Тема 1. Предмет фінансової науки. Фінансові категорії Лекція 1. Предмет фінансової науки. Фінансові категорії

1. Предмет фінансової науки.

2. Сутність фінансів.

3. Необхідність та характерні особливості фінансів.

1. Предмет фінансової науки.

Розробка наукових підходів до трактування сутності фінансів є однією з найскладніших проблем фінансової науки і практики, оскільки сутність гли­боко захована за зовнішніми формами її вияву, за допомогою яких різноманіт­ні фінансові явища проявляються у розвитку соціально-економічних про­цесів.

Наукове обґрунтування сутності фінансів можна осягнути методом науко­вої абстракції, а саме шляхом відкидання часткових ознак, характерних для кожного окремо взятого фінансового явища, і визначення узагальнених ха­рактерних для фінансів властивостей, які у сукупності становлять предмет фі­нансової науки. У цілому фінанси асоціюються з процесами розподілу певної вартості, який здійснюється у різних формах (розподіл доходів, сплата подат­ків тощо) та обов’язково супроводжується рухом грошових коштів. У процесі такого розподілу спостерігається виокремлення різних за обсягом і цільовим характером частин вартості в одного власника, або передача частини вартості у грошовій формі одним власником іншому. Спільною для таких фінансових операцій є їхня основа — суспільні відносини, які за своїм характером в еконо­мічній науці називаються виробничими, або економічними, відносинами.

Економічні відносини спостерігаються на різних стадіях відтворювального процесу, у всіх сферах суспільного життя, на різних рівнях господарювання та управління тощо. Дослідження особливостей цих відносин дає змогу глибоко розкрити властивості, специфічні ознаки різних об’єктів та суб’єктів влас­ності, з’ясувати соціально-економічну природу різних економічних категорій у певних соціально-економічних системах. Особливостями економічних відно­син є їхній розподільний характер (вони пов’язані з розподілом та перерозподі­лом вартості валового внутрішнього продукту) та вартісне вираження (ці від­носини завжди грошові, оскільки їх носієм є гроші).

Отже, за допомогою економічних відносин забезпечується розподіл валово­го внутрішнього продукту. При цьому однорідні економічні відносини пред­ставлені в узагальнюючому абстрактному вигляді, утворюють економічні ка­тегорії, такі як гроші, фінанси,* кредит, ціна, зарплата тощо. Всі ці категорії є теоретичним відображенням, абстракцією суспільних відносин. Вони відобра­жають реально існуючі у суспільстві економічні відносини, що мають об’єктивний характер та соціальне суспільне призначення.

Маючи багато спільних ознак, економічні категорії відрізняються суспіль­ним призначенням. На відміну від грошей, кредиту, зарплати, цін, основною метою фінансових відносин є формування та використання фондів грошових коштів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

У цілому фінансові відносини є такою формою суспільних відносин, яка ви­никає на основі руху вартості у її грошовому вираженні, безпосередньо пов’язана з існуванням грошей. Розподіл валового внутрішнього продукту за допомогою фінансових відносин здійснюється виключно у грошовій формі, внаслідок чого формуються та використовуються різноманітні цільові грошові фонди усіма суб’єктами цих відносин. Отже, однією з найважливіших ознак фінансів як об’єктивної економічної категорії є грошовий характер фінансо­вих відносин, а гроші — необхідною умовою існування фінансів.

Виникнення фінансів було можливе на порівняно високій стадії розвитку суспільства, яка характеризується широким застосуванням державою грошей і відносно відокремленим існуванням вартості у її грошовій формі. У фінансах використовується лише властивість грошей — бути вищою формою вартості. На відміну від грошей, де субстанція не уособлена, фінанси як об’єктивна еко­номічна категорія завжди пов’язані з відносинами володіння вартістю різними конкретними суб’єктами. Економічною основою функціонування фінансових відносин є не гроші самі собою, а рух вартості у її грошовій формі. Фінанси ви­конують роль інструменту розподілу, який дає можливість визначити частку кожного суб’єкта у виробленому валовому внутрішньому продукті.

Отже, предмет фінансової науки становить сукупність фінансових відно :ин, що виникають на різних етапах розподілу і перерозподілу валового внут пшнього продукту, різних рівнях економічної системи, між різними 'уб'єктами відносин та економічною основою яких є рух вартості у іг гро­новій формі.

У фінансовій науці розрізняють три характерні риси фінансових відносин:

фінансові відносини — це розподільні відносини, які виникають у від- творювальному циклі на стадії розподілу, безпосередньо пов’язані з розподі­лом і перерозподілом валового внутрішнього продукту та за допомогою роз­поділу впливають на всі інші стадії відтворювального циклу (виробництво, обмін, споживання);фінансові відносини — це грошові відносини, носієм яких є гроші;

кінцева мета фінансових відносин — формування і використання цент­ралізованих та децентралізованих фондів грошових коштів усіх суб’єктів для забезпечення відповідного рівня соціально-економічного розвитку суспільства та задоволення економічних інтересів членів суспільства.

Розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту передбачає роз­маїття грошових відносин, зокрема:

• внутрішньогосподарські відносини між окремими підрозділами суб’єктів господарювання;

• міжгосподарські відносини між різними суб’єктами господарювання;

• внутрішньогалузеві відносини між суб’єктами господарювання окремих галузей та галузевими органами управління;

• між суб’єктами господарювання та робітниками і службовцями;

• між суб’єктами господарювання та акціонерами, учасниками, співвлас­никами та іншими фізичними особами;

• між суб’єктами господарювання і державою;

• між суб’єктами господарювання та фінансово-кредитними установами;

• між суб’єктами господарювання та їхніми об’єднаннями;

• міжгалузеві відносини;

• міжтериторіальні відносини;

• відносини між державою і населенням;

• відносини між державою, галузевими органами управління та органами місцевого самоврядування;

• відносини між державою та іншими державами, міждержавними об’єднаннями, міжнародними організаціями, іноземними юридичними і фі­зичними особами.

Сукупність цих грошових відносин становить зміст фінансів як об’єктивної економічної категорії.

Дослідження предмета фінансової науки базується на підходах та методоло­гічних принципах, які охоплюють весь хід пізнання фінансових явищ, про­цесів, механізмів та структур. Пояснення фактів, процесів фінансової діяль­ності, виявлення сутнісних аспектів фінансових явищ і процесів, розкриття закономірностей і тенденцій у відносинах людини з природою, державою, між людьми у процесі трудової діяльності завжди спиралось на філософські кате­горії і принципи.

Філософія є методологічною основою дослідження фінансових явищ і про­цесів (а також їх глибинного пізнання), виявлення фінансових проблем, особ­ливостей виникнення, тенденцій розвитку, функціонування, їх рушійних сил та загроз.

Як ключовий підхід у розумінні предмета фінансової науки використовуєть­ся антропологічний, згідно з яким визначальними у детермінації соціально- економічної, фінансової діяльності є людина, її потреби та інтереси. В основі аналізу фінансових відносин лежить фундаментальне положення, що основний суб’єкт діяльності, рушійну силу суспільного життя становить особистість. За допомогою філософсько-соціологічної інтерпретації фінансової поведінки індивіда як платника податків, інвестора, власника, працівника, споживача суспільних благ, громадянина обґрунтовуються морально-етичні аспекти, орієнтири, деформації, проблеми та визначаються шляхи їх вирішення.

Антропологічний підхід дослідження предмета фінансової науки забезпе­чує розкриття сутності поняття соціально орієнтованої економіки внаслідок дослідження соціальних змін у суспільстві, специфіки діяльності політичних і управлінських структур, виявлення характеру соціально-політичних пере­творень, соціального, економічного осмислення постановки та реалізації за­вдання духовно-морального оздоровлення суспільства — виробленні, реаліза­ції національної ідеї.

Фінансова наука — система знань про фінансові явища і процеси, з виявле­ними достовірними передумовами виникнення, механізмами та принципами функціонування, доказовими, обґрунтованими положеннями та висновками про їх вплив на людину, господарство, суспільство, цивілізацію, оцінкою здо­бутків, вигод, втрат.

Ускладнення та урізноманітнення фінансових явищ та процесів на різних рів­нях та у сфері людської діяльності зумовили необхідність поглибленого їх ви­вчення. Така соціалізація фінансової науки, потреба у пізнанні глибинного змісту фінансових процесів, що відбуваються у житті індивідів, діяльності орга­нізацій, регіонів, держав, міжнародної спільноти, формування, розподілу та вико­ристання фінансових ресурсів, капіталу, грошових та фінансових потоків спри­чинили концентрацію уваги дослідників на явищах та процесах у суспільстві.

Складність проблем, продиктованих вимогою часу у пізнанні особливостей фінансових відносин у сучасний період стало першопричиною посиленої уваги науковців до дослідження як економічних, так і позаекономічних аспектів фі­нансової політики, фінансового менеджменту, бюджетного менеджменту, по­даткового менеджменту, фіскального адміністрування, корпоративного управ­ління.

Предмет фінансової науки потрапляє у сферу наукових досліджень пред­ставників інших наук та наукових напрямів. Процес інтеграції наук викликав небувалий інтерес до використання математичних методів та економіко-мате- матичного прогнозування і моделювання для дослідження фінансових явищ і процесів. Філософське осмислення фінансів, фінансової політики, управління фінансами, вивчення психологічних, соціологічних, правових аспектів збага­тили світову фінансову науку.

Фінанси віддзеркалюють складну ієрархічну структуру із субординацією, взаємозалежністю категорій і понять, що їх виражають. Обслуговуючи відно­сини власності, систему економічних зв’язків як способу господарювання з ха­рактерними для нього відносинами, методами та формами впливу на вироб­ництво, розподіл, обмін і споживання, фінанси є чинником і результатом економічних процесів як на національному (макро-, мікро-, субмікрорівні), так і на міжнародному рівнях.