11. Розподіл зайнятих за статусом діяльності

За статусом дiяльностi зайнятість розрiзняють:

• первинну зайнятість, тобто основну зайнятість на основному місці роботи. Вона е основним джерелом доходів для праців­ника.;

• вторинну зайнятість, тобто добровільну додаткову постійну або тимчасову трудову діяльність осіб, які вже мають основну роботу або зайняті очним навчанням; трудову діяльність осіб, які старші або молодші працездатного віку; додаткову трудо­ву діяльність осіб, які зайняті в домашньому або особистому підсобному господарстві. Ця зайнятість приносить додатковий доход і називається сумісництвом. Найбільший ефект вона приносить, якщо місце її застосування збігається з основним.

12. Розподіл зайнятих за стабільністю трудової діяльності

• постійна зайнятість- характеризується відносною стабільністю робочого місця;

• тимчасова зайнятість- пов’язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи.

13. Розподіл зайнятих за характером організації робочих місць

За характером організації робочих місць та, робочого часу розрівняють:

• стандартну зайнятість, яка характеризується роботою у виро­бничому приміщенні роботодавця; стандартним навантажен­ням протягом дня, тижня, року; наявністю стабільного робочо­го місця; чітко визначеним часом початку та закінчення робо­чого дня; законодавче встановленою тривалістю робочого дня (тижня, року). Відсутність однієї з цих рис дає можливість говорити про альтернативні (нестандартні) форми зайнятості;

• нестандартну альтернативну зайнятість, тобто трудову діяль­ність працівників певної класифікаційної групи, яка не відпо­відає стандартним (типовим) правилам і вимагає спеціального правового регулювання та організаційно-економічного забезпечення. До альтернативних форм зайнятості можна віднести форми зайнятості на умовах гнучкого робочого часу в рамках робочого дня, тижня, всього періоду трудової активності лю­дини (часткова зайнятість або відпрацювання неповного робо­чого часу, стиснутий робочий тиждень, сумісництво, тимчасо­ва та епізодична зайнятість тошо).

Альтернативні форми зайнятості розкривають додаткові мож­ливості більш повного та результативного використання трудо­вих ресурсів, залучення до праці тих груп населення, для яких традиційні форми зайнятості неприйнятні або незручні.

Наведені нестандартні форми зайнятості, різноманітність яких постійно збільшується, перетинаються зі стандартною зай­нятістю, Але навіть при широкому розповсюдженні цих форм стандартна зайнятість все одно залишається основною. Не під­лягає сумніву, що потреба виробництва в тимчасових і частко­вих працівниках буде помітно поступатись потребам в тих, хто працює постійно і повний робочий час. Можна орієнтовно при­пустити, що насиченість потреби економіки і населення в різ­них формах зайнятості здійсниться при співвідношенні приб­лизно 75 і 15 і 10, 75% — постійно та повністю зайняті, 15 — тимчасові працівники і 10% — частково зайняті.

14. Розподіл зайнятих за формами правового регулювання.

14.Розподіл зайнятих за формою правового регулюваня: регламентована зайнятість(легальна) і нерегламентована(нелегальна) зайнятість.

Нелегальна зайнятість (тіньовий ринок праці) – діяльність громадян не регламентується жодними державними документами; на них не розповсюджується КЗпП, вони отримують меншу з/п, ненормований робочий час, вона завжди є дискримінаційною.

Легальна зайнятість- забезпечення місцем роботи відповідно до нормативно-правових норм про працю.

Легальна або регламентована — це зайнятість не заборонена законодавством, регламентована державними законодавчими актами і така, від якої сплачуються податки. Сюди входить робота найманих працівників в організаціях будь-якої форми власності і господарювання, індивідуальна трудова діяльність, інші види зареєстрованої діяльності.

Нерегламентована (іноді неформальна) зайнятість — це не регламентована державними актами діяльність громадян, яка виключена зі сфери офіційних соціально-трудових відносин, здійснюється без укладання письмового трудового договору, не враховується державною статистикою і така, від якої не сплачуються податки