2.3 Оцінка критичності рівня державного боргу в Україні

Для оцінки стану державного боргу у міжнародній практиці використовуються різноманітні показники щодо можливості країни з його обслуговування. Світовий банк виходить з того, що критичним рівнем державного зовнішнього боргу є понад 50% від валового внутрішнього продукту. Для поліпшення управління обслуговування зовнішнього і внутрішнього боргу бюджетним кодексом України встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України (Маастрихтська угода). Крім того, граничні обсяги державного внутрішнього та зовнішнього запозичень України і надання державних гарантій здійснюються в межах, що встановлюються на кожний бюджетний період. Стан зовнішнього боргу держави можна охарактеризувати за до­помогою таких показників:

• співвідношення зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту (критичний рівень становить 80—100 %). За останні роки для України = 40%;

• співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу до валютних надходжень держави. Цей показник характеризує ліквідність позиції економіки країни. Він свідчить про платоспроможність країни на найближчу перспективу (прийнятним вважається значення цього показника на рівні 20—25%). В останні роки для України цей показник = < 16%;

• співвідношення дисконтованої вартості боргу й експорту. Цей показник застосовується для оцінки довгострокової платоспроможності (критичний рівень 200—250%). За останні роки в Україні цей показник не досягає 60%.

Україна має досить високий рівень зовнішнього боргу, тобто рівень, вищий за середній. Щоб запобігти кризовій ситуації у сфері державного кредиту, необхідно вдосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки стратегії управління кредитними зобов´язаннями. Головною метою стратегії державного кредиту, зокрема зовнішнього, є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з метою зниження вартості обслуговування боргу і мінімізації ризику, який виникає при отриманні кредитів. Рівень державного боргу зумовлений неефективною політикою влади та розкраданням коштів. Україна займає 2-е місце в світі за розміром боргу перед МВФ та 10-е місце по боргах перед Всесвітнім банком, 13-е місце за швидкістю зростання державного боргу. До 2008 р. борг України становив 12% від ВВП, проте за останні три роки Україна стрімко наростила борги - до 40%, тобто по 100 млрд. боргу щороку.

На думку фахівців МВФ, у 2012 р. державний борг України досягне 43,7% ВВП, а це вже досить критична межа. Це загрожує існуванню України як незалежної держави, оскільки на думку експертів, рівень боргу в 50-60% ВВП – це ситуація неминучого дефолту країни. Україна буде розраховуватись з боргами до 2060 р.

Боргова яма, через яку Уряд вживає жорсткі антисоціальні заходи, призвела до підвищення пенсійного віку, зниження рівня соціального захисту, сповільнення росту заробітної плати, підвищення вартості комунальних платежів тощо.

Спроможність у повному обсязі обслуговувати та своєчасно погашати державний борг є одним з показників фінансової стабільності країни, що закріплює за державою імідж надійного позичальника та відкриває перед нею можливості для нових позик на більш вигідних умовах.

Накопичення державою значного рівня державної заборгованості, яка загрожує стійкості фінансової системи країни з боку зовні­шніх і внутрішніх кредиторів може призвести до боргової кризи. Боргова криза - це криза державної заборгованості, яка про­являється в неспроможності країни-боржника обслуговувати внутрішню та зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Результатом боргової кризи може бути дефолт - відмова держави від виконання своїх боргових зобов'язань.

Бажання держави обслуговувати і погашати власні борги залежить насамперед від того, наскільки вона не хоче піддаватися мож­ливим економічним санкціям, наприклад, усунення від міжнарод­ного ринку капіталу, або, навпаки, хоче отримати певні пільги, зокрема зниження процентів по кредиту.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ

ТА НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