1.2 Складові фінансової політики підприємства

У складі фінансової політики можна виділити основні її напрями, включаючи фінансову політику виробничих процесів, інвестицій, кредитних відносин, операцій з цінними паперами, регулювання грошових потоків, податкових розрахунків, застосування фінансових інструментів.

Рішення, що визначають фінансову політику, поділяють на короткострокові та довгострокові. Заходи з підприємства та використання фінансів представляються як короткострокові, якщо вони розраховані на період не більше 12 місяців або період тривалості операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Вони націлені на прийняття поточних рішень і на управління в режимі реального часу. Фінансові рішення та заходи, які мають на меті досягнення певних результатів за період більше 12 місяців і перевищують операційний цикл, відносять до довгострокової політиці.

Принципи формування короткостроковій і довгостроковій політики взаємозалежні. Короткострокові рішення в області фінансів повинні співвідноситися з довгостроковими цілями і сприяти їх досягненню. Такі співвідношення тісно пов'язані з питаннями стратегії і тактики у фінансовій політиці.

Стратегія (від грец. Strategia - стратегія - обраний на період війни керівник сухопутних або морських сил). Стратегією фінансового управління або фінансової політики називають систему рішень та намічених напрямів діяльності, розрахованих на довгострокову перспективу і передбачають досягнення поставлених цілей і фінансових завдань із забезпечення оптимальної і стабільної роботи господарської структури, виходячи з ситуації дійсності і планованих результатів. Стратегія - це мистецтво планування керівництва, засноване на правильних довгострокових прогнозах. При цьому виділяються пріоритетні завдання та напрямки розвитку різних форм діяльності та розробки механізму їх здійснення. Стратегію фінансового управління в певному сенсі можна назвати стратегічною фінансовою політикою.

Тактика (лат. tactio - дотик, дотик, обмацування). Тактикою фінансового управління або фінансової політики називають сукупність прийомів і форм підприємницької діяльності, спрямованих на досягнення того чи іншого етапу фінансової стратегії, що вживаються відповідно з конкретними ситуаціями, що виникають при реалізації стратегії. Це визначення способу для кожного етапу, передбаченого загальним планом стратегії. Загальна вимога, що пред'являється до тактики, - сприяти розвитку стратегії, а не перешкоджати їй, не дискредитувати її. Інакше кажучи, фінансова тактика - це поточні оперативні дії підприємця, підпорядковані стратегічним цілям і завданням фінансового управління. У цьому сенсі тактику фінансового управління можна назвати тактичної фінансовою політикою.

Не слід розуміти тимчасові тактичні відступи від стратегічних цілей як перешкода стратегії, якщо в більш віддаленому періоді такі відступи принесуть більший ефект. Наприклад, при дослідженні мети максимізації прибутку на тривалий період існування і розвитку підприємства може знадобитися збільшення витрат і зниження прибутку в тактичному аспекті, що не суперечить, а сприяє оптимальному розвитку стратегії управління. Не викликає сумніву, наприклад, твердження про те, що для розширення ринку, що гарантує збільшення прибутку на тривалий період (тобто в стратегічному аспекті), може знадобитися збільшення інвестиційних витрат, а значить і зниження прибутку в поточному періоді.

Було б невірним відрізняти стратегію і тактику за встановленим для всіх випадків терміну виконання управлінських програм. У реальному ринковому просторі терміни стратегії і тактики можуть змінюватися в залежності від рівня стабільності економіки. У нестабільній економіці з частими змінами умов час стратегії значно скорочується до періоду, протягом якого триває розвиток прогнозованого процесу, його життєвий цикл. За стратегічний період також може бути прийнятий умовний інтервал часу, протягом якого прогноз про передбачувані результати може бути виконаний з достатньою ймовірністю. Таким чином, поняття тривалості перспективи стає відносним. Воно може означати період як згори, так і менш року залежно від стабільності ринку, частоти змін його умов, життєвого циклу даного процесу.

