- •§1. Терміни і поняття. Класифікація витрат на виробництво.
- •§2. Методи калькулювання собівартості продукції
- •§2.1 Метод позамовної і попроцесної калькуляції
- •§2.2. Метод загальної калькуляції і калькуляції «методом величини покриття»
- •§3. Необхідність перегляду концепції планування собівартості продукції. Недоліки планування зниження собівартості продукції за факторами
- •§4. Технологія (процедура) планування зниження собівартості продукції від «нормативної бази на початок планового періоду»
- •§5. Аналіз виконання плану собівартості продукції за плановий період (квартал)
- •§6. Складання кошторису витрат на виробництво
- •§7. Планування постійних витрат при калькулюванні собівартості продукції «методом величини покриття витрат»
§5. Аналіз виконання плану собівартості продукції за плановий період (квартал)
Примітка: Наступні V-X етапи повторюють технологію III-IV етапів
Рис.9.2. Загальна схема технології планування виробничих витрат і вартісних показників
§6. Складання кошторису витрат на виробництво
Кошторис витрат на виробництво складається з метою:
визначення повного обсягу витрат на виробництво. Треба відрізняти собівартість продукції та обсяг витрат на виробництво. Витрати на виробництво охоплюють відшкодування не тільки спожитих засобів виробництва, оплату послуг і виплату заробітної плати, пов'язаних із виготовленням продукції, але і витрати на роботи і послуги, і виготовлення деяких видів продукції, які за діючим положенням не входять до складу товарної і валової продукції підприємства і не відображаються в калькуляціях. Однак для забезпечення роботи підприємства їх необхідно планувати, що і здійснюється при складанні кошторису витрат на виробництво;
визначення витрат на виробництво товарної продукції в цілому. Витрати на виробництво товарної продукції визначаються шляхом коригування собівартості валової продукції на зміну суми залишків напівфабрикатів і незавершеного виробництва, включаючи зміну залишку інструментів, штампів, опок і т. п. власного виготовлення;
визначення витрат на виробництво реалізованої продукції. Ця сума витрат визначається коригуванням суми собівартості товарної продукції на зміну залишку готових виробів і напівфабрикатів, реалізованих на сторону на початок і на кінець планового періоду.
У зведений кошторис витрат включаються всі витрати основного і допоміжного виробництва на випуск і реалізацію продукції, послуги на сторону, витрати на капітальне будівництво, капітальний ремонт, послуги промисловим господарствам підприємства. Сюди, як правило, не включається вартість продукції власного виробництва, споживаної всередині підприємства на промислово-виробничі потреби (внутрішньозаводський оборот). Виключенням є підприємства текстильної, шкіряно-взуттєвої, хутряної, м'ясної, цукрової, маслобійно-жирової, борошномельної, тютюново-махоркової промисловості, на яких напівфабрикати власного виробництва передаються з цеху в цех не по собівартості, а по встановлених у відповідному порядку цінах.
Зведений кошторис видатків на виробництво по економічних елементах повинен бути повністю ув'язаний зі зведеним кошторисом видатків на виробництво по статтях калькуляції.
При раніше діючому механізмі зведений кошторис витрат на виробництво складався на рік із розбивкою по кварталах. Враховуючи високий ступінь невизначеності ринкової кон'юнктури, доцільно на рік складати тільки прогнозний укрупнений розрахунок, а реальні практично діючі розрахунки варто робити послідовно по кварталах. Розрахунок повинен складатися після проведення заходів щодо зниження як змінних, так і постійних витрат. Складання кошторису витрат на виробництво починають із допоміжних цехів, потім переходять до основного і, нарешті, розробляють загальнозаводський кошторис витрат. На підставі цехових кошторисів витрат на виробництво складається заводський кошторис витрат на виробництво і визначається собівартість товарної і реалізованої продукції.