Анатомо-фіЗіЛопчні особливості новонародженої дитини і догляд за нею плід і його розвиток

Піклування про здоров'я майбутньої дитини повинно здійсню­ватися ще до її народження, оскільки життя людини починається не з дня її пояеи на світ, а з перших днів внутрішньоутробкого розвитку.

Стан дитини при народженні і її повноцінність у майбутньому багато в чому залежать від здоров'я батьків, від особливостей вагіт­ності і умов її перебігу. На потомство шкідливо впливають нера­ціональний спосіб життя як матері, так і батька, їхні фізичні та психічні перевантаження, тяжкі хвороби, патологія вагітності. На здоров'ї майбутньої дитини також несприятливо позначаються неправильне харчування батьків, куріння, зловживання спиртни­ми напоями, лікарськими засобами, шкідливості їхньої професії. Сьогодні відомо понад 400 факторів, які згубно діють на внутрішньоутробний розвиток плода. При цьому має значення не тільки характер патогенного чинника і тривалість його впливу, а й те, у який період вагітності він діє.

Вагітність триває 270—280 днів. В ній виділяють 1) фазу ем­бріонального розвитку (перші 1,5—2 міс) — формування плода ї закладення основних органів і 2) фазу плацентарного розвитку (з 3-го до 10-го міс) — ріст плода.

З моменту запліднення, тобто злиття чоловічої та жіночої га­мет і утворення зиготи, починається період ембріогенезу, під час якого можна виділити ще коротші періоди розвитку. Перші 16 діб це — бластогенез. За цей час послідовно здійснюються стадії морули, бластули і гаструли. Морфологічно цей період завершується відмежуванням клітин ембріобласта (майбутнього плода) від клі­тин трофобласта (частини майбутньої плаценти).

На 3-му і 4-му тижнях ембріогенезу формуються голова, розви­ваються серце і судини, з'являються зародки печінки, легень, Щитовидної залози, первинної нирки і надниркових залоз, під­шлункової залози, закладаються кінцівки.

У кінці першого місяця вагітності зароджуються статеві органи, лімфатична система і селезінка, утворюється пупковий шнурочок, триває розвиток раніше закладених органів. На другому місяці вагітності формуються) обличчя, шия, стінки грудної клітки і черевної порожнини, розвиваються різні відділи нервової системи, диференціюються зоровий і слуховий апарати. Із зябрових щілин утворюються барабанна порожнина, мигдалики, загрудинна залоза (тимус), розвиваються постійна нирка і статеві залози.

Після другого місяця вагітності розпочинається плодовий, або плацентарний, період розвитку плода. В цей час плацента вже функціонує як самостійний орган, через який здійснюється зв'язок між матір'ю і плодом. Цей період триває до кінця вагітності, закін­чується народженням дитини і характеризується інтенсивним рос­том плода. Орієнтовно його довжину встановлюють такі до 5-го міс включно зріст, виражений у сантиметрах, дорівнює кількості місяців внутрішньоутробного розвитку, піднесеному до квадрата (в 1 міс— 1 см, в 2 міс — 4 см, в 3 міс — 9 см і т. д.). Починаючи з 6-го місяця, зріст у сантиметрах дорівнює кількості місяців внут­рішньоутробного розвитку, помноженій на 5 (в 6 міс — ЗО см, у 7—35 см і т. д.).

Розрізняють три основні групи захворювань під час внутрішньоутробного періоду розвитку плода — гаметопатії, ембріопатії і фе-топатії. Вони виникають в результаті хвороботворного впливу шкідливих факторів зовнішнього середовища на статеві клітини батька і матері ще до запліднення та на ембріон і плід під час внут­рішньоутробного розвитку. Вид природженої патології залежить від тривалості і сили дії цих чинників, характеру порушення гене­тичних механізмів тощо.

Гаметопатії — це спадкові захворювання, що виникають через ураження статевих клітин батьків, які проявляються хромосомними і генними мутаціями.

В ядрі кожної соматичної клітини людини в нормі є 46 хромосом, у кожній статевій клітині — по 23 хромосоми. Злиття двох гамет — яйцеклітини і сперматозоїда веде до утворення зиготи з повним набором хромосом (46), властивим каріотипу людини. Хімічно хромосоми складаються з ниток дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і білків гістонових та негістонових груп. Нитки ДНК є носіями спадкової інформації, а також інформації про по­слідовність розміщення амінокислот у білках. Однією з функціо­нальних одиниць ДНК є ген. Він являє собою часточку ДНК, яка несе інформацію про цю чи іншу ознаку людини. Всі хромосоми людини мають близько 7 000 000 генів, на яких знаходяться коди всіх ознак людини.

