20 Травня 1933 р. До нього приєднався Терпіннівський район.

З 1930 по 1939 р. Мелітопольщина входила в Дніпропетровську область. 10 січня 1939 р. була утворена Запорізька область. З тих пір Мелітопольський район — у її складі.

Датою утворення Мелітопольського району вважається 15 вересня 1930 року.

Мелітопольський район:

Смт: Мирне

Села: Арабка, Астраханка, Берегове, Борисівка, Верховина, Високе, Відрадне, Вознесенка, Данило-Іванівка, Долинське, Зеленчук, Золота Долина, Кам`янське, Кирпичне, Костянтинівка, Лазурне, Лугове, Мар`ївка, Маяк, Мордвинівка, Новгородківка, Новобогданівка, Новомиколаївка, Новопилипівка, Новоякимівка, Обільне, Оленівка, Орлове, Першостепанівка, Першотравневе, Південне, Північне, Полянівка,Привільне (Новобогданівська сільська рада), Привільне (Промінівська сільська рада), Прилуківка, Промінь, Рівне, Ромашки, Світлодолинське, Свободне, Семенівка, Совєтське, Спаське, Східне, Тамбовка, Тащенак, Терпіння, Тихонівка, Травневе, Троїцьке, Удачне, Федорівка, Широкий Лан, Ясне.

Мелітопольський район:

Села:

Борисівка – село, Астраханської с.р., біля л. бер. Арабки (л. Молочної), примикає до пд.-зх. околиці с.Астраханки. В селі Борисівка також простягається б. Калмикова (л. Арабки). Засноване у 1892р. на ділянці Буркут, на якій раніше було болгарське с.Оленівка. З 1930-х рр. назва Ворошилова (Ворошилівське), на честь сталінського наркома К.Є. Ворошилова. На карті 1949 р. позначена як Борисівка.14.05.1958 р. Ворошиловське перейменувалось на Борисівку [2, с.92]. Назва відантропонімічна. Утворилася від слов`янського чоловічого імені Борис, що означає «малий» [1, с.38]). Спосіб творення – суфіксація (Борис + івк(а)).

Данило-Іванівка – село, Новенської с. р., на л. і п. бер. рч. Тащенак, за 3 км на південь від ц.с.р. Засноване як селище у 1921 р. на місці колишнього хутора Тащенак Корніса [2, с.98]. Назва подвійна, відантропонімічна. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Данило, що означає «божий суд» [1, с.48]) та від давньоєврейського чоловічого імені Іван, що означає «божа благодать», «дар богів» [1, с.54]. Спосіб творення – складання двох слів, суфіксація (Данило + Іван + івк(а)).

Зеленчук – село, Новомиколаївської с. р., за 5 км на пн.-зх. Від ц.с.р. Виникло як хутір (економія) Вінса у 1880-і рр. Належала до Кизіярскої волості. В ході революції і громадянської війни землі економії (750 дес.) були націоналізовані. У 1921 р. йшлося про колишнього власника Вінса Є.Є. 22.05.1921 р. виникла артіль «Зеленчук». Західну половину сучасного села складає територія колишнього селища (хутора) клг. Шлях до Соціалізму [2, с.103]. Назва за прізвищем.

Костянтинівка – село, ц.с.р., на л. бер. р. Молочної навпроти м. Мелітополя. Заселене у 1861 р. державними селянами із с. Андріївка (тепер с.м.т. Бердянського р-ну), а також поселенцями з Полтавської, Харківської і Воронезької губерній [2, с.108]. Назва за ім`ям одного з першопоселенців, відантропонімічна. Утворилася від латинського чоловічого імені Костянтин, що означає «постійний», «стійкий» [1, с.61]. Спосіб творення – суфіксація (Костянтин + івк(а)).

Мар`ївка – село, Новгородківської с.р., за 8 км на пд.-зх. від ц.с.р., біля п. бер. рч. Малий Утлюк. Засноване у 1860 р. як німецька колонія (селище) Марієнфельд на запасних землях Молочанської колоністської округи. Назва перекладається як «Поле Марії», на честь дружини імператора Олександра ІІ Марії Олександрівни. 21.05.1915 село перейменувалось на Мар`ївку[2, с.112]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського жіночого імені Марія, що означає «гірка», «кохана», «бажана» [1, с.140]. Спосіб творення – суфіксація (Мар + ївк(а)).

