2.1.Художнє розкриття трагедії Клайда Грифітса «як зворотнього боку «американської мрії»

Клайд Грифітс істотно відрізняється від героїв попередніх творів письменника своєю буденністю, та, зазвичай, пересічністю. Керрі відрізнялась акторським талантом, Дженні Герхардт вражала душевним багатством, Каупервуда письменник навіть прирівняв до Люцифера, Вітли мав талант художника. У Клайда немає талантів Вітли або Керрі, немає спритності й сили Каупервуда, немає душевної краси й чистоти Дженні. Він просто звичайний і пересічний амеріканський юнак, «середній молодий американець з типово американським поглядом на життя». Трагедія Клайда схожа і не схожа на трагедію Вітли або Дженні. Буржуазна Америка розтоптує душевну чистоту Дженні, глумиться над її найпотаємнішими та щирими почуттями; буржуазна Америка губить талант Вітли; доля ж Клайда трагічна саме тому, що він засвоює закони буржуазної Америки, а тому страшніша трагедія простого американця, американська трагедія.

Клайд − саме уособлення звичаєвості, і в цьому сенсі він так само типовий. Ілюзії та мрії, прищеплені йомуз дитинства, визначають і подальшу долю молодої людини, охопленої непереборним бажанням будь-що-будь домогтися легкого життя.

В образі Клайда письменник акцентував нестійкість, податливість впливів середовища. Оповідання побудовано таким чином, що Клайд увесь час у центрі уваги, і разом з тим чітко видно сили, що формують його характер. «Одних тільки розмов у вестибюлі, − пише Драйзер, − не кажучи вже про сцени в барі, у ресторанах і номерах, було достатньо, щоб вселити кожній недосвідченій і не дуже розбірливій людині по суті, ніби головне заняття в житті для всякого, у кого є гроші і положення в суспільстві, − це ходити в театри, улітку відвідувати стадіон, танцювати, кататися в автомобілі, пригощати друзів обідами і їздити на розваги до Нью-Йорку, Європу, Чикаго або Каліфорнію »[22].

Так розкривається соціальна зумовленість поведінки Клайда, який переймається прагненням потрапити в цей світ розкоші та багатства. Ці мріяння визначають і його ставлення до Роберти Олден. Ось роздуми Клайда: “…нехай ця дівчина бідна і їй, на нещастя, довелося стати простою робітницею”− , він все одно був би дуже щасливий з нею, але тільки за однієї умови: щоб не потрібно було одружитися. Що стосується шлюбу, тут честолюбний Клайд немов перебував під гіпнозом: він одружиться на дівчині з кола Грифітс! Шлюб із багатою дівчиною здавався Клайду шляхом до виконання його таємних бажань. Кар'єра для нього дорожче тих почуттів, які він мав до Роберти, − у його свідомості кохання невіддільне від пишноти, задоволення, багатства, високого положення в суспільстві. Так створюються передумови для трагедії Клайда й Роберти.

В «Американській трагедії» досягається та дивовижна художня цілісність, що відрізняє справжні твори мистецтва. І заголовок роману, і його композиція, і пейзаж, і авторські відступи, і логіка розвитку характерів, і їх психологія розкривають відповідальність американського буржуазного суспільства за трагедію Клайда Грифітса.

Широта соціального задуму «Американської трагедії» виявляється також у композиції роману, про яку Драйзер писав у квітні 1931 року: «Цей роман повинен представляти в трьох різних соціальних та економічних сферах кар'єру дуже чутливого, але розумово не дуже розвиненого хлопця, який виявляє, що життя його на самому початку обтяжене бідністю і низьким соціальним становищем, з яких, підкоряючись властивим йому бажанням і службовцям спонукальною силою, він і намагається вирватися »[8, c. 341]. Автор зазначає, що першу частину книги присвячено зображенню таких соціальних негараздів, які можуть природно придушити, стримати й засмутити, а отже, і посилити емоції та бажання дуже чутливого хлопця, погано пристосованого для великої життєвої боротьби, із якого стикається будь-яка юність.

Тема «ілюзії та дійсності», якщо її взяти в широкому значенні, ─ одна з провідних в американській літературі І половини ХХ століття. Розвиток капіталістичної Америки був нерозривно пов'язаний з утопічною мрією про краще майбутнє. Але тут обмежуватися лише матеріальним чинником не варто, адже, у першу чергу, пересічний американець початку ХХ сторіття мріє про місце в суспільстві, про соціальне положення. Отже, «американська мрія» ─ успішність. На американський континент приїздили люди з усіх усюд, переважно оселяючись у великих промислових містах, де змушені працювати за мізерну плату. Серед розкоші вітрин та будинків тій людині, яка ледь животіє, нічого не залишається, як відійти в безплідну мрію. Мрія типової людини отримати певний соціальний статус призводить до викривлення моральних, релігійних норм. Одержимість ілюзіями нерідко призводить до руйнації мрій, адже людина не може жити лише ілюзорним. Та на щось більше в неї немає можливостей. У будь-якому випадку: піднявся вгору чи так і залишився внизу, − важливо одне − чи справді ти досяг омріяного щастя, чи, зайнявши в житты різні позиції, так і не досяг того, за що варто було боротися. Виходить, що міф про Америку «рівних можливостей» був і залишається міфом, реальністю є лише незліченні соціальні та особисті трагедії, породжені крахом мрії.  Перший роман Теодора Драйзера «Сестра Керрі» (1990) вступив у полеміку з літературою «ніжного реалізму», тим самим показавши життя Штатів «яким воно є». Кароліна Мібер приїхала до Чикаго, сповнена мрій та життєвої енергії. Завдяки незламності духу та неабиякої сили волі вона досягла того, про що мріяла, але втратила і без того непоказні людські якості. Теодор Драйзер не звинувачує і не карає Керрі; вона така, яких у США – тисячі, отож не винна Керрі, винне суспільство, яке поставило її у такі умови. Читачі драйзерового роману прагнули покарання Керрі за аморальність поведінки і зовсім не помітили, що життя покарало її сповна.

У романі «Американська трагедія» (1925) Теодор Драйзер «зібрав » увесь «Бруд» з головної вулиці великого американського міста, серед якого знайшов Клайда Грифітса. Молодий юнак чітко знав, чого прагне, але через нестійкість та слабодухість став маріонеткою в руках можновладців. Усе це ще раз доводить, що звичайна людина, у першу чергу, − засіб, який можна використати у своїх цілях.

Теодор Драйзер у цьому масштабному романі показує неможливість реалізації «американської мрії». Адже на «маленьку» людину велика «залізна» рука капіталістичного міста тисне з усієї сили. Будь-яке прагнення «висунутися» одразу ж придушується і людина залишається за бортом. А кожен хибний крок, за написаним − в даному злочин, карається сповна. І як добре пересічному громадянинові усвідомлювати, що злочинця покарано, і ні за що не треба нести відповідальності! Ось це і є справжня трагедія суспільства,і, зауважимо, не лише американського.