- •1)Охарактеризуйте форму державного правління та державного устрою сучасної України.
- •2)Розкрийте сутність та ознаки політичних партій
- •3)Охарактеризуйте основні принципи та цілі зовнішньополітичної діяльності сучасних держав.
- •4)Дайте визначення партійної системи та ох-те типологію партійних систем м. Дюверже.
- •Типології:
- •5) Глобальні проблеми сучасності та основні шляхи їх рішення
- •6) Місце і роль груп інтересів у політичній системі суспільства
- •7) Охарактеризуйте основні засади ліберальної ідеології.
- •8) Громадянська культура
- •9)Основнi напрями зовнiшньої полiтики України:
- •10)Політична ідеологія рівні її функц
- •11)Республікансько парл. Форма держ устрою
- •12)Роль та завдання ідеології
- •13) Форми державного устрою в сучасному світі
- •14)Політична соціалізація, її суть, етапи та чинники
- •15)Сутність, ознаки, функції політичних партій
- •Громадяни і їх організації
- •25)Дайте визначення монархічної форми державного правління та охарактеризуйте її види.
- •26)Охарактеризуйте функції політичних партій
- •27)Дайте визначення республіканської форми державного правління та охарактеризуйте сутність парламентської республіки
- •28)Охарактеризуйте консервативну ідеологію (класичний консерватизм)
- •30) М. Алмонд і с. Верба запропонували своє бачення структури системи політичної культури. Вони вважали, що ця структура складається з орієнтацій різних типів:
- •33)Дайте визначення республіканської форми правління та охарактеризуйте сутність президентської республіки
- •34) Охарактеризуйте соціал - демократичну ідеологію
- •35)Дайте визначення держави як головного інституту як політичної системи суспільства,вкажіть ії основні ознаки та атрибути.
- •36)Сутність і специфіка міжнародних відносин
- •41)Державний устрій України — це її територіальна організація, яка
4)Дайте визначення партійної системи та ох-те типологію партійних систем м. Дюверже.
В основу типології партій М. Дюверже покладає їхні структурні характеристики, серед яких:
1) загальна організаційна структура;
2) система членства;
3) органи керівництва.
Типології:
М. Дюверже приймає розповсюджений поділ партій на три групи: 1) буржуазні партії ХІХ ст.., 2) соціалістичні партії; 3) комуністичні та фашистські. Але таку класифікацію він вважає приблизною.
Розрізняє партії з “прямою” та “непрямою структурою” (засновані на індивідуальному та колективному членстві).
Поділяє партії на 1) кадрові та 2) масові. “Различие кадровых и массовых партий не основывается на их размере, числе их членов; речь идет не о внешнем различии, но о структуре”. Масові партії: основу партії складають її члени, рекрутизація еліти всередині партії, партія живе за рахунок членських внесків, постійно залучає нових членів, без пересічних членів партії не може існувати. Кадрові партії: об’єднання нотаблів з метою підготовки виборів і збереження контактів з депутатами. М. Дюверже розрізняє декілька категорій нотаблів: 1) нотаблі, котрі своїм іменем та престижем підвищують авторитет кандидата в депутати; 2) нотаблі, які вміють організовувати передвиборчу кампанію; 3) нотаблі-фінансисти.
Партійні системи.
Поділяє партійні системи: 1) однопартійна; 2) двопартійна (англосаксонського типу); 3) багатопартійна.
При вивченні партійної системи треба брати до уваги дві групи чинників:
Перше: особливості внутрішньої структури кожної партії (таким чином можна розрізняти централізовані та децентралізовані, гнучкі та негнучкі партії);
Друге: такі характеристики, при визначенні яких треба брати до уваги всі партії, що існують в країні (кількість партій, їх значущість в політичному житті, географічна локалізація).
Партійна система – це результат дії багатьох чинників. Два типи чинників: 1) специфічні чинники, особливі в кожній окремій країні (традиція та історія кожної країни, її економічна та соціальна структура, релігійні вірування, етнічний склад); 2) загальні чинники, властиві всім партійним системам (виборчий режим, який на його думку, здійснюють вирішальний вплив на кількість і розміри партій, створення партійних коаліцій, розміри представництва партій в парламенті.
5) Глобальні проблеми сучасності та основні шляхи їх рішення
Глобальні проблеми сучасності — це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. Фактично, це сукупність суперечливих процесів, які становлять зміст сучасної кризи світової цивілізації. Ці проблеми створюють загрозу розвиткові і навіть існуванню всіх країн світу і потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль.
Вчені виділяють два основні джерела виникнення глобальних проблем сучасності:
1) поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;
2) розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.
Цілком очевидним є факт, що вирішення глобальних проблем сучасності полягає у міждисциплінарному підході до цієї проблеми. Першим такий шлях запропонував Володимир Вернадський, котрий створив вчення про ноосферу — середовище, в якому живе людина. Суть цього підходу полягає у поєднанні філософських, політичних, природничих та техніко-економічних знань до відповідних сфер людської діяльності. Вчений вважав, що людина у сучасному світі повинна мислити планетарно; в основі цього нового мислення є теза щодо рівності людей.
Однак для досягнення такого стану необхідно, щоб всі країни змінили підхід до ведення зовнішньої політики, тобто відмовилися від політики конфліктності та конфронтації і перейшли до глобального співробітництва на засадах визнання пріоритетності загально цивілізаційних цінностей.