3. Причини шкільної дезадаптації

Природа шкільної неуспішності може бути представлена ​​самими різними чинниками.

1. Недоліки в підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність.

2. Соматичне ослаблення дитини.

3. Порушення формування окремих психічних функцій і пізнавальних процесів.

4. Рухові порушення.

5. Емоційні розлади.

Всі перераховані фактори представляють безпосередню загрозу, перш за все для інтелектуального розвитку дитини. Залежність же шкільної успішності від інтелекту не потребує доказів.

Шкільна дезадаптація – це складне вторинне соціально-особистісне явище, що є результатом порушеної взаємодії особистості школяра й середовища.

Роль факторів грають особливості психологічного клімату в педагогічному колективі, особистісні характеристики вчителів, адміністрації й персоналу школи, психогігієнічні фактори навчального процесу, взаємини в родині, психічне здоров'я батьків школяра, міжперсональні відносини в середовищі однолітків і т.п. Будь-який з перерахованих факторів може створювати передумови для виникнення шкільної дезадаптації, але центральне місце в її поведінці все-таки має психічний фактор - особливості особистості дитини у всьому їхньому різноманітті в процесі становлення й взаємодії із середовищем.

За досить одноманітними проявами шкільної дезадаптації ховається вкрай різноманітна психічна патологія, переважно граничного рівня. Чимале місце серед психічної патології в дітей і підлітків зі шкільної дезадаптацією займають і ендогенні захворювання (від 15% до 29%) - шизофренія й циклотимія. У багатьох випадках вони тривалий час (іноді багато років) залишаються нерозпізнаними й правильно діагностуються лише при огляді психіатром на фоні глибоких формах соціальної й навчальної декомпенсації. У цих випадках у хворих шизофренією переважними є багаторічні стерті приступи, ремісії з астенічним або психопатоподібним дефектом і "нажитою" циркулярністю; у хворих циклотимією - стерті афективні фази, масковані сомато-вегетативними порушеннями або поведінковими розладами. Хворі циклотимією й шизофренією значно відрізняються від інших дезадаптованих школярів не тільки за структурою особистісних особливостей, але й відносно механізмів формування шкільної дезадаптації й способів її подолання.

Характерні зовнішні прояви, на які звертають увагу педагоги і батьки - це зниження інтересу до навчання аж до небажання відвідувати школу, погіршення успішності, повільний темп засвоєння навчального матеріалу, неорганізованість, неуважність, повільність або гіперактивність, невпевненість у собі, конфліктність і т.д.

Одним з основних факторів, що сприяють формуванню шкільної дезадаптації, є порушення функції ЦНС. За даними проведеного обстеження виявлено шкільна дезадаптація у 30% дітей, що в основному відповідає наявності у даної категорії дітей мінімальних мозкових дисфункцій (ММД). Основними факторами, що приводять до ММД, були: обтяжений анамнез, перебіг вагітності та пологів. Надалі прояви ММД характеризувалися порушенням мовних функцій, уваги, пам'яті, хоча за загальним інтелектуальному розвитку діти перебували на рівні норми, чи відчували незначні когнітивні труднощі в шкільному навчанні.

Таким чином, основна частина дітей, які страждають ММД, яка призводить у подальшому до шкільної дезадаптації, мають потребу в спостереженні та лікуванні у невролога з залученням психологів, педагогів, логопедів і з обов'язковим включенням методів психолого-педагогічної корекції.

Іншою формою нейродинамічних розладів є психомоторна загальмованість. Школярі з цим порушенням відрізняються помітним зниженням рухової активності, уповільненим темпом психічної діяльності, обедненностью діапазону і вираженості емоційних реакцій. Ці діти також відчувають серйозні труднощі у навчальній діяльності, так як не встигають працювати в єдиному з усіма темпі, не здатні до швидкого реагування на зміну тих чи інших ситуацій, що крім навчальних невдач перешкоджає нормальним контактів з оточуючими.

Нейродинамічні порушення можуть виявлятися у формі нестабільності психічних процесів, що на поведінковому рівні виявляє себе емоційною нестійкістю, легкістю переходу від підвищеної активності до пасивності і, навпаки, від повної бездіяльності - до невпорядкованою гіперактивності. Для цієї категорії дітей досить характерним є бурхливий реагування на ситуації неуспіху, іноді набуває чітко істеричний відтінок. Типовим для них є також швидке стомлення на уроках, часті скарги на погане самопочуття, що в цілому приводить до нерівномірних досягненням у навчанні, помітно знижуючи загальний рівень успішності навіть при високому рівні розвитку інтелекту.

Не менш серйозні проблеми виникають і у дітей зі зниженою самооцінкою: їхня поведінка відрізняється нерішучістю, конформізмом, крайньої невпевненістю у власних силах, які формують почуття залежності, сковуючи розвиток ініціативи та самостійності у вчинках і судженнях.

Як показують дослідження причини шкільної дезадаптації в основному лежать поза школою - у сфері сімейного виховання. Тому не варто дивуватися, що основним рекомендаціями, які даються батькам таких дітей, коли вони звертаються до психолога, - змінити щось у своїй сім'ї.Часто батьки здивовані: при чому тут родина, коли в дитини проблеми в школі? Але в тому-то й річ, що причини виникнення шкільної дезадаптації школярів найчастіше пов'язані зі ставленням до дитини і його навчальної діяльності в сім'ї.

4. Форми прояву шкільної дезадаптації

Форма дезадаптації	Причини	Первинний запит	Корекційні заходи
Несформованість навичок навчальної діяльності.	- Педагогічна занедбаність; - Недостатній інтелектуальний і психомоторний розви-ток дитини; - Відсутність допомоги та уваги з боку батьків і вчителів.	Погана успішність з усіх предметів.	Спеціальні бесіди з дитиною, в ході яких треба встановити причини порушень навчальних навичок і надати рекомендації батькам.
Нездатність до довільної регуляції уваги, поведінки і навчальної діяльності.	- Неправильне виховання в сім'ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень);	Неорганізованість, неуважність, залежність від дорослих, відомість.	Робота з сім'єю; аналіз власної поведінки вчителів з ​​метою запобігти можливу неправильну поведінку.
Невміння пристосувати-ся до темпу навчального  життя (темпова непристосованість).	- Неправильне виховання в сім'ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей; - Мінімальна мозкова дисфункція; слабкий тип нервової системи ; - загальна соматична ослабленість; - Затримка розвитку;	Тривале приготування уроків, стомлення до кінця дня, запізнення в школу і т.д.	Робота з сім'єю щодо подолання оптимального режиму навантаження учня.
Шкільний нев-роз або "боязнь школи", невміння вирішити протиріччя між сімейними і шкільними "ми".	Дитина не може вийти замежі сімейної спільності - сім'я не випускає його (у дітей, батьки яких використовують їх для вирішення своїх проблем).	Страхи, тривожність.	Необхідно підключення психолога - сімейна терапія або групові заняття для дітей у поєднанні з груповими заняттями для їхніх батьків.
Несформованість шкільноїмотивації.	- Прагнення батьків "инфантилизувати" дитину; - Психологічна неготовність до школи; - Руйнування мотивації під впливом несприятливих факторів у школі або вдома.	Немає інтересу до навчання, "йому б грати", недисциплінованість, безвідповідальність, відставання в навчанні при високому інтелекті.	Робота з сім'єю; аналіз власної поведінки вчителів з ​​метою запобігти можливій неправильній поведінці.