Висновки:
Отже, проаналізувавши запропанований перелік с.м.т.,сіл, селищ Мелітопольського району Запорізької області можна зробити такі висновки:
- тільки села є відантропонімічними назвами (14 сел);
- тільки одне село утворено від жіночого імені, більшість утворено від чоловічих імен;
- є й такі села, які утворилися шляхом називання на честь першого поселенця;
- деякі назви сел утворились від прізвищ або імен реальних людей, тобто є реаліонімами;
- назви сел переважно творилися за допомогою додавання суфіксів (івк, ївк) до власної назви, але є й такі назви, які утворилися шляхом складання двох слів (двох імен), а також складанням основ.
Історична довідка Михайлівського району
Михайлівка — селище міського типу, адміністративний центр Михайлівського району Запорізької області, колишній центр Михайлівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
Заселення території нинішньої Михайлівщини припадає на перше десятиріччя ХІХ століття. Розселені хуторами в урочищах на північно-західному боці балки Єдикорень (Ядик Кургень), яка перетинає сьогодні Михайлівку з півдня на північ, поселенці називалися єдикорівськими хуторянами і були приписані до Великотокмацької парафії. У 1810 році громада купила дерев’яну церкву в Токмаку і 30 травня того ж року відбулось урочисте її освячення. З того дня поселення єдикорівців стало називатися Михайлівкою на честь одного з перших поселенців, багатого селянина, колишнього козака з Полтавщини Михайла Чудновського, який заснував 1805 року свій хутір на старовинному чумацькому шляху. З освячення церкви розпочинається відлік часу літопису Михайлівки і 30 травня 1910 року широко святкувалось її 100-ліття.
За даними на 1886 рік у селі мешкало 9160 осіб, налічувалось 1415 дворів, існували православна церква, синагога, 3 школи, поштова станція, 18 лавок, 3 постоялих двори, трактир, залізнична станція Михайлівка, проходило 2 ярмарки на рік та базар по середах. За 7 верст — лісова пристань.
Станом на 1915 рік Михайлівка була великим торговельним центром, налічується близько сотні торговельних підприємств із загальним річним оборотом понад 750 тисяч карбованців, ваграночний, бричковий і миловарний заводи, кондитерська фабрика, паровий млин, дві олійниці, склад лісоматеріалів. Фінансував заклади і підприємства приватний комерційний банк. Особливе значення мала хлібна торгівля (до 250 тисяч карбованців), працює борошномельний млин, який перемелює зерна на суму до 3 тисяч карбованців. В селі є поштово-телеграфне відділення.
За статистикою тут проживало 26657 чоловік. у тому числі 12742 чоловіки і 13915 жінок. Побудовано три православні церкви, єврейська синагога, до півтора десятка початкових навчальних закладів. Із завершенням будівництва залізниці від Олександрівська до Севастополя побудована залізнична станція у Пришибі, а потреба у фахівцях змусила відкрити тут залізничне училище. Міністерське училище функціонувало в Михайлівці.
Періодично в селі влаштовувалися ярмарки, на яких був великий вибір великої рогатої худоби і коней. Славилися ярмарки широким асортиментом сільськогосподарських продуктів, зокрема високоякісною пшеницею. У власності господарств перебувало 10500 коней, 3655 корів, 2740 овець, багатої іншої худоби та птиці.
З ініціативи сільських учителів наприкінці ХІХ - початку ХХ століття в Михайлівці було відкрито три земські бібліотеки із загальним фондом 3250 книг - головним чином релігійного та пригодницького змісту. 1888 року відкрилася перша земська лікарня на 10 ліжок, організовано хірургічне відділення, амбулаторію, трупарню, зведено будинок для медичного персоналу. Лікарня обслуговувала не лише мешканців Михайлівки, а й ще 5 населених пунктів.
Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості був ліквідований і на території колишньої Запорізької губернії було створено 3 округи: Запорізький, Бердянський та Мелітопольський, що входили до складу Катеринославської губернії. Цією ж Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року в складі Мелітопольського округу було створено Михайлівський район з центром в с. Михайлівка.