Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДІТИ І РАБСТВО.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.09.2019
Размер:
35.4 Кб
Скачать

Конвенція № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці заборонила:

  • усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

  • використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

  • використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначається у відповідних міжнародних договорах;

  • роботу, яка за своїм характером чи умовами, у яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей.

Кожна держава повинна вживати заходів, спрямованих на недопущення залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, надання їм необхідної та належної допомоги, доступу до безкоштовної початкової освіти та, у разі можливості, до професійно-технічної підготовки.

Ще однією із тривожних тенденцій експлуатації дітей є насильницьке вербування їх на військову службу. Діти часто використовуються у ході збройних конфліктів як носильники і солдати, як для піднесення зброї бійцям, так і для ведення бойових дій. Наслідки такої практики є жахливими: багато дітей під час збройних операцій гинуть, отримують каліцтва, піддаються допитам, катуванням. Лише за останні десять років у результаті збройних конфліктів більше 2 млн. дітей були вбиті і понад 6 млн. поранені або покалічені [11, С. 28].

За останніми даними, у світі використовується в ході збройних конфліктів приблизно 300 тис. дітей, причому 120 тис. припадає лише на Африку. Деяким із дітей не виповнилося 8 років [7, С. 37].

Торгівля дітьми

За даними Генерального секретаріату Інтерполу, цей вид злочинності є найбільш поширеним щодо дітей кочівників, яких переправляють до Італії, де примушують вчиняти протиправні дії, жебракувати, а часом і вдаватися до проституції. Останнім часом почастішали викрадення та продаж дітей і підлітків в Уругваї. У багатьох випадках злочини вчиняються особами психічно неврівноваженими, із викривленими статевими нахилами [4, С. 39]. Завдяки дослідженням італійських журналістів виявлені факти торгівлі дітьми в Албанії, де торговці пропонують громадянам Італії новонароджених дітей, підлітків чи вагітних жінок, які після пологів, за оплату, погоджуються передати дитину покупцеві. Вартість дитини коливається від тисячі до двох тисяч доларів США. Трапляються випадки, коли молоді подружжя, які бажають залишити Албанію і переїхати на постійне місце проживання до Італії, віддають свою дитину за працевлаштування у цій країні та вартість переїзду [5].

Сьогодні реально існує також експорт дітей за кордон із країн СНД. Активізувався він після розпаду СРСР. Перші спроби викриття цього злочинного промислу з’явились у німецькій пресі у 1991–1992 роках, коли в Росії та інших республіках вважали, що такого виду злочинності у них немає. Поряд із тим, у США, Ізраїлі, Німеччині, Італії було виявлено російськомовні злочинні групи, які під прикриттям посередницьких контор торгували дітьми. Вартість однієї здорової дитини перевищувала 50 тис. доларів США. Росія, поряд з Болівією, Гватемалою, Колумбією, Бразилією, Парагваєм потрапила до списку країн, з яких найбільше вивозиться дітей до розвинених регіонів планети. Судові процеси, які пройшли у деяких областях України, свідчать, що практика торгівлі дітьми має місце і в нашій країні.

Дедалі частіше транснаціональні організовані групи купують і продають дітей, не рахуючись із державними кордонами. Простежуються і міжнародні канали постачання дітей: із Латинської Америки – до Європи і на Близький Схід; із Південної Азії – до Європи і на Близький Схід; європейський ринок; західноафриканський ринок. У Східній Європі цей рух має напрям зі сходу на захід – із Росії, України та Білорусі дівчаток перевозять до Польщі, Угорщини і країн Балтики, або у столиці західноєвропейських держав. Існує також торгівля румунськими проститутками, яких ввозять до Італії, на Кіпр і до Туреччини. У Південно-Східній Азії виявлено кілька добре простежуваних маршрутів постачання дітей: із М’янми – до Таїланду; всередині Таїланду; із Таїланду та інших країн до Китаю, Малайзії, Японії та США; із Таїланду і Філіппін – до Австралії, Нової Зеландії та на Тайвань, до Китаю; із Непалу та Бангладеш – до Індії; із Південно-Східної Азії – до Японії та на Гаваї через Гонконг; з Індії та Пакистану – на Близький Схід [6, С. 16].

За останніми даними Міжнародної організації праці, торгівля дітьми становить бізнес обсягом  в один мільярд доларів США на рік, жертвами якого щороку стають 1,2 млн. дітей [7, С. 36].

Можна простежити тенденцію тісного зв’язку торгівлі дітьми із проблемою дитячої проституції. В усі часи існувало бажання використовувати дітей для задоволення сексуальних потреб. Сьогодні проституція неповнолітніх перетворилася на справжню галузь економіки, яка приносить великі прибутки експлуататорам.

