8.4. Суспільне буття і суспільна свідомість.

8.4.1. Суспільне буття.

Суспільне буття охоплює собою всі процеси і відносини, що існують у суспільстві об’єктивно - незалежно від свідомості й волі людей: виробничі, класові, національні, сімейні й ін. Суспільне буття зосереджує у собі матеріальний аспект людського життя. Визначальну роль тут відіграють виробничо-економічні відносини. Виробничі відносини то є відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних благ, що складаються на основі певного рівня продуктивних сил.

Через поняття виробничих відносин матеріальне виробництво може бути охарактеризоване з його соціально-економічної сторони, бо виробничі відносини і є його формою.

Основоположними для виробничих відносин є відносини власності, що пов'язані з володінням, розпорядженням і користуванням засобів виробництва.

Продуктивні сили (на відміну від виробничих відносин) становлять зміст матеріального виробництва. Вони являють собою сукупність речовинно-енергетичних та соціально-антропологічних (пов’язаних з людськими якостями) елементів виробництва, що вказують на ступінь оволодіння людиною природними явищами.

Продуктивні сили складаються із засобів праці, предметів праці, джерел енергії, відповідної технології, способів організації виробництва. Але основною складовою продуктивних сил слід визнати людину, без якої всі інші компоненти продуктивних сил будуть мертві.

Людина – головна рушійна сила виробництва. Активність людини обумовлена її потребами й здатностями, наявністю або відсутністю виробничого досвіду, кваліфікації, рівнем загальної й професійної освіти, трудовою мотивацією.

Таким чином, продуктивні сили й виробничі відносини з різних сторін характеризують один і той же самий спосіб виробництва, тобто спосіб, яким здійснюється в певну історичну епоху з'єднання засобів виробництва з його працівниками.

Продуктивні сили й виробничі відносини перебувають у постійній взаємодії. Однак у цій взаємодії положення протилежних сторін є неоднаковим, їхній розвиток іде різними темпами. Суть зазначеної взаємодії виражає загально-соціальний закон, який називають законом відповідності виробничих відносин продуктивним силам.

Як вважають, протиріччя між цими двома сторонами способу виробництва, що закономірно переростають на певній його стадії в конфлікт, є основним джерелом соціального розвитку. Коли конфлікт загострюється, суспільне життя потребує суттєвої і термінової трансформації; в суспільстві може виникнути революційна ситуація.

Провідним компонентом продуктивних сил є знаряддя праці і технології, що їх з’єднують у дієздатну систему. Зміни знарядь праці й впровадження в матеріальне виробництво нових технологій можуть привести до радикальних змін (переворотів) у виробництві. Історія суспільства знає кілька таких переворотів:

- перехід від кам'яних до металевих знарядь праці;

- перехід від ручної праці до машинної, що призвело до промислової революції й створення матеріальної бази капіталістичного способу виробництва;

- перехід до автоматизованих систем керування виробничими процесами, що здійснюється за допомогою ЕОМ.

Сучасний розвиток виробництва обумовлений комп'ютерною революцією. Вона підготувала ґрунт для переходу від індустріального до, так званого, постіндустріального або інформаційного суспільства.

Інформаційне (постіндустріальне) суспільство являє собою новий тип цивілізації, для якого є характерним:

- інтелектуалізація всіх сфер життя;

- створення всеохоплюючої соціально-інформаційної структури, що пронизує собою виробництво, збут, транспорт, керування, медицину, науку і т. д.

- перетворення інформації у найважливіший соціокультурний ресурс;

- максимальне підвищення ролі інформаційної діяльності й формування на її основі найбільшої й найзмістовнішої сфери суспільного життя.