1. Терміналогічно-понятійний апарат безпеки життєдіяльності

Життя – одна з основних форм існування матерії, яку відрізняють від інших здатністю до розмноження, росту, розвитку та можливості пристосовуватись до середовища. Основною характеристикою життя є активність, яка призводить до наявності реакції на подразники.

Діяльність – є специфічною людською формою активності і як наслідок необхідною умовою існування людського суспільства. Зміст якої полягає в доцільній зміні навколишнього середовища в інтересах людини.

Життєдіяльність – властивість людини не просто діяти, а змінювати та впливати на навколишнє середовище.

Безпека – це такий стан певного об’єкта, за якого не загрожує небезпека.

Безпека – це такий стан діяльності за якого з визначення ймовірності виключено прояв існуючих небезпек.

Безпека життєдіяльності – галузь знань та наук, практична діяльність спрямована на визначення загальних закономірностей виникнення небезпек їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, а також розробку та реалізацію заходів та засобів щодо створення та підтримку безпечних умов життя.

2. «Безпека» і «Небезпека» як ключові категорії в безпеці життєдіяльності.

Небезпека – негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності завдати шкоди певним елементам всесвіту.

Можливість передбачати небезпеку залежить по перше від рівня та духовного розвитку особистості і по друге від навколишніх ситуацій та суспільного устрою, які певним чином впливають на світогляд людини.

При ідентифікації небезпек слід користуватися принципом «все впливає на все». При застосуванні даного принципу слід реально оцінювати ймовірність настання певної події.

Основними джерелами є:

1. Природні процеси та явища

2. Елементи техногенного середовища

3. Людські дії вчинені та невимушені, що несуть у собі потенційну загрозу небезпеки.

Перелік небезпек постійно розширюється та нараховує понад 150 загальних назв.

3. Класифікація джерел небезпеки

Небезпеки класифікуються за: а)джерелами походження; б)локалізації; в)наслідками; г)завданими збитками; д)сферою прояву; е)структурою та характером впливу на людину.

За джерелами походження:

• природні;

• техногенні;

• соціальні

• політичні;

• комбіновані;

• воєнні.

Природні джерела небезпек – це природні об’єкти та явища, а також ситуаційні лиха, які несуть загрозу для життя людини.

Техногенні джерела небезпек – це небезпеки пов’язані з експлуатацією транспортних та вантажопідіймальних засобів; використання горючих, легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин, з використанням процесів, що приводять до підвищення температури, вологості та тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин та різного роду випромінювань.

Соціальні небезпеки – це небезпеки пов’язані з низьким соціальним та культурним розвитком, бродяжництвом, незадовільним матеріальним станом, злочиництвом, поганими умовами проживання.

Політичні небезпеки – це небезпеки пов’язані з конфліктами на міждержавному та міжнаціональному рівні; духовне гноблення; політичний тероризм, між партійні, міжконфесійні збройні конфлікти.

Комбіновані небезпеки – це небезпеки до яких відносять більшість небезпек серед яких виділяють:

• природно-техногенно (кислотні дощі, зменшення родючості ґрунтів, збільшення площі пустель);

• природно-соціальні (епідемії інфекційних захворювань, СНІД, венеричні захворювання).

• соціально-техногенні (професійна захворюваність та травматизм, психічні відхилення, ігроманія).