4. Джерела небезпек та вражаючі фактори

Щоб була заподіяна шкода необхідна присутність вражаючого фактора. За своїм походженням вражаючі фактори поділяються на :

• фізичні;

• енергетичні;

• хімічні;

• біологічні;

• соціальні;

• психофізичні.

Залежно від наслідків, до яких може призвести вражаючий фактор їх поділяють на:

• шкідливі;

• небезпечні.

Для заподіяння шкоди необхідно: джерело небезпеки, небезпечна ситуація і вражаючий фактор. Кожен вражаючий фактор, в свою чергу, може стати джерелом наступних небезпек.

Небезпека як правило проявляється у певному просторі, який називається небезпечною зоною. В залежності від взаємного розташування людини на небезпечних зонах, а також наявності засобів захисту розглядають чотири види:

• найбільш небезпечна (людина без засобів захисту постійно перебуває у небезпечній зоні);

• менш небезпечна (людина періодично потрапляє у небезпечну зону);

• умовно небезпечна (людина перебуває в небезпечній зоні з засобами захисту);

• безпечна (людина не перебуває в небезпечній зоні).

5. Системний аналіз – методологічна основа бжд

Головним методологічним принципом БЖД є структурно систематичний підхід, а головним використовуваним методом є системний аналіз.

Системний аналіз – сукупність методів та засобів для підготовки та обґрунтування рішень стосовно певних складних питань для вирішення проблем забезпечення безпеки життєдіяльності людини.

Основні системи, що вивчає і розглядає БЖД є «людина – життєве середовище». Загалом системи можуть мати властивості та характеристики які не притаманні жодному з елементів, що входять до їх складу. Ця властивість має назву «емерджентність» і лежить в основі системного аналізу. Також згідно системного аналізу кожна система розглядається не тільки як набір компонентів, а і взаємні зв’язки між ними.

Стосовно БЖД на сьогодні розрізняють два методи системного аналізу.

• створення правил безпеки після того як аварія вже сталась;

• передбачення можливої аварії, або спроба її запобігання за допомогою різноманітних контрольних операцій чи вимірювань.

6. Система «людина – життєве середовище»

Не можливо вивчити людину, колектив чи суспільство не враховуючи її місця в навколишньому середовищі, а також стану цього середовища.

Система – людина життєве середовище є складною системою в тому розумінні, що в ній присутня велика кількість змінних та взаємних зв’язків, а також їй притаманні властивості, які призводять до практичної неможливості опису даної системи за допомогою математичного апарату або універсальних законів

Людина є одним з термінів даної системи під яким розуміється не лише конкретна особа, а й колективи людей чи мешканців регіону, країни чи Землі загалом.

Навколишнє життєве середовище – це частина всесвіту де перебуває або може перебувати в даний час людина функціональна система її життєзабезпечення.

Життєве середовище поділяється на :

• природне (Земля, вода);

• соціальне

• техногенне:

а) побутове;

б) виробниче.

Побутове - це місце проживання людини, що включає: сукупність житлових споруд; споруд культурного та спортивного призначення, а також комунально-побудові організації та служби.

Параметрами цього середовища є:

• величина житлової площі на людину;

• рівень електрифікації, газифікації;

• наявність опалення, гарячої та холодної води.

Виробниче – це середовище в якому людина здійснює свою трудову діяльність.

Параметри залежать від виду діяльності, але зазвичай це численність працюючих над виробництвом продукції чи послуг, типи технологічних процесів, енерго-місткість роботи тощо.

Параметри побутового середовища регламентуються відповідним санітарно-гігієнічним нормам (документам) та підтримується на належному рівні місцевими комунальними службами та самими людьми по місцю проживання.

Параметри виробничого середовища регламентуються державними нормативними актами та підтримуються власниками підприємств.

При розвитку системи «людина – життєве середовище» оперуються поняттями спільноти людей.

Соціальна спільнота – це форма соціальних взаємодій реально існуючих сукупностей людей з відносно постійним соціальними зв’язками між собою.

Соціальна спільнота поділяється на:

• групові – класи верстви населення, професійної групи тощо;

• масові – аудиторії глядачів, громадські об’єднання і т.д;

• родинні – сім’я, рід, плем’я;

• етнічні – етнос, нація;

• соціально територіальні – мешканці окремих будинків, районів.