- •Тема 1. Філософія, її предмет та роль у суспільстві.
- •1.1. Що то є філософія.
- •1.2. Проблеми і специфіка філософії.
- •1.3. Основні функції філософії.
- •Тема 2. Філософія Стародавнього світу та Середніх віків.
- •2.1.Філософська думка в Стародавній Індії.
- •2.2. Філософська думка Стародавнього Китаю.
- •2.3. Антична філософія.
- •2.4. Філософія Середніх віків.
- •2.4.1. Загальна характеристика середньовічної філософії.
- •2.4.2. Арабська, середньоазіатська й єврейська філософія.
- •2.4.3. Загальна характеристика західноєвропейської схоластики.
- •Тема 3. Філософія епохи Відродження та Нових часів.
- •3.1. Особливості філософії епохи Відродження.
- •3.2. Філософія Нового часу (16 - 19 ст.).
- •3.2.1. Основні проблеми філософії Нового часу.
- •3.2.2. Німецька класична філософія (18 – 19 ст.).
- •Тема 4. Сучасна філософія.
- •4.1. Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм як філософське осмислення науки.
- •4.2. Екзистенціалізм як філософія людського існування.
- •4.3. Сучасна релігійна філософська думка.
- •Тема 5. Вчення про буття і матерію.
- •5.1. Поняття буття.
- •5.2. Філософська категорія «матерія». Атрибути матерії.
- •Тема 6. Вчення про людина та сенс її існування.
- •6.1. Філософське розуміння людини.
- •6.2. Буття людини як особистості.
- •6.3. Філософія про сенс і мету життя людини.
- •Тема 7. Філософське розуміння свідомості та пізнання.
- •7.1. Свідомість, її структура та проблема виникнення.
- •7.2. Свідомість і несвідоме.
- •7.3. Пізнання, його сутність і зміст.
- •Тема 8. Суспільство. Культура. Цивілізація.
- •8.1. Поняття суспільства.
- •8.2. Поняття культури. Типологія культур.
- •8.3. Цивілізація і соціокультурний розвиток.
- •8.4. Суспільне буття і суспільна свідомість.
- •8.4.1. Суспільне буття.
- •8.4.2. Суспільна свідомість та її структура.
- •8.5. Глобальні проблеми сучасності.
- •8.5.1. Сутність глобальних проблем, їхні види та способи розв'язання.
- •8.5.2. Екологічні проблеми.
- •8.5.3. Проблема війни й миру.
- •8.5.4. Демографічні проблеми.
- •Тема 9. Розвиток філософської думки в Україні.
- •9.1. Становлення філософської думки в Україні (11 – 18 ст.).
- •9.2. Українська філософія 19 – початку 20 ст.
- •9.3. Українська філософія в діаспорі.
8.2. Поняття культури. Типологія культур.
У сучасній філософії, соціології, культурологи поняття «суспільство» часто вживають поряд із поняттями «культура» і «цивілізація». Але ці поняття не є тотожними. Суспільство як своєрідний надіндивідуальний організм, що розвивається, можна більш-менш вдало вивчити через виявлення структури суспільних відносин різного рівня і масштабу. Культура – дещо інше; її вивчення потребує більш витонченого підходу.
Загальноприйнятого визначення поняття «культура» немає. У стародавні часи «культуру» (від латинського „cultura” – оброблення, оброблювання) завжди пов'язували із чимось «добре зробленим». Бо початкова (елементарна) форма культури – це людська праця разом з її результатами. У сучасному розумінні (при наявності сотень інших варіантів визначень):
Культура – це сукупність інноваційних видів і способів матеріальної й духовної діяльності разом з їхніми результатами, у якій знаходять своє вираження сутнісні сили людини.
Розрізняють матеріальну й духовну культури. Матеріальна культура охоплює виробництво, обмін і розподіл матеріальних благ; духовна культура – творення духовних цінностей (так зване „духовне виробництво”).
Матеріальна культура – показник рівня практичного освоєння людиною природи. Духовна культура – це, насамперед, сукупність всіх багатств людського духу й розуму.
Законом розвитку культури, яка містить у собі загальнолюдські й класові, національні й інтернаціональні складові, є успадковування, утримання, накопичення всього позитивного, що створене попередніми поколіннями.
Існує кілька різних підходів до класифікації (типологізації) культур. За традицією досить часто культуру розділяють на західний і східний тип. Однак у ХХІ столітті все більшу силу набирає тенденція щодо пошуку універсального в різних типах культур, до всебічного розвитку між-культурного діалогу, що цілком відповідає вимогам сьогодення.
8.3. Цивілізація і соціокультурний розвиток.
Термін «цивілізація» уживається в різних значеннях. Під цим словом розуміють:
- рівень розвитку людства, який іде за періодом дикості й варварства;
- світове співтовариство держав і народів;
- культуру суспільства загалом;
- ступінь розвитку матеріальної культури;
- завершальний етап розвитку культури - тобто її занепад.
В останні роки терміном «цивілізація» позначають розумно організоване, високорозвинене суспільство у всім його різноманітті, що є цілісним і самодостатнім у своїй історії.
Має місце також „цивілізаційний підхід” у розумінні динаміки і закономірностей розвитку суспільства, що для багатьох соціальних філософів зводиться до того, що історія розвитку людства розглядається як процес народження, розквіту, занепаду та смерті різних самодостатніх і само-замкнених культур-цивілізацій – давньоєгипетської, античної, західної, ісламської, слов’янської, тощо. Згідно більшості із цих філософів, всі цивілізації є локальними соціокультурними утвореннями, - загально планетарної цивілізації не існує, - і розвиваються вони незалежно одне від одного на своїй власній духовній підставі. Характерним для окресленого підходу є також протиставлення Заходу і Сходу.
Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. в історичному розвитку людства стають помітними тенденції щодо зближення культур, чому сприяє обмін науковими ідеями і технологіями, глобальний тиск масової культури, розповсюдження нетрадиційних релігійних рухів і нових підходів щодо відношенням до людської особистості. Опозиція „Захід – Схід” втрачає свою актуальність, границі між культурами розмиваються, йде активний процес взаємопроникнення, що його називаний «діалогом культур».