17

Лекція 02 макроекономічні показники в системі національних рахунків Анотація

Система національних рахунків як міжнародний стандарт мак-роекономічного рахівництва. Методологічні принципи системи національних рахунків. Основні категорії системи національних рахунків: інституціональна одиниця, сектори, економічні операції, рахунки.

Основні макроекономічні показники. Випуск та його оцінювання. Проміжна продукція, кінцева продукція і ВВП. Методи обчислення ВВП. Виробничий метод, розподільний метод, метод кінцевого використання. Аналітична формула ВВП за категоріями кінцевого використання. Обчислення валового національного доходу та валового національного наявного доходу. Макроекономічні показники на чистій основі.

Номінальний і реальний ВВП. Базовий і поточний періоди, фактичні (поточні) та порівнянні (постійні) ціни. Індекс цін, індекс споживчих цін, індекс цін ВВП (дефлятор ВВП). Відмінність між індексом споживчих цін і дефлятором ВВП.

План:

1.Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва

2. Основні макроекономічні показники

3. Номінальний та реальний ВВП.

Питання для самостійного ознайомлення:

1. Показники, похідні від ВВП (валовий випуск, національний дохід, чистий внутрішній продукт, особистий дохід, наявний дохід, використовуваний дохід).

2. Недоліки обрахунку ВВП. Тіньова економіка.

3. Переваги та недоліки цінових індексів при вимірюванні інфляції.

4. Чистий економічний добробут.

2.1. Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва

Узагальнюючі показники функціонування національної економіки за певний період формують систему національних рахунків (СНР).

Країни з ринковою економікою, а також ті, що переходять до ринкових відносин, використовують систему національних рахунків, що затверджена ООН і рекомендована для використання з метою забезпечення міжнародних зіставлень, порівнянь тощо.

Система національних рахунків (СНР) – це система взаємопов’язаних економічних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу економічних процесів і явищ на макрорівні.

СНР зародилася в 30-х рр. та сформувалася у 40 - 50-х рр. ХХ ст.: органи державного управління потребували макроекономічної інформації для розробки економічної політики, програм та заходів з регулювання ринкової економіки.

СНР широко використовується в наукових дослідженнях із проблем макроекономіки, для розробки економетричних моделей, які призначені як для опису закономірностей економічного процесу, так і для його прогнозування.

Система національних рахунків базується на таких методологічних принципах:

– продуктивною є будь-яка економічна діяльність, яка приносить прибуток суб’єктам цієї діяльності. Тобто критерієм продуктивності праці є одержання доходу. До сукупного продукту належать як речові блага й матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

– грошові витрати й доходи в економіці еквівалентні. Це означає, що вартість продукту, з одного боку, це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку, це сума доходів, отриманих власниками факторів виробництва. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників факторів виробництва – прибутками. Тому витрати дорівнюють доходам. Такий стан свідчить про рівновагу в економічній системі. Слід зазначити, що рівність між витратами та доходами досягається не завжди. Проте ринковий механізм постійно намагається зрівняти витрати з доходами. В окремих випадках для досягнення цієї рівноваги в економічні процеси втручається держава. Досягнення економічної рівноваги – одна з ключових проблем макроекономічної науки;

– виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення (поновлення) суспільного виробництва. СНР виходить із того, що економіка перебуває в постійному кругообігу, а кругообіг – це безперервний потік “витрати – доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а останні є джерелом нових витрат, котрі створюють нові доходи. Щоб збільшити доходи, необхідно збільшити витрати, а щоб витрати зросли, потрібно одержати більші прибутки. Це і є однією з головних проблем макроекономіки. Концепція господарського кругообігу розглядає, таким чином, виробництво, розподіл і перерозподіл продукту й доходу, формування національного багатства як різні, але взаємопов’язані аспекти процесу відтворення;

– усі показники в системі національних рахунків обчислюються в грошовій формі і включають лише додану ватість.

Особливість методології СНР полягає у тому, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених певною галуззю, групою виробників чи економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.

Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість визначається як різниця між виручкою від реалізації та вартістю матеріальних витрат на виробництво й реалізацію продукції. В СНР додана вартість як внесок кожного окремого виробника розглядається стосовно виробника, а не продукту.

Основними показниками СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід кінцевого використання (ДКВ), рівень цін, процентна ставка, рівень безробіття.

СНР ґрунтується на бухгалтерському принципі подвійного запису та існує у вигляді сукупності балансів, що відображують у формі агрегатів рух товарів, ресурсів, доходів і витрат між суб’єктами національної економіки, тобто в основу СНР покладено концепцію господарського кругообігу.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх інституційних одиниць – резидентів (економічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також входять територіальні анклави (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах) і не входять екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Інституційні одиниці (домашні господарства, фірми, підприємства і організації) є резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов’язаний з економічною територією даної країни.

Усі інституційні одиниці об’єднуються в сектори:

• Сектор нефінансових корпорацій – сукупність підприємств всіх форм власності, що займаються виробництвом товарів та послуг;

• Сектор фінансових корпорацій – банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші фінансові установи, що займаються фінансовим посередництвом на комерційній основі;

• Сектор загальнодержавного управління – органи управління центрального і місцевого рівнів, займаються прийняттям політичних рішень, економічним і правовим регулюванням;

• Сектор домогосподарств – основні споживачі та дрібні некорпоративні підприємства;

• Сектор некомерційних організацій – займаються обслуговуванням домогосподарств;

• Сектор закордон – зовнішня торгівля.

Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що дана система містить впорядковану певним чином інформацію про:

– усі господарські суб’єкти, які беруть участь у економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;

– усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

– усі економічні активи й пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. в Україні розроблено систему національних рахунків, яка включає такі консолідовані рахунки: рахунок товарів та послуг, рахунки виробництва, утворення, розподілу та використання доходу та рахунок капіталу.