2. Класифікація мита

В Україні існує два основних види мита:

- ввізне — на імпортовані товари;

- вивізне — на експортовані товари.

З метою захисту економічних інтересів України та її товаровиробників можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне (підвищене) — застосовується як захисний захід, якщо товари ввозяться в Україну в таких кількостях і на таких умовах, що зачіпають інтереси українських товаровиробників, як попереджувальний захід до учасників зовнішньоекономічної діяльності, що порушують загальнодержавні інтереси у тій галузі, у якій виробляються товари, а також як захід попередження несумлінної конкуренції та як діяння проти недружніх намірів інших держав;

- антидемпінгове мито (підвищене) — застосовується при ввозі в Україну товарів за ціною істотно нижче конку­рентної ціни в країні експорту, якщо при цьому порушують­ся інтереси українських товаровиробників, та при вивозі товарів, які істотно нижче цін інших експортерів;

- компенсаційне мито ( підвищене) — застосовується при ввозі або вивозі товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувались субсидії.

Залежно від способу встановлення існує два види ставок мита:

- в відсотках до митної вартості (пропорційне);

- в твердій сумі за одиницю товару (тверде). Наприклад, ставки мита встановлені:

- на пиво солодове — 0,5 євро за 1 л;

- на паливо бензинове реактивне — 15 євро за 1000 кг. Види ставок ввізного мита залежно від розміру:

- преференційні—застосовуються до товарів (предметів), які по­ходять із країн, що входять у митні союзи з Україною, або створюють разом з нею спеціальні митні зони, до товарів із країн, що розвива­ються, крім деяких груп товарів (наприклад, продукція тварин­ництва, харчової промисловості);

- пільгові — застосовуються до товарів або інших предметів із країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (Великобританії, Італії, Франції та ін.), та із країн, що розвиваються (крім тих товарних груп, по яких застосовуються преференційні ставки);

3) повні (загальні)- до всіх інших товарів (предметів).

Тема 6. Податок на прибуток підприємства

1. Економічна сутність податку на прибуток. Елементи податку.

2. Порядок визначення податку на прибуток.

3. Особливості розрахунку амортизації як елементу витрат.

1. Економічна сутність податку на прибуток. Елементи податку

Податок на прибуток як економічна категорія представляє собою суму коштів, які вилучається державою з прибутку підприємств.

Платниками податку є:

1. Резиденти:

1.1. суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

1.2. управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

.1.3. підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

1.4. неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

1.5. відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв.

2. Нерезиденти:

2.1. юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

2.2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду суму витрат звітного податкового періоду.

Прибуток=Доходи-Витрати

Основна ставка податку становить 16 відсотків.

Пільгові ставки встановлено для страховика, що здійснює страхування життя - 0 відсотків; та для нерезидентів за видами діяльності - 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків.