорації барабанної перетинки). Після цього протягом 10-15 хвилин голову потрібно тримати в нахиленому положенні, щоб краплі залишились у вусі, а потім повернути голову у протилежний бік, аби розчин витік з вуха. Після закапування крапель вухо закривають невеликим шматком вати.

ВДУВАННЯ ПОРОШКОПОДІБНИХ ЛІКІВ У ВУХО

Необхідні засоби:

1. Порошковдувач (інсуфлятор), заповнений порошкоподібним медикаментом, необхідним для лікування хворого (лікувальною формою у вигляді дрібного сухого порошку).

2. Вушні лійки різного діаметра.

Перед вдуванням порошку при необхідності треба очистити зовнішній слуховий прохід від виділень. Лівою рукою відтягують вушну раковину назад і вгору, щоб випрямити слуховий прохід, і вводять в нього вушну лійку. Правою рукою беруть порошковдувач

з а гумовий балон і обережно заводять його стерильний наконечник у вушну лійку. Натискаючи на гумовий балон вдувають, порошок у вухо, стежачи за тим, щоб порошок лягав тонким, рівномірним шаром, не утворюючи грудок, які можуть сприяти затримці ексудату у вусі (рис. 4.18).

При відсутності по-рошковдувача вдування можна провести за допомогою вушної лійки, вузьким кінцем якої зачерпують невелику кількість порошку. Відтягують вушну раковину та заводять вузький кінець лійки у вухо. Після цього гумовим балоном розпилюють порошок у вусі.