Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
6508_18_FisakOO.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
2.64 Mб
Скачать

42

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ»

ТЕМА: «Державний борг в Україні: управління та обслуговування»

ВИКОНАВ:

Студент Фісак Олександр Олександрович

Курс ІІІ, спеціальність 6508

Група 18

форма навчання денна

особистий підпис студента_____________

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Філімошкіна Інна Олександрівна

РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ

номер__________, дата___________

ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ:  ТАК,  НІ

Київ – КНЕУ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ ТА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ НИМ……………………………………………………..5

1.1 Загальна характеристика державного боргу……………………………….…5

1.2 Класифікація державного боргу……………………………………………..10

1.3 Механізм управління державним боргом…………………………………...12

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТЕЙ ЙОГО ФОРМУВАННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ…………………………………………...14

2.1 Державний борг України, особливості його формування та обслуговування…………………………………………………………………....14

2.2 Динаміка та структура державного боргу України…………………………17

2.3 Оцінка критичності рівня державного боргу в Україні…………………….20

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ

ТА НАПРЯМИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ………………………………………......23

3.1 Сучасні проблеми управління та обслуговування державного боргу України………………………………………………………………………….....23

3.2 Напрями вдосконалення механізму управління державним боргом в Україні……………………………………………………………………………..26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………......30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….....33

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………….35

ВСТУП

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Державний борг прямо пов'язаний з проблемою економічної безпеки країни.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні.

Об`єктом дослідження в моїй роботі виступає саме державний борг України, а також механізм управління ним.

Метою моєї курсової роботи є обґрунтування економічної природи державного боргу; виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні; обґрунтування засад щодо вдосконалення механізму управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України.

В роботі було здійснено обґрунтування економічної сутності державного боргу як складової державних фінансів; було виявлено основні тенденції формування державного боргу України; було проведено аналіз та оцінка розміру та динаміки державного боргу України, а також механізму управління ним; і в підсумку представлено пропозиції щодо вдосконалення управління та обслуговування державного боргу в Україні.

В роботі було використано різні методи досліджень. Метод аналогії та порівняння мав велике значення при співставленні певної теоретичної частини стосовно державного боргу та його обслуговування з її практичним застосуванням, а також в порівнянні досвіду інших країн стосовно дій над державним боргом. За допомогою статистичного аналізу досліджена динаміка і вплив на економічні показники державного боргу та дефіциту.

РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО БОРГУ ТА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ НИМ

1.1 Загальна характеристика державного боргу

Проблема державного боргу розглядається у великій кількості наукових праць. Значної уваги проблемі дослідження державного боргу та наслідків його існування приділяли Р. Барро, Дж. Бьюкенен, А. Лернер, Ф. Модільяні та ін. Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячені роботи таких вітчизняних економістів, як А. Гальчинський і Т. Бондарчук.

Відповідно до Бюджетного кодексу, державний борг - загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, або поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення.

Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

  • збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

  • циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

  • скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

  • вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Всі гроші, зібрані з допомогою податків, поступають державі на спеціальні банківські рахунки, які вона має в Центральному банку країни. Ці гроші є підвалинами для державного бюджету.

Державний бюджет – це узаконений зведений план зборів доходів держави і використання одержаних грошових засобів на покриття всіх видів її витрат.

Державні бюджети затверджують вищі законодавчі органи країн, а уряди лише відповідають за використання бюджету.

Фіскальна політика признає використання незбалансованих бюджетів для цілей стабілізації економіки. А це може призвести до зростання державного боргу.

Бюджет, як державний економічний механізм, ускладнюється тоді, коли державі гостро не вистачає грошей на розв”язання важливих завдань, тобто, коли державний бюджет складений з дефіцитом.

Дефіцит державного бюджету складається при такій фінансовій ситуації, яка виникає тоді, коли державі необхідно зробити витрати на більшу суму, ніж можлива величина його доходів.