Мордвинівка – село, Костянтинівської с.р., на п. бер. рч. Молочної, за 4 км на пд.-зх. від ц.с.р. Заселене в останній чверті ХVIII ст. Після 1783 р. земля, на якій було засноване село, була подарована капітану І рангу Лабро-Качоні. У 1805 р. невелике на той час село (7 родин) купив державний діяч, граф, адмірал М.С. Мордвинов (1754-1845). У 1811 р. село отримала як посаг дочка Мордвинова Віра Миколаївна, яка одружилася з Аркадієм Олексійовичем Столипіним. З 1847 р. село належало лейб-гвардії ротмістру Дмитру Аркадійовичу Столипіну. У 1835 р. і 1847 р. населення поповнювалось переведеними селянами з пензенських маєтків Столипіних [2, с.115]. Назва утворена за прізвищем.

Новобогданівка – село, ц.с.р. Засноване у 1862 р. переселенцями з Полтавської та Чернігівської губерній [1, с.37]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від слов`янського чоловічого імені Богдан, що означає «даний богами»[1, с.37]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Богдан + івк(а)).

Новомиколаївка – село, ц.с.р., по бер. рч. Тащенак. Засноване у 1818 р. 38 родинами переселенців із с.Шульгівки Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (тепер с. Царичанського р-ну Дніпропетровської області). 1819 р. населення поповнилось 10 сім`ями уродженців Курської губернії. У 1840 р. прийшло ще 5 родин Білгородського повіту Курської губернії. Спочатку називалось Миколаївкою, згодом перейменувалася на Новомиколаївку [2, с.118]. Назва на честь великого князя Микола Павловича (з 1825 р. імператора Миколи І). Назва є відантропонімічною. Утворилась від грецького чоловічого імені Микола, що означає «переможець народів» [1, с.68]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Микола + ївк(а)).

Новопилипівка – село, ц.с.р. біля п. бер. р. Молочної. Засноване у 1860 р. переселенцями з різних місць, в тому числі з с. Андріївки і с. Берестового (тепер Бердянського р-ну). У літературі є й інша дата заснування села – 1862р. Започатковане на місці колишнього ногайського селища (аулу) Акнокас та його земельній ділянці. Тому перші два десятиріччя існування офіційна назва села Акнокас, за назвою колишнього ногайського селища. У 1880-х рр. вже згадується як Новопилипівка[2, с.118]. Назва відантропонімічна, за ім`ям зятя І. Корніса Пилипа Вібе – засновника Бердянського лісництва. Утворилась від грецького чоловічого імені Пилип, що означає «який любить коней» [1, с.80]. Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Пилип + івк(а)).

Новоякимівка – село, Новгородківської с.р., на п. бер. балки – притоки рч. Великий Утлюк, за 15 км на пн.-зх. від ц.с.р. [2, с.119]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Яким, що означає «Ягве (бог) споруджує» [1, с.97]. Спосіб творення – складання основ, суфіксація (ново + Яким + івк(а)).

Першостепанівка – село, Новобогданівської с.р., за 4 км на пн.-сх. від ц.с.р. Засноване як селище в 1920-і рр. [2, с.120]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від грецького чоловічого імені Степан, що означає «вінок» [1, с.88]). Спосіб творення – складання основ, суфіксація (першо + Степан + івк(а)).

Семенівка – село, ц.с.р., біля п. бер. р. Молочної і вздовж б. Семенівської (п. Молочної). Започатковане у 1813 р. вихідцями із с.Чернігівки (тепер с.м.т. районний центр Запорізької області) і с. Андріївки (тепер Кам`янсько-Дніпровського р-ну) і у 1823 р. – із с. Малої Білозерки (нині Василівського р-ну). У 1830-1832 рр. в село прийшли поселенці з Миргородського і Бєлгородського повітів. В 1850-і рр. в селі поселились поселенці із Орловської губернії. Заселення села тривало до 1863 р. Назва перших років існування – Слобідка – номенклатурний термін в ролі власної назви. Назва Семенівка стала основною ще у 1830-і рр. [2, с.126]. Вона є відантропонімічною. Утворилася від давньоєврейського чоловічого імені Семен, що означає «той (бог) чує»[1, с.86]). Спосіб творення – суфіксація (Семен + івк(а)).

Тихонівка – село, Новопилипівської с.р., на п. бер. б. Арабки. Засноване у 1863 р. переселенцями з Воронезької і Таврійської губернії. Назва за прізвищем. [2, с.133]

Федорівка – село, Терпіннівської с.р. Село знаходиться в 10 км від с.Терпіння [2, с.136]. Назва є відантропонімічною. Утворилася від грецького чоловічого імені Федір, що означає «божий дар»[1, с.91]). Спосіб творення – суфіксація (Федір + івк(а)).