Основою спадкових захворювань є зміна генетичної інформації—мутація. Мутації виникають цілком природно, спонтанно або в результаті дії шкідливих факторів навколишнього середовища (біологічно активних хімічних сполук, іонізуючого випромінювання). Мутації можуть бути позитивними (підвищують життєздатність організму) і негативними (спричинюють спадкові хвороби).

Мутації виникають як у процесі формування статевих клітин, так і у сформованих гаметах. У соматичних клітинах мутації можуть проявлятися протягом усього їхнього життя. Захворювання, які розвиваються у зв'язку з мутаціями, що виникають у гаметах до запліднення, можуть передаватися спадково від покоління до покоління.

Хромосомні хвороби у новонароджених зустрічаються з часто­тою 1 і 100. Близько 20 % мимовільних абортів зумовлені хромо­сомними аномаліями, які досить часто призводять до передчасних пологів і народження неживого плода. Структура хромосом пору­шується при утворенні гамети в період редукційного поділу, коли підчас кон'югації хромосоми не розходяться. Це спричинює збіль­шення або зменшення їх у гаметі. Можливі поперечні розриви плеча хромосоми з відмежуванням кінцевого сегмента від її тіла, подвійні розриви з випадінням внутрішнього сегмента і з'єднанням кін­ців, зсуванням частини однієї хромосоми на іншу і т. д. У новона­роджених найчастіше зустрічаються такі хромосомні захворювання, як хвороба Дауна, синдром Шерешевського—Тернера, Патау, Едвардса та ін.

Генні хвороби. Найбільш типовими генними хворобами є спад­кові захворювання обміну речовин. Розвиток їх зумовлений мута­цією генів, які регулюють синтез білків. У результаті мутації ут­ворення специфічного білка або порушується, або зовсім припиня­ється.

До генних захворювань належать різноманітні ензимопатії, пов'язані з порушенням функції білкових молекул, гемофілія, афібриногенемія, агаммаглобулінемія, при яких неможливий син­тез деяких молекул білка, а також інші захворювання білкового, жирового, вуглеводного і мінерального обміну (фенілкетонурія, алкаптонурія, гістидинемія, ліпідози, цукровий діабет, муковісци-доз та ін.).

Ембріопатії виникають внаслідок впливу несприятливих факто­рів навколишнього середовища на зародок. Найбільш уразливим він стає у критичні періоди розвитку, коли різко підвищується чутливість до дії зовнішніх агентів. Такими критичними періодами є бластогенез (перші 16 днів вагітності), імплантація (7—14 днів), формування органів — органогенез (3—5-й тиждень вагітності), період плацентації (3—7-й тиждень вагітності). Наприклад, при порушенні плацентації настає загроза для розвитку цілого зародко­вого організму, можуть виникнути різні його аномалії або це призво­дить до незрілості плода і аборту. У разі порушення органогене­зу з'являються серйозні природжені вади, які часто несумісні з життям! природжені пороки серця, дефекти або відсутність кінці­вок, вади розвитку центральної нервової системи, зарощення етравоходу або кишок, різноманітні грижі, розщеплення піднебіння і т. д.

Фетопатії — захворювання плода, які виникають внаслідок шкідливих впливів на нього після 10-го тижня вагітності і до по­чатку пологів. На цей час більшість органів уже сформувалися, відбувається дальша диференціація їх, збільшується маса. Феталь­ний період поділяють на ранній (10—28-й тиждень вагітності) і пізній (з початку 29-го тижня до кінця вагітності). Основними^ факторами ушкодження у цьому періоді є різноманітні інфекції плода, які можуть призвести до його загибелі або спричинити знач­ні вади у розвитку різних органів. Ураження плода у ранньому фетальному періоді найчастіше спричинюються збудниками токсо­плазмозу, лістеріозу, сифілісу, цитомегалії, гепатиту, а також різ­ними гормональними порушеннями (діабетична фетопатія). Наслдд-ком ранніх фетопатій можуть бути такі вади розвитку, як гідроце­фалія, фіброеластоз міокарда та ін. Причиною груп фетопатій пізнього періоду є туберкульоз, сифіліс, малярія та інші інфекції, які уражають плід наприкінці вагітності.

Отже, ембріон і плід можуть зазнавати впливу несприятливих факторів протягом усього періоду внутрішньоутробного розвитку, але найчастіше вади розвитку виникають у перші три місяці вагіт­ності. Ці дані є науковою підставою для антенатальної профілак­тики і спонукають до вжиття заходів запобігання несприятливого впливу у найбільш вразливій фазі розвитку плода.