2.Поняття інформації. Інформація як ресурс управління. Кількість й якість інформації

Термін «інформація» - один із самих популярних у нашому лексиконі. У нього вкладається широкий зміст й, як правило, його пояснення дається на інтуїтивному рівні. Загалом, інформація - це нові відомості, які можуть бути використані людиною для вдосконалювання його діяльності й поповнення знань.

Інформація, будучи відбиттям матеріальної сутності, служить способом опису взаємодії між джерелом інформації й одержувачем. Те саме повідомлення одному одержувачеві може дати багато інформації, а іншому - мало або нічого. Одним словом, «інформувати» у розумінні теорії інформації означає повідомляти раніше невідоме.

Інформація — це частина знань, що використається для орієнтування, активної дії, управління, тобто з метою скорочення якісної специфіки, удосконалювання й розвитку систем.

Усякий управлінський цикл починається зі збору, обробки інформації й закінчується одержанням інформації, що є вихідною для нового управлінського циклу.

Кількість й якість інформації

Найважливішим етапом у теорії розвитку інформації з'явилася кількісна оцінка інформації. Чим вище рівень невизначеності вибору, тим потрібен більший обсяг інформації, і результат вибору має значний ступінь несподіванки. От чому в теорії інформації кількість інформації є мірою зняття невизначеності однієї випадкової величини в результаті спостереження за іншої. Якщо величини незалежні, то кількість інформації дорівнює нулю.

Самим найпростішим випадком є вибір альтернативи із двох подій. Тому за одиницю інформації доцільно прийняти кількість інформації, укладена у виборі одного із двох рівноімовірних подій. Ця одиниця називається двійковою одиницею, або битом (binary digit, bit). Отже, при будь-якій невизначеності звуження області вибору вдвічі дає одну одиницю інформації.

Вимір тільки кількості інформації не відповідає насущним потребам сучасного суспільства необхідна міра цінності інформації. Проблема визначення цінності інформації винятково актуальна в цей час, коли вже важко навіть за допомогою комп'ютерів обробляти потужні інформаційні потоки. Розроблені методи визначення цінності інформації покликані зіграти істотну роль в одержанні людиною необхідної інформації, Взагалі, оцінка значимості інформації виробляється людиною часто інтуїтивно на основі використання інтелекту й досвіду. Інформація називається корисної, якщо вона зменшує невизначеність вирішального алгоритму. Американським ученим Н. Вінером почата спроба побудувати семантичну теорію інформації. Суть її полягає в тому, що для розуміння й використання інформації її одержувач повинен мати певний запас знань. Дійсно, повне незнання предмета не дозволяє витягти істотний наукової інформації із прийнятого повідомлення про цей предмет. У міру росту наших знань про предмет росте й кількість наукової інформації, що витягає з повідомлення.

3. Інформаційна технологія управління: властивосты, структура і класифікація

Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, зберігання, обробку, висновок і поширення інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їхньої надійності й оперативності.

Під автоматизованою інформаційною технологією управління розуміється система методів і способів збору, нагромадження, зберігання, пошуку, обробки й захисти управлінської інформації на основі застосування розвиненого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки й зв'язку, а також способів, за допомогою яких ця інформація надається користувачам.

Властивості, характерні автоматизованим інформаційним технологіям:

• дозволяють активізувати й ефективно використати інформаційні ресурси суспільства, що заощаджує інші види ресурсів;

• реалізують найбільш важливі, інтелектуальні функції соціальних економічних процесів;

• дозволяють оптимізувати й у багатьох випадках автоматизувати інформаційні процеси в період становлення інформаційного суспільства;

• забезпечують інформаційну взаємодію людей, що сприяє поширенню масової інформації. Інформаційні технології швидко асимілюються культурою суспільства;

• знімають багато соціальних, побутових і виробничих проблем, розширюють внутрішні й міжнародні економічні й культурні зв'язки, впливають на міграцію населення по планеті;

• займають центральне місце в процесі інтелектуалізації суспільства, розвитку системи утворення, культури й нових (екранних) форм мистецтва, популяризації шедеврів світової культури й історії розвитку людства;

• відіграють ключову роль у процесах одержання, нагромадження, поширення нових знань;

• дозволяють реалізувати методи інформаційного моделювання глобальних процесів, що забезпечує можливість прогнозування багатьох природних ситуацій у регіонах підвищеної соціальної й політичної напруженості, екологічних катастроф, великих технологічних аварій.

Структура конкретної автоматизованої інформаційної технології управління для своєї реалізації припускає наявність трьох компонентів:

• комплексу технічних засобів, що складає із засобів обчислювальної, комунікаційної й організаційної техніки;

• системи програмних засобів, що складає із системного (загального) і прикладного програмного забезпечення;

• системи організаційно-методичного забезпечення, що включає інструктивні й нормативно-методичні матеріали по організації роботи управлінського й технічного персоналу в рамках конкретної АІТУ забезпечення управлінської діяльності.

Для інформатизації суспільства й бізнесу необхідний широкий спектр програмно-апаратних засобів, у тому числі обчислювальної техніки й засобів зв'язку. Різні технічні засоби забезпечують прийом і передачу трьох основних видів інформації (мова, друкований текст, графіка) у статиці й динаміку з максимальним використанням трьох почуттів сприйняття людини (слух, дотик, зір). Прямо з людиною зв'язані відносно громіздкі пристрої, що забезпечують узгодження різноманітних людино-машинних вхідних і вихідних потоків інформації (дисплеї, клавіатури, «миші», джойстики й інші маніпулятори й багато чого іншого, включаючи електронні планшети й табло). Технічні засоби зв'язку забезпечують передачу інформації в зовнішнім діловому середовищі.

Програмні засоби забезпечують обробку даних і складаються із загального й прикладного програмного забезпечення й програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. До загального програмного забезпечення відносять операційні системи, системи програмування й програми технічного обслуговування, які надають сервіс для експлуатації комп'ютера, виявлення помилок при збоях, відновлення зіпсованих програм і даних. Прикладне програмне забезпечення визначає розмаїтість інформаційних технологій і складається з окремих прикладних програм або пакетів, називаних додатками. Ряд додатків можуть застосовувати всі користувачі, а застосування деяких додатків вимагає певного рівня кваліфікації проектувальника.

Розмаїтість технічних засобів й операційних систем змусили розроблювачів увести поняття платформи. Платформа визначає тип комп'ютера й операційної системи, на яких можна встановити використовувану інформаційну технологію. Модульність програмно-апаратних засобів - ключ до еволюційного розвитку систем. Міжнародні організації й великі фірми в області інформатики пропонують де-юре й де-факто стандарти на апаратні й програмні інтерфейси. Інтерфейс — це технологія спілкування з комп'ютером і взаємодії частин комп'ютера. Іншими словами, це сполучення частин засобів інформатики [інформації (даних), програм, апаратури], у якому всі інформаційні, логічні, фізичні й електричні параметри відповідають установленим стандартам. І саме через стандартизацію інтерфейсів забезпечується сумісність фахівця-функціонера з комп'ютером, тобто через стандарти інтерфейсу фахівець-функціонер може виконувати за допомогою комп'ютера певні дії (певну технологію) по перетворенню даних в інформацію. Таким чином, інформаційне середовище являє собою сукупність програмного й інформаційного забезпечення й певного стандарту інтерфейсу.