1950 Р. Став роком суцільної колективізації. В колгоспи примусово було включено 93 % селян. Проводилися репресії за звинуваченням у націоналізмі, в тому числі депортації.

У березні 1946 р. було сфабриковано саморозпуск УГКЦ, заарештувано єпископів і митрополита Йосипа Сліпого (у концтаборах до 1963 р.). В 1946 р. сфальсифікований Львівський церковний Собор. На якому за пропозицією єпископа Гавриїла Костельника була ліквідована Берестейська унія 1596 р., УГКЦ була заборонена.

Боротьба оун та упа

У 1943-1950 рр. УПА очолював Роман Шухевич (псевд. Тарас Чупринка). Також він був головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради.

УПА перейшла до партизанської боротьби. Її воїни переховувались в підпільних боївках, спиралися на підтримку місцевого населення. Але в 1946 р. у боях із НКВС УПА втратила 40 % складу. У 1945-1949 рр. уряд 5 разів оголошував амністію тим повстанцям, які здадуться.

УПА проводила збройно-пропагандистські рейди по сусідніх країнах (ЧСР, Угорщині, Румунії, Східної Пруссії).

28 березня 1947 р. на Лемківщині загін сотника Хріна знищив заступника міністра оборони Польщі Кароля Сверчевського. У відповідь 29 березня політбюро ЦК ПР(-обітнича )П оголосила операцію «Вісла». Українські та українсько-польські родини були переселені з Надсяння, Лемківщини, Холмщини й Підлящщя на захід і північ Польщі, а їх майно конфісковане. Всього переселено 140-150 тис. чол. Операцію «Вісла» здійснювало 6 піхотних дивізій Польщі на чолі з генералом Мосором. Під час переселення НКВС блокували кордони УРСР, а чехо-словацькі прикордонники – кордони ЧСР. УПА залишилося без своїх баз у Польщі. В Явожно, біля Кракова, було створено табір для «підозрілих українців». У 1990 р. польський сенат засудив акцію «Вісла».

5 березня 1950 р. біля Львову загинув Роман Шухевич. УПА боролася до травня 1956 р., а окремі групи до 1960-х рр..

Розгортання ідеологічних кампаній.

Наприкінці 1940-х рр.. у Світі почалася «Холодна війна» між Сходом і Заходом. Голова ідеологічного відділу ЦК ВКП(б) А. Жданов розпочав погромні ідеологічні компанії проти діячів культури («ждановщина»). Уряд намагався ізолювати народи СРСР від впливу західної культури. Боролися проти «ідеологічних помилок», вільнодумства, «ворожості радянському ладові», «націоналізму», «космополітизму» (відсутності любові до СРСР), «низькопоклонства» перед Заходом. Критикувалися журнали «Перець», «Вітчизна», «Дніпро», «Радянський письменник», репертуар театрів, музичне мистецтво.

У націоналізмі звинувачували Остапа Вишню (за твір «Мисливські усмішки»), І. Сенченка (за повісті «Кінчався вересень 1941-го року» та «Його покоління»), Ю. Яновського (за роман «Жива вода»), М. Рильського (за твори «Мандрівка в молодість», «Київські октави»), В. Сосюру (за твір «Любіть Україну»), О. Довженка (за кіносценарій «Україна в огні»), К. Данькевича (за оперу «Богдан Хмельницький») та ін., істориків М. Петровського, К. Гуслистого, М. Супруненка, Ф. Ястребова, М. Славіна.

Була розгорнута компанія проти «ідеалістичної» науки генетики («лисенківщина»). Компанію зініціював агроном Т. Лисенко на з’їзді Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (серпень 1949 р.). У Харкові були звільнені професора І. Поляков, С. Делоне, М. Гришко та ін..

ДОДАТКИ

Дати:

квітень 1945 р. - Україна стає співзасновницею ООН;

березень 1946 р. – «саморозпуск» УГКЦ;