30. Київські центри регіональних досліджень (д.П.Хіх ст.)

У 1850 р.ств. Комісію для опису губерній Київського учбового округу (яка проіснув.до 1864р.) Утворений у 1832 році Київський учбовий округ об’єднував Київську, Подільську, волинську, Чернігівську, Полтавську губернії. Навколо округу вдалося створити консолідацію навколо вивчення регіону. Метою комісії передбачалось дослідження округу і його статистичне описання. Активну участь у Комісії брав Д.Журавський, І.Вернадський та ін. Дослідників цікавили усі сфери вивчення історії округу:етнічної, промисл., економ., природ. та ін. Поступово, за рахунок наукових досліджень, масштабності їх вивч., наукового потенціалу – комісія стала науковим центром в Україні. В комісію надходили етнографічні описи від вчителів округу. Всі вони входили до історико-етнографічних нарисів про різні міста та містечка краю. З 1850 по 1856 рр.вийшло 6 томів монографій «Естественная история губерний Киевского учебного округа». З діяльністю комісії пов’язана експедиційна форма роботи (Метлинський, Чубинський, Де Ля Фліз та ін. ) Однак в березні 1864 р.Комісія ліквідована. У 1873 році було ств.Пд-Зх відділ Російського географічного т-ва у Києві, з діяльністю цього т-ва українці пов’язують початок «укр.науково-культ.самовизначення», закладення фендаментк для ств. Академії Наук і Нац.бібліотеки України. Відділ мав широку с-му зв’язків з науковими організаціями в Росії і за її межами. Відділ виступив із ініціативою проведення в Києві 1-денного перепису нас-ня у 1874 році. Цього ж року відбулося проведення ІІІ Всеросійського археологічного з’їзду, після чого було опубліковано 2 томи матеріалів. Відділ – в чому його вагома заслуга – започаткував видавництво серії популярних брошур для народу. Дуже вагому роль у ств.і існув.т-ва відіграф П.Чубинський. У травні 1875 р.т-во закрили за українофільську тенденцію. З 1872 року в Києві вже існувало історичне т-во.Нестора-літописця. Ініціатором ств.був М.Максимович. Серед фундаторів були – В.Антонович, Іконніков, Лебединцев, Володимирський-Буданов та ін.вчені. Видавничим органом були «Чтения ист.общества Нестора-Летописца», вийшло 23 книги. У 1921 р.т-во було приєднане до ВУАН, де проіснувало до 1931р. Навколо себе зідрав метрів науки – журнал «Киевская старина» (1882 – 1906 рр.), ставши регіональним науковим центром.

31.Церковно-історичний напрям регіональних досліджень.

У 1861 році поч.виходити друком «Киев.епархиальние ведомости», засновником і редактором яких був П.Лебедінський. Виходили друком матеріали по Софіївському соборі, Києво-Мих.соборі.У 1872 році при Київській духовній академії ств.Церковно-археологічне т-во (з 1901 р – Церковно-історичне та археологічне т-во). Друкованим органом т-ва були «Труди» Київської духовної академії. У працях підготовлених членами т-ва був ввежений великий фактичний матеріал з історії Правобережної У., зокрема з іст.Поділля, Волині. Ученим секритарем т-ва був М.Петров. Він став автором фундаментальної праці «Историко-топографические очерки давнего Киева» (1897), за що був нагороджений. Т-во брало участь у знаменних подіях історичної науки, а сааме проводило підготовчу роботу з проведення в Києві ІІІ та ХІ археологічних з’їздів, археологічних з’їздів в Одесі, Харкові, Чернігові. У 1873 р.було ств.комісію по описах усіх Київських храмів. Уже у 1980-ті рр.ств. комісії, які дослідили всі собори Києва.За результатами цих описів Лашкарьов написав працю, яку опублікував у «Трудах». Велику увагу він приділив сааме Михайлівському собору та Софії, спробував датувати час закладення їх фундаментів; його датування збігаються із сучасними. Доречі, саме П.О.Лашкарьов (проф. Київ. університету, проф.дух.акад.) – був ініціатором створення. М.Петров – один із фундаторів т-ва, автор праць «Историко-топограф.очерки древ.Киева» та ін. Найбільша заслуга М.Петрова, його праця, одна з найважливіших у житті – це ств. Церковно-Археолог.музею.Серед важливих діячів варто відмітити Ф.Тітова – історика Києво-Печерської лаври, С.Голубєва – який вивчав історію церковних закладів.

32.Внесок у регіоналістику журналу «К.С.» Журнал «К.С.» видпвався із 1882 по 1906 роки, зробив значущий внемок у розвиток іст.науки та історичної регіоналістики зокрема. Своєю значимістю він завдячує таким метрам як В.Антоновичу, О.Лазаревському, Лебединцеву, П.Житецькому, Науменку та ін. Видання перетворилося не лише наавторитетне й наукове, але й створило своєрідний регіональний науковий центр. Журнал, недивляись на тогочасні умови його існування, був проукраїнський, про що говорить вже перша стаття в збірнику, а сааме студія Антоновича «Киев, его судьба и значение…»,якій поміщені ідеї укр.концепції в історії. Серед фундаментальних праць регіоналістичного спрямування виділяємо роботи О.Лазаревського про Лівобережну У., О.Єфименко «Очерки истории Правобережной У.» та ін. Журнал був своєрідним органом українофільства, середовищем о опорою українських тенденцій, майже неможливих в тогочасних умовах. Журнал видав 94 томи. З них праці не лише іст.напрямку,а й регіональної історії. Журнал існував у важких умовах.

33. Укр.наукове т-во у Києві та його діяльність.Укр.наук.т-во (1907 – 1921) було створено М.Грушевським, що було пов’язано із політичними подіями в країні – пом’якшення урядових заборон шодо українського слова після революції 1905 – 1907 рр. Друкованими органами т-ва стали «Записки наукового т-ва у Києві», а також журнал «Україна» з 1908 року. Товариство складалося з історичної, філологічної, статистико-економічної , археографічної, етнографічної та ін.секцій. найбільшою секцією було історична, яку очолював М.Грушевський . Це перше укр.т-во в межах Рос.імп. за складом учасників, членів т-ва та його тематикою. Своєю метою товариство називало будівництво занепалої укр.науки, зруйнованої репресіями та політикою держави. У 1908 до складу т-ва входили В.Антонович, М.Біляшівський, М.Василенко, Житецький, О.Русов та ін. Була започаткована диференціація гуманітарних наук.дисциплін.Т-во проіснувало 14 років (у 1921 його секції увійшли до складу Укр.Ак.Наук). УНТ видало 15 томів «Записок». М.Грушевський особливо віддавав роль УНТ, М.Грушевський головну заслугу т-ва бачив в тому, що воно стало підгрунтям організації Ук.Ак.Наук, а також в українізації наукового життя. УНТ працювало в дуже складних умовах, внаслідок війн та революційних подійбуло дуже складно. Постійний брак коштів, а також проблеми утисків під час Першої світової війни – не дозволяли завершувати заплановані проекти.