73. Що таке спряжена та не спряжена еволюція, ценофіли та ценофоби?

В широкому сенсі, біологічна коевол́юція (або Спряжена еволюція) — «це зміна біологічного об'єкта викликана зміною пов'язаного з ним об'єкта»

Поняття «коеволюція» було застосоване екологами (П. Ерліхом, П. Рейвеном) в 1964 р. для опису координованого розвитку різних видів у складі однієї екосистеми (біогеоценозу).

Прикладом спряженої еволюції є взаємопристосування комах і покритонасінних рослин до запилення. Взаємопристосування можуть бути ще складнішими, наприклад, до живлення за рахунок комах-запилюва-чів здатні хижі комахи, птахи, ссавці, не кажучи вже про рослиноїдні види, що живляться квітковими рослинами.

Не спряжена еволюція - різні види еволюціонують незалежно один від одного.

Види, що беруть участь у ранніх сукцесіях, відрізняються високою екологічною пластичністю, мало спеціалізовані і не зустрічаються в зрілих біогеоце-нозах, тому їх називають ценофобами.

Види, з популяцій яких складаються стабільні біоценози, називають ценофілами (від грец. койнос - загальний та філео - люблю); вони здебільшого високо спеціалізовані до існування в певному типі біогеоценозів, тобто екологічно та еволюційно непластичні.

74.Яка роль видів у забезпеченні цілісності біосфери?

Сучасні еволюційні погляди грунтуються на ідеях В.І. Вернадського про взаємозв'язок усіх рівнів живого в єдиній біосфері й про те, що життя на Землі має різні рівні організації, включаючи біогеоценотичний.

У біогеоценозах усі популяції взаємопов'язані трофічними, просторовими та іншими зв'язками і впливають одна на одну. Тому еволюційні зміни в популяціях спричинюють фактори, які діють через біогеоценоз як цілісну систему. Отже, біогеоценоз — це середовище еволюційних процесів. Залежно від типу біогеоценозу еволюція популяцій, які входять до його складу, може відбуватися по-різному.

75.Які внутрішньовидові фактори еволюції ви знаете?

Внутрішньовидові еволюційні фактори - це взаємодії між особинами всередині популяції. Головні з них - міграції, хвилі життя, статевий добір, ієрархічні (головуючі - підлеглі) або неіє-рархічні взаємозв'язки у зграях, колоніях суспільних комах, розподіл гніздових чи мисливських територій між особинами чи їхніми групами тощо. Загалом дія цих факторів спричиняє саморегуляцію густоти популяцій. Вона має обмежений характер, бо густота певної популяції насамперед залежить від стану популяцій інших видів, пов'язаних із нею ланцюгами живлення чи спільною територією.