Підручник з метод викл еколог у ВНЗ

Міністерство освіти і науки України Вінницький національний технічний університет

В. Г. Петрук

ВСТУП ДО ФАХУ

Затверджено Вченою радою Вінницького національного технічного університету як курс лекцій для студентів напряму підготовки 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” денної, заочної та дистанційної форм навчання. Протокол № 8 від 24 січня 2008 р.

Вінниця ВНТУ 2008

1

3

4

5

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

1.ОКХ – освітньо-кваліфікаційна характеристика.

2.ОПП – освітньо-професійна програма.

3.ДУОНПС – Державне управління охорони навколишнього природного середовища.

4.Мінприроди – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

5.МОНУ – Міністерство освіти і науки України.

6.НТР – науково-технічна революція.

7.НТП – науково-технічний прогрес.

8.ООН – Організація об’єднаних націй.

9.НПС – навколишнє природне середовище.

10.ЕС – екологічна система.

11.ГСМ – геосистемний моніторинг.

12.ККД – коефіцієнт корисної дії.

13.ДЕІ – Державна екологічна інспекція.

14.ЮНКУР – комісія ООН із стійкого розвитку.

15.ВЕЛ – Всеукраїнська екологічна ліга.

16.ВОЕА – Вінницька обласна екологічна асоціація.

17.ВОЕМО – Вінницька обласна екологічна молодіжна організація.

18.УТОП – Українське товариство охорони природи.

19.ПЗУ – Партія зелених України.

20.УТМР – Українське товариство мисливців і рибалок.

21.ВНЗ – вищий навчальний заклад.

22.ЕОМ – електронна обчислювальна машина.

23.ДОЗР – державна освіта збалансованого розвитку.

24.ГІС – геоінформаційна система.

25.НАНУ – Національна академія наук України.

26.ВЕС – вітрова електрична станція.

27.АЕС – атомна електрична станція.

28.ТЕС – теплова електрична станція.

29.СЕС – сонячна електрична станція.

30.СРС – самостійна робота студента.

31.ДДТ – дихлордифенілтрихлорметилметан (дуст)

32.БПК – біологічна потреба у кисні.

33.ГДК – гранично-допустима концентрація.

34.ГДВ – гранично-допустимий викид.

35.ДВЗ – двигун внутрішнього згорання.

36.ЦПК – целюлозно-паперовий комбінат.

6

ЛЕКЦІЯ 1

ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ 6.040106 “ЕКОЛОГІЯ, ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЗБАЛАНСОВАНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ”. КОНФЕРЕНЦІЯ У РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО 1992 РОКУ. СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Підготовка фахівця-еколога на сучасному етапі є одним з найважли-

віших завдань тому, що від того, яких фахівців буде підготовлено в нашій країні, значною мірою залежатиме майбутнє народу і суспільства. На перших курсах, коли студент робить тільки перші кроки до пізнання своєї спеціальності, потрібно підготувати його до тернистого професійного вдосконалення. В процесі вивчення дисципліни “Вступ до фаху” студент повинен оволодіти ключовими поняттями з екології, добре розуміти різницю між традиційною (Геккелівською) і сучасною екологією (неоекологією), знати основні віхи розвитку екологічних знань, ознайомитися з сучасними напрямками розвитку екології, навчитися критично відноситися до різних течій в сучасних екологічних дослідженнях, знати міжнародні організації, які займаються екологічними програмами і самі програми. Студент повинен вивчити навчальний план підготовки фахівців-екологів, володіти структурою підготовки фахівця, досконало знати освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) і освітньо-професійну програму (ОПП), уміти працювати з підручниками, мати початкові навики написання наукових доповідей, рефератів, мати хороше уявлення про написання курсових і дипломних робіт, знати структуру Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та обласних екологічних служб і завдання будьякого з його підрозділів. З перших кроків формувати здібності, ухвалювати самостійне рішення щодо вирішення екологічних проблем та завдань.

Наприкінці ХХ століття вперше в своїй історії людське суспільство стало перед проблемою вибору подальшого шляху свого розвитку, правильність якого буде “оцінювати” не стільки сама людина, скільки природне середовище, яке її оточує. Бо людина виникла в природі і може існувати тільки в ній, зберігаючи себе і середовище свого існування. Тому замість домінуючої до цього часу системи взаємовідносин “суспільство і природа” на перший план має вийти поєднання “людина (суспільство) в природі”, навколо чого повинна формуватися вся подальша стратегія розвитку людс-

7

тва. В зв’язку з цим, перед суспільством постає цілий комплекс не тільки екологічних, а, в першу чергу, соціально-економічних, політичних, науко- во-технічних і етичних проблем, вирішення яких зводиться до однієї голо-

вної мети – не допустити, щоб зміни природного середовища відбували-

ся на шкоду людству та іншим формам життя на планеті.

