Загальноукраїнський страйк шахтарів

У липні 1989 р. на шахті Ясинуватська-Глибока (Донбас) пройшов страйк шахтарів. Страйки пройшли на 193 шахтах. Шахтарі вимагали підвищення зарплатні, поліпшення умов праці. Іноді висувалися політичні вимоги (ліквідації парткомів, відставки уряду, націоналізації майна КПРС). Через страйки в 1989 р. було втрачено 1,7 млн тонн вугілля.

Виникнення Народного руху України за перебудову

У вересні 1989 р. в Києві виник Народний Рух України за перебудову. Рух очолив І. Драч, заступником став академік АН УРСР П. Кислий. Рух виступав за демократію й гуманність.

У 1988 р. пленум ЦК КПРС оголосив законодавчим органом З’їзд народних депутатів. У 1989 р. пройшли вибори. Депутатами стало декілька демократів. У 1989 р. І З’їзд сформував двопалатну Верховну Раду СРСР (очолив М. С. Горбачов).

В УРСР 1-й секретар КПУ В. Щербицький чинив опір всьому новому. Втім у 1989 р. він пішов на пенсію. Секретарем було обрано Володимира Івашка (1978-1986 рр. – секретар з питань ідеологічної роботи харківського обкому КПУ).

В 1990 р. Пленум ЦК КПРС на вимогу З’їзду народних депутатів вилучив з конституції СРСР статтю 6 (про керівну роль КПРС).

Формування багатопартійності

З 1989 р. виникали нові партії. Вони поділялися на праві, центристські та ліві. Партії були самостійницькі (за повну самостійність України), конфедералістські (за суверенітет України й воєнно-політичний союз з іншими радянськими республіками), федералістичні (за Україну в складі оновленого СРСР).

Праві:

В 1989 р. у Львові виникла Українська національна партія (за відновлення УНР), у 1990 р. – «Державна самостійність України» (Іван Кандиба; за реабілітацію ОУН-УПА). В 1990 р. 20 націоналістичних груп утворили Українську між партійну асамблею. УМА почала створювати альтернативні органи влади (Національний конгрес і комітети громадян на місцях)

Центристи:

У 1990 р. виникли Українська республіканська партія (на базі УГС, очолив Л. Лук’яненко, за незалежну соборну Україну), Демократична партія України (ДемПУ, очолив Ю. Бадзьо, за суверенну Українську республіку й приватизацію), Соціал-демократична партія України (за незалежність України), Об’єднана соціал-демократична партія України (пізніше СДПУ(о), за конфедерацію з іншими республіками), Партія зелених України (за поліпшення екології, очолили Ю. Щербак і Л. Сандуляк).

Ліві:

У КПРС сформувалася Демократична платформа. Її мета була перетворити КПРС на партію парламентського типу, деполітизувати КДБ і МВС, держустанови. Така ж Демплатформа виникла в КПУ. Згодом демплатформа перетворилася на Партію демократичного відродження України (ПДВУ). ПДВУ стояла на конфедеративних позиціях.

Загалом на початку 1991 р. в Україні діяло 13 партій (близько 30 тис. чол..)

Політичні реформи. Перші альтеративні вибори до Верховної Ради

У березні 1990 р. пройшли перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Рух, УГС, Меморіал, Товариство української мови ім.. Т. Г. Шевченка та ін. утворили Демократичний блок. Демблок вимагав суверенітету України, скасування 6-ї статті, політичного плюралізму, багатопартійності, ринкової економіки, нової Конституції України, вільного розвитку культури й мов національних меншин, свободи віросповідання.

Втім, більшість депутатських міст у Верховній Раді здобули комуністи (Демблок – приблизно 1/3 місць), 1-м секретарем ЦК КПУ став В. Івашко (до 9 липня 1990 р.). Депутати від Демблоку організувалися в Народну раду й перейшли до опозиції. НР очолив академік І. Юхновський.

21 січня 1991 р., напередодні 71-ї річниці акта злуки України, Рух та інші демократичні сили організували «живий ланцюг» («Українська хвиля») між Києвом та Львовом – символ єдності України.