Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Кафедра психології
Реферат з дисципліни «Основи психоконсультування і психокорекції»
на тему:
Психокорекція шкільної дезадаптації
Роботу виконала:
Студентка 4 курсу
Інституту філософської освіти і науки
42 групи (філософія, практична психологія)
Ткаченко Анна
Київ - 2012
Зміст
І. Вступ
ІІ. Теоретична частина
1. Визначення поняття
2. Види шкільної дезадаптації
3. Причини шкільної дезадаптації
4. Форми прояву
5. Профілактика шкільної дезадаптації.
ІІІ. Психокорекційна програма
ІV. Висновки
V. Список використаної літератури
Вступ
Останнім часом педагогами і психологами відзначається значний ріст кількості дітей, не здатних адаптуватися до шкільних умов самостійно, без сторонньої допомоги, тобто без допомоги фахівця. Така ситуація обумовлена багатьма причинами: нестабільністю в суспільстві, родині, екологічними проблемами, соматичним станом і т.д.
Як відомо, практично в кожному класі завжди є учні, виховання яких представляє особливу складність для вчителя. Такі школярі звичайно погано вчаться, конфліктують з однокласниками або педагогами, часто пропускають уроки без поважних причин, а часом роблять аморальні вчинки й навіть правопорушення.
Методи педагогічного впливу на соціально дезадаптованих учнів, на жаль, не часто дають бажаний ефект. Це пояснюється тим, що міри, прийняті вчителями й вихователями, не враховують глибинних причин відхилень у поведінці дітей. Тільки на основі ретельної психологічної діагностики можлива розробка корекційної програми ресоціалізації учнів, що становить основу виховної роботи з ними.
Актуальність курсової роботи полягає в тому, що в даний час наша країна переживає як політичну так і економічну нестабільність. Це все відображається зазвичай на самому впливовому прошарку суспільства - на дітях і підлітках. Адже вони найбільш глибоко сприймають всі процеси в суспільстві, сім’ї, бачать негаразди та проблеми. Відповідно це все відбивається на їхній поведінці, яка не завжди є адекватною нормам і правилам. Отже, вивчення методів виховання дезадаптованих дітей є нагальна проблема, яку ми розглянемо в даній роботі.
Практичне вирішення проблеми шкільної дезадаптації розглядається в даній роботі на прикладі психокорекційної програми, спрямованої на пошуки ефективних засобів психолого-педагогічної підтримки вчителів, батьків дезадаптивних дітей та безпосередньо фахівців. Гуманістичний підхід до особистості дитини, що розвивається, диктує необхідність психологічної підтримки дитини, розкриття її творчих здібностей, її «самості», усіх сторін її індивідуальності.
Метою даної роботи є знайомство з теоретичним аналізом проблеми та безпосередньо з психокорекційною програмою, тобто з засобами корекційно-розвиваючої роботи з усунення шкільної дезадаптації.
І. Теоретична частина
1. Визначення поняття
Шкільна дезадаптація являє собою неможливість навчання й адекватної взаємодії дитини з оточенням в умовах, які існують в індивідуальному мікросоціальному середовищі. Найбільш часто шкільна дезадаптація проявляється в неможливості навчання дитини по програмі, адекватної його здібностям, а також у порушеннях поведінки, що не відповідає прийнятим дисциплінарним нормам.
У найзагальнішому вигляді під шкільною дезадаптацією мається на увазі, як правило, деяка сукупність ознак, що свідчать про невідповідність соціопсихологічного і психофізіологічного статусу дитини вимогам ситуації шкільного навчання, оволодіння якої з ряду причин стає скрутним.
Адаптація – існування організму в мінливих умовах.
З поняттям шкільної дезадаптації пов’язують відхилення у навчальній діяльності, труднощі у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватну поведінку. Звідси результат об’єктивних утруднень, небажання відвідувати школу. Цілком природньо, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптивності повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають. Дитина потрапляє в нову соціальну групу. Ситуація нового, невідомого для неї є в деякій мірі тривожною. Дитина переживає емоційний дискомфорт, перш за все через невизначеність щодо вимог вчителів, про умови навчання, цінностей поведінки в колективі. Такий стан можна назвати станом внутрішньої напруги, настороженості, слабкої здатності у вирішенні інтелектуальних питань.
Неможливо говорити про адекватне сприйняття дитиною оточуючого світу, через призму власної тривоги. Все це ускладнює весь навчально-виховний процес, продуктивність праці на уроці стає проблемною. Навіть потенційний відмінник може стати відстаючим в умовах дезадаптації.
Не менш важливим є процес адаптації вчителя. Якщо вчитель не знає своїх учнів, він не може успішно організувати їх самообслуговування, індивідуалізувати, диференціювати навчання. Суть адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб створити неминучий процес адаптації більш інтенсивнішим. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров’я дитини.