Організація із боротьби проти дитячої проституції у країнах Азії повідомила Робочу групу із сучасних форм рабства ООН, що на Тайвані у проституцію і секс-туризм залучається понад 20 тис. дітей, головним чином, віком від 12 до 16 років. Індустрія секс-туризму поширюється у тих районах Тайваню, де проживають корінні народи. Там складно знайти роботу, і багатьох дівчат продають у приватні будинки розпусти в рабство для використання із метою сексуальної експлуатації [8, С. 26].

Масова дитяча проституція існує і у промислово розвинених країнах. Вважається, що лише у США близько 100 тис. дітей є втягнутими у цю “індустрію” [9, С. 43]. За даними організації “S.O.S.Enfants”, у Парижі проституцією займаються приблизно 5000 хлопчиків і 3000 дівчаток віком до 18 років.

В Україні офіційно реєструється незначна кількість випадків дитячої проституції. Пояснити це можна високим рівнем латентності цього явища у нашій країні.

Можна зробити висновок, що в Україні дитяча проституція і проституція неповнолітніх ще не досягла таких масштабів як у Таїланді, Японії, на Філіппінах та у деяких інших регіонах. Але це не дає підстав вважати ситуацію, пов’язану із проблемою, менш гострою. Катаклізми соціального і морального характеру дозволили представникам кримінального секс-бізнесу значно розширити сферу організованих сексуальних послуг за рахунок дітей і неповнолітніх. Механізм їх втягнення у заняття проституцією пов’язується як із їхньою добровільною згодою, так і з примушуванням цих осіб до заняття проституцією.

Сексуальна ж експлуатація у комерційних цілях є однією із найжорстокіших форм насильства щодо дітей. Діти, які стали її жертвами, зазнають фізичних, психосоціальних та емоційних страждань, наслідки яких відчуваються протягом усього життя і навіть йому загрожують. Вони піддаються ризику ранньої вагітності, смерті під час пологів і зараження хворобами, які передаються статевим шляхом. Згідно із конкретними дослідженнями і свідченнями дітей, які стали жертвами сексуальної експлуатації, нанесена їм травма є дуже глибокою. Багато із них надалі не в змозі долучитися до нормального життя або повернутися до нього. Частина із них вмирає, не досягнувши зрілості.

Зауважимо, що простежується чіткий зв’язок між проституцією та порнографією – особливо дитячою, котра відкриває великі можливості для експлуатації дитячої сексуальності, користується попитом і також приносить великі прибутки.

Нині розповсюдження та експлуатація дитячої порнографії є проблемою світового рівня. Для реалізації такої продукції, а також для організації її комерційного обігу та подальшого розміщення у різноманітних виданнях злочинці використовують широко розгалужену мережу книжкових магазинів і секс-шопів. Одним із сучасних засобів передачі продукції дитячої порнографії є розповсюдження її каналами міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет.

За даними Генерального секретаріату Інтерполу, хвиля дитячої порнографії охопила багато країн світу. Як стверджує американська митна служба, лише у США проживає 500 тис. педофілів, для яких у країні виготовляється 85% усієї дитячої порнографії. Зазначимо, що злочинні елементи, які займаються дитячим порнографічним бізнесом, часто виступають під прикриттям організацій із допомоги дітям або відеокомпаній.

Проблема дитячої порнографії і проституції набула загрозливих розмірів. Тому представники країн-членів ООН створили “Програму дій щодо запобігання торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії”. Для протидії цим злочинам міжнародна громадськість закликає діяти узгодженими заходами на національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Дитині було лише 4 роки, коли її покинула мати… Певний час дівчинкою опікувалася бабуся, але поважний вік забрав сили. З цього і почалися проблеми маленької чернівчанки. Керівництво школи, де навчалася дівчинка, вимагало від бабусі, щоби та забрала документи. Адже вона не здавала грошей на ремонти навчального закладу, не брала участі у шкільних заходах. Дитина не витримала тиску з боку класного керівника та інших дітей і перестала відвідувати уроки. Дирекція школи не повідомила про це відповідні служби. Як наслідок нашої байдужості, дівчинка потрапила у тенета сутенерів…

Прикладів дитячого рабства можна навести безліч. Батьківська та соціальна недбалість призводить до жахливих злочинів проти дітей. І явище це зростає: коли 2001 року в Україні від сексуальної работоргівлі постраждала 21 неповнолітня дитина, то нинішнього – вже 57.

За статистикою міжнародної організації з міграції, 2008 року в Україні зареєстровано 160 потерпілих дітей. – Цього року Європейська комісія підтримала 2-річний проект у сфері протидії торгівлі дітьми «Зміцнення національних механізмів і потенціалу у сфері протидії торгівлі дітьми в Україні». Він задіяний у 5-ти регіонах України: Чернівецькій, Миколаївській, Закарпатській, Луганській та Харківській областях.

У рамках цього проекту здійснюється повний супровід потерпілих, їм надаються всі види реабілітаційних послуг – медична та психологічна, матеріальна, юридична допомога тощо, – розповідає Ельвіра МРУЧКОВСЬКА, голова Чернівецького громадського об’єднання «Сучасник».

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]