Бюджетний дефіцит – перевищення витрат уряду над його доходами. А накопичена сума дефіцитів і бюджетних лишків являє собою державний борг.

Бюджетний дефіцит в Україні – це вимушений дефіцит.

У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері долходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

При винекненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться в короткострокових цінних паперах (векселях державної скарбниці).

Уряди часто ідуть на позику грошей, хоча це веде до зростання державного боргу. Державний борг являє собою суму заборгованості держави власникам його цінних паперів, національним і міжнародним фінансовим організаціям, а також іншим державам – кредиторам. Більшість країн світу нині мають великі державні борги. По науково обгрунтованій і розумній економічній політиці державний борг не руйнує господарство країни і не приводить до гострих соціально-економічних конфліктів.

Аналіз теорій державного боргу дозволяє виділити три парадигми поглядів на згадане явище, що сформувались в рамках класичної школи політекономії, кейнсіанства і кейнсіансько-орієнтованих та неокласичних напрямів економічної теорії. (див. рисунок 1.1 у додатку до розділу 1) Класична школа сформулювала в основному негативне ставлення до державного боргу: його зростання призводить до зменшення продуктивного капіталу суспільства. В доповнення до цього, Д. Рікардо виявив еквівалентність державного боргу податкам, згідно чого економічні агенти індиферентні до способу покриття бюджетних видатків. Споживання в економіці не зміниться, оскільки збільшення державного боргу сьогодні означатиме підвищення податків завтра, через що вільні кошти заощаджуватимуться та вкладатимуться у державні облігації.

Доповнюючи класиків, К. Маркс твердив, що капітал, представлений у облігаціях державної позики, є найспотворенішою формою капіталу, який дає право його власникам антиципіювати податки. У межах кейнсіанської парадигми було радикально переглянуто погляди на державний борг. За нею державні запозичення повинні здійснюватись з метою розширення сукупного попиту в економіці, суспільна ціна безробіття є набагато вищою за вартість боргового тягаря, а мультиплікативне розширення виробництва та зайнятості зменшуватиме його.

Основним висновком неокейнсіанських концепцій (теорія автоматичних стабілізаторів, функціональних фінансів) є необхідність збалансування бюджету на циклічній основі, а державні запозичення розглядаються як інструмент циклічного згладжування.

Неокласичні теорії розглядають, по-перше, вплив запозичень уряду на економічну поведінку суб'єктів ринку, по-друге, проблеми оптимального розподілу боргового тягаря між поколіннями. Так, Р. Барро розвиває ідеї Рікардо про еквівалентність боргу податкам, окремо виділяючи роль заощаджень підприємців та домогосподарств у нейтральності запозичень уряду щодо динаміки макроекономічних величин.

На думку Р. Масгрейва, оптимальний розподіл боргового тягаря між поколіннями матиме місце за еквівалентного нагромадження боргу і зростання інвестицій публічного сектора. В подібних моделях обслуговування державного боргу виступає як участь майбутніх поколінь у оплаті суспільних благ капітального характеру, якими вони будуть користуватись. Водночас, на думку неокласиків, запозичення держави як з метою циклічного згладжування, так і з метою розширення суспільних благ, призводить до появи ефекту витіснення приватних інвестицій, які чутливіші до процентних ставок, ніж державні, та до ірраціонального розміщення ресурсів, оскільки останні могли б бути використані ефективніше саме у приватному секторі.

На основі теоретичних висновків Я. Корнаї доведено, що трансформуючись у відкритий стан у перехідній економіці, бюджетний дефіцит, на тлі поступового роз'єднання фінансів держави та фінансів мікроодиниць, не розв'язував проблему інвестицій, а загострював її. Як наслідок, підтримка попиту в державному секторі та секторі державних підприємств визначала масштаби монетизації дефіциту як способу запобігання трансформаційному спаду. З цією проблемою зіткнулись практично всі трансформаційні економіки, особливо вітчизняна.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]