Прийоми розумової діяльності:

1. Аналіз — це уявне розчленування цілого на частини або уявне виділення з цілого його аспектів, дій, відношень.

2. Порівняння — це встановлення подібності й розходження предметів і явищ. Порівняння ґрунтується на аналізі. Перш ніж порівнювати об'єкти, необхідно виділити одну або кілька їхніх ознак, за якими буде проводитися порівняння.

3. Абстрагування — це процес уявного відволікання від певних ознак, сторін конкретного з метою кращого його пізнання. Людина подумки. виділяє яку-небудь ознаку предмета і розглядає її ізольовано від усіх інших ознак, тимчасово абстрагуючись від них. Ізольоване вивчення окремих ознак об'єкта при одночасному абстрагуванні від всіх інших допомагає людині глибше зрозуміти сутність речей і явищ. Завдяки абстракції людина змогла відірватися від одиничного, конкретного і піднятися на найвищу ступінь пізнання — наукового теоретичного мислення.

4. Конкретизація — процес, зворотний до абстрагування і нерозривно пов'язаний з ним. Конкретизація — це повернення думки від загального й абстрактного до конкретного з метою розкриття змісту.

5. Розумова діяльність завжди спрямована на отримання якого-небудь результату. Людина аналізує предмети, порівнює їх, абстрагує окремі властивості для того, щоб виявити в них спільне, щоб розкрити закономірності, які керують їхнім розвитком, щоб опанувати ними.

Узагальнення, таким чином, є виділення в предметах і явищах спільного, котре виражається у вигляді поняття, закону, правила, формули і т. п.

Поняття етики ділового спілкування

Спілкування є однією з універсальних реальностей буття людини, специфічним видом і необхідною умовою її діяльності. від нього значною мірою залежить психологічний клімат в організації, на підприємстві, їх організаційна і виробнича мобільність, конкурентні позиції на ринку. Його характер обумовлюється етнічними, професійними, віковими та багатьма іншими параметрами, які необхідно знати і враховувати. Адже правильно організоване спілкування не тільки забезпечує ефективний обмін інформацією, а й дає змогу глибше пізнати партнера, спрогнозувати особливості подальшої ділової взаємодії з ним, іноді розпізнати за начебто вишуканими манерами некоректні наміри тощо. А багато управлінських проблем часто є породженням саме непрофесійного, невмілого спілкування.

Функціонування організації, як і життєдіяльність суспільства, пов’язане зі спілкуванням людей, яке є необхідною умовою узгодження ідей, думок, вироблення і організації виконання рішень.

Спілкування – сукупність зв’язків і взаємодій індивідів, груп, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності.

Ділова етика – це сукупність норм поводження підприємця, працівника, керівника, сукупність вимог, що їх культурне суспільство пропонує дотримуватися у спілкуванні з людьми, вимог, невід’ємних від усталеного образу ділової людини. На основі принципів ділової етики розглядаються й оцінюються ділові стосунки підприємців, їхнє поводження з погляду відповідності до загальноприйнятих у діловому світі стандартів поведінки.

У професійній діяльності спостерігаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що власне і є неетичною поведінкою. Причинами неетичної діяльності можуть бути:

• конкурентна боротьба;

• бажання мати великі прибутки;

• невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

• зменшення значення етики в суспільстві;

• бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;

• неетична поведінка партнерів (суміжників, засновників, постачальників);

• виникнення конфліктних, стресових та інших подібних ситуацій в організації, невдалий добір та невміле застосування стилів керівництва в організації;

• занадто складна система розробки та прийняття рішень в організації.

Варто виділити такі принципи ділових взаємин:

• Воля. Ділова етика базується на такій загальнолюдській цінності, як воля. Це означає, що бізнесмен повинен поважати не тільки волю власних комерційних дій, але й волю дій своїх конкурентів, що виражається у невтручанні в їхні справи, неприпустимості обмеження, навіть незначного, їхніх інтересів.

• Терпимість. Ще одним основним принципом ділових взаємин є терпимість, яка означає усвідомлення неможливості негайного і повного подолання чи викорінення недоліків партнера, клієнтів, підлеглих. Терпимість породжує взаємну довіру, розуміння і щирість, допомагає уникнути конфліктних ситуацій.

• Діловий обов’язок. У ділових людей усього світу існує таке поняття, як діловий обов’язок. У США, наприклад, відомим є термін техаське рукостискання: це коли сторони усно домовляються про те, що разом займатимуться яким-небудь бізнесом. Якщо одна зі сторін порушила умови цього договору, інші не матимуть з нею справ.

Західні підприємці користуються такою формулою: успіх=професіоналізм+порядність. За кордоном високо цінують перевірених роками партнерів, а новачків з підозрою вивчають і часто викреслюють зі своїх записних книжок імена тих, хто зневажає вищезгадані принципи. Ділові контакти обриваються відразу ж, як тільки з’ясовується некомпетентність або непорядність підприємців, до якої би держави вони не належали.

Основний постулат етики кожної серйозної компанії – «прибуток понад усе, але честь понад прибуток».

Репутацію придбати дуже важко, на це витрачаються роки, але втратити її можна в одну мить і найчастіше через дурницю: не відповівши коректно на телефонний дзвінок або лист, не виславши потрібну і правильно складену інформацію факсом тощо.

Успіх ділового спілкування залежить від дотримання низки правил:

1. правил знайомства;

2. правил проведення ділових контактів;

3. правил поведінки на переговорах;

4. вимог до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу;

5. вимог до мовлення;

6. вимог до культури складання службових документів.