Види мислення

У залежності від того, яке місце в розумовому процесі займають слово, образ і дія, як вони співвідносяться між собою, виділяють три види мислення: конкретно-дійове, або практичне, конкретно-образне й абстрактне. Ці види мислення виділяються ще й на підставі особливостей завдань -- практичних і теоретичних.

Конкретно дійове мислення спрямоване на вирішення конкретних завдань в умовах виробничої, конструктивної, організаторської й іншої практичної діяльності людей. Практичне мислення — це насамперед технічне, конструктивне мислення. Воно полягає в розумінні техніки і в умінні людини самостійно вирішувати технічні завдання.

Конкретно-образне, або художнє, мислення характеризується тим, що абстраговані думки, узагальнення людина втілює в конкретні образи.

Абстрактне, або словесне. Логічне, мислення спрямоване в основному на виявлення загальних закономірностей у природі й людському суспільстві. Абстрактне, теоретичне мислення відбиває загальні зв'язки і відношення. Воно оперує насамперед поняттями, широкими категоріями, а образи, уявлення в ньому відіграють допоміжну роль.

Усі три види мислення тісно пов'язані один з одним. У багатьох людей однаковою мірою розвинуті конкретно-дійове, конкретно-образне і теоретичне мислення, але в залежності від характеру завдань, які людина вирішує, на перший план виступає то перший, то другий, то третій вид мислення.

Поняття форми мислення і закони мислення

Мислення людини відбувається у певних логічних формах і підлягає певним законам логіки.

Форма мислення — це спосіб відображення предметів і явищ об'єктивної реальності.

Основними формами мислення є поняття, судження і умовиводи.

Поняття, наприклад, — це така форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих ознаках. Так, поняття "угода" відбиває угоду як явище дійсності в таких ознаках. "Угодою визначаються дії громадян і організацій, спрямовані на установлення, зміну або припинення громадянських прав або обов'язків". Те ж саме спостерігається під час розгляду будь-яких інших понять.

Наприклад, зміст поняття "людина" становить такі ознаки людей, відтворені в цьому понятті, як:

1. здатність виробляти знаряддя праці, 2) здатність мислити і 3) володіти мовою.

Судження — це інша форма відображення предметів і явищ дійсності, ніж поняття. Судження — форма мислення, яка відтворює не предмет у цілому, а окремі його ознаки, властивості, зв'язки і відношення у вигляді утвердження або заперечення належності предмету певної ознаки чи властивості.

Предмети суджень такі:

1. Дарування – це договір.

2. Угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною і т. ін.

Умовивід - це зв'язок суджень. Це форма мислення, в якій з одного, двох чи більше суджень виводиться нове судження.

Мислення людини не безладне, воно підлягає певним законам, завдяки яким стає логічним. Основними законами логіки є: закон тотожності, закон суперечності (несуперечності), закон виключеного третього і закон достатньої підстави. Порушення (не дотримання) вимог будь-якого з цих законів призводить до того, що мислення стає нелогічним.