Головна особливість стратегічних цілей керівництва полягає в тому, що вони являють собою глобальний критерій системи, в якості якого виступає поліпшення ключових показників підприємства, наприклад максимізація прибутку або доходу від продажу продукції, робіт, послуг. Тому особливістю стратегії є якісна послідовність дій і станів, які використовуються для досягнення цілей підприємства. Стратегічні рішення як рішення, пов'язані зі зміною потенціалу підприємства, мають суттєві наслідки. Наслідок виникає як результат вибору, підвищення ефективності в міру накопичення досвіду. Такі цілі найчастіше є об'єктом довгострокової фінансової політики.

Стратегія передбачає вибір альтернативних шляхів розвитку підприємства. При цьому використовуються прогнози, досвід та інтуїція фахівців (менеджерів) для мобілізації фінансових ресурсів на досягнення поставлених цілей. З позиції стратегії формуються конкретні цілі і завдання виробничої та фінансової діяльності і приймаються оперативні управлінські рішення.

Одним з найважливіших напрямків розробки фінансової стратегії підприємства належать:

- аналіз та оцінка фінансово-економічного стану;

- розробка облікової і податкової політики;

- вироблення кредитної політики;

- управління основним капіталом і амортизаційна політика;

- управління оборотними активами і кредиторською заборгованістю;

- управління позиковими коштами;

- управління поточними витратами, збутом продукції та прибутком;

- цінова політика;

- вибір дивідендної та інвестиційної політики;

- оцінка досягнень підприємства та його ринкової вартості.

Однак вибір тієї чи іншої стратегії не гарантує отримання прогнозованого ефекту (доходу) через вплив зовнішніх факторів, зокрема стану фінансового ринку, податкової, митної, бюджетної та грошово-кредитної політики держави.

Складовою частиною фінансової стратегії є перспективне фінансове планування, орієнтоване на досягнення основних параметрів діяльності підприємства: обсяг і собівартість продажів, прибуток, рентабельність, фінансова стійкість і платоспроможність.

Фінансова тактика спрямована на рішення більш приватних завдань конкретного етапу розвитку підприємства шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перерозподілу грошових ресурсів між видами витрат і структурними підрозділами. При відносно стабільної фінансової стратегії фінансова тактика повинна відрізнятися гнучкістю, що викликається зміною ринкової кон'юнктури (попиту і пропозиції на ресурси, товари, послуги і капітал). Стратегія і тактика фінансової політики тісно взаємопов'язані. Правильно вибрана стратегія створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.

Фінансову політику на підприємствах повинні здійснювати професіонали - головні фінансові менеджери (директора), які володіють всією інформацією про стратегію і тактику організації.

Для прийняття управлінських рішень вони використовують інформацію, наведену в бухгалтерської та статистичної звітності в оперативному фінансовому обліку, яка служить головним джерелом даних для визначення показників, що застосовуються у фінансовому аналізі та внутрішньофірмового планування грошових потоків.

Внутрішньофірмове фінансове планування включає розробку наступних оперативних документів (на місяць, квартал, рік):

- бюджету доходів і витрат по підприємству в цілому і по його філіям, якщо вони є;

- бюджету по балансовому листу (прогнозу балансу активів і пасивів за найважливіших статей);

- капітального бюджету.

Фінансовий аналіз включає наступні ланки:

1) оцінку фінансових можливостей з метою визначення стратегічних цілей;

2) розподіл і оцінку ефективності руху грошових потоків за сферами діяльності (поточна, інвестиційна та фінансова) виходячи зі стратегії виробництва і продажів;

3) визначення додаткової потреби у фінансових ресурсах та каналів їх надходження (банківський кредит, лізинг, товарний кредит і т.д.);

4) трансформацію грошових ресурсів у форму, яка наочно показує фінансові можливості підприємства, що відбивається у звітності;

5) оцінку ефективності прийнятих фінансових та інвестиційних рішень через показники фінансової стійкості, платоспроможності, прибутковості ділової та ринкової активності організації.

Висновки до розділу 1