Глобальні зміни навколишнього природного середовища матимуть для людства суттєві негативні наслідки, а тому потребують від сучасного суспільства відповідних змін в свідомості, невідкладного переходу всіх країн світу до стратегії регульованого економічного розвитку. Такий тип розвитку, не за рахунок ресурсів природи, а разом з ними, який дозволить відтворювати можливості життєзабезпечення як для теперішніх, так і прийдешніх поколінь людей, був названий сталим розвитком, стратегії якого сьогодні інтенсивно розробляються в більшості розвинених країн світу.

Термін “сталий розвиток” привернув до себе широку увагу після публікації доповіді “Наше загальне майбутнє” (1987р.), підготовленої Комісією ООН з навколишнього середовища і розвитку (“комісія Брундтланд”). Її матеріали і висновки визначили основу рішень конференції в Ріо-де- Жанейро в 1992 p., де відбулася зустріч керівників більшості країн світу з проблем планети Земля, і була прийнята всесвітня програма дій – “Порядок денний на XXI століття”.

У цих документах “сталий розвиток” визначається як розвиток, що дозволяє на довготривалій основі забезпечити стабільне економічне зростання, не приводячи до деградаційних змін природного середовища. При цьо-

му передбачається, що вихід на рівень сталого розвитку дозволяє розрахо-

вувати на задоволення потреб як сучасних, так і майбутніх поколінь. Отже, сталий розвиток – це процес розбудови держави на основі уз-

годження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь.

Вперше це англійське словосполучення “sustainable development” з’явилося в доповіді “Всесвітня стратегія охорони природи” (1980), представленій Міжнародною спілкою охорони природи і природних ресурсів. У цій доповіді розвиток визначається як “модифікація біосфери і використання людських, фінансових, природних ресурсів, які відновлюються та не відновлюються, для задоволення потреб людей і поліпшення “якості життя”; для того, щоб розвиток був сталим, потрібно враховувати не тільки його економічні аспекти, але і соціальні, і екологічні чинники”, і далі “в

8

довготривалій перспективі, як і в короткочасній, необхідно прораховувати всі переваги і недоліки альтернативних варіантів”; “збереження природи – це таке управління використанням людиною ресурсів біосфери, яке може принести інші стійкі прибутки сучасному поколінню, не піддаючи при цьому сумніву потенційні можливості в задоволенні потреб майбутніх поколінь”.

Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина – господарство – природа. Сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її правісвобод, збереження навколишньогоприродногосередовища, формуванняумовдлявідновлення біосфери таїї локальнихекосистем, орієнтаціюназниженнярівняантропогенного впливу на природне середовище й гармонізацію розвитку людини в природі.

Концепція (стратегія) сталого розвитку, у свою чергу, базується на декількох науково обґрунтованих ідеях, а саме:

–ідея коеволюції (тобто, розумного співіснування біо- і техносфери);

–ідея планетарного (а не містечкового) підходу до вирішення земних соціально-економічних та екологічних проблем;

–ідея необхідності самообмежень, підказаних екологічними закона-

ми, розумом, совістю, культурою і вихованням;

–ідея оптимального використання природних ресурсів на основі ре-

сурсоенергозберігаючих, маловідходних, маловитратних та замкнутих технологій;

–ідея тотальної екологізації життя, переходу від сервотехнологій

(шкідливих і небезпечних для довкілля) до екотехнологій.

ЛЕКЦІЯ 2

ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ У СВІТІ. ОСНОВНІ РЕСУРСИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. ЗМІНА КЛІМАТУ І ПАРНИКОВИЙ ЕФЕКТ. ПРОГНОЗИ Д. МЕДОУЗА – ЧЛЕНА РИМСЬКОГО КЛУБУ СТОСОВНО ПЕРСПЕКТИВ ЛЮДСТВА

Починаючи з кінця 60-х років минулого століття, вчені екологи поча-

ли попереджувати: “Людство на порозі екологічної катастрофи!”. Спо-

чатку це не сприймалось всерйоз, але поступово, і ми всі цьому свідки, про

9