8/Морфолого-морфологічний рівень

1. Дихотомія.

Рівневою одиницею є морфема. Найкоротше визначення морфеми належить Л.Бумфільду. М. – найменша мовна одиниця якій притаманне значення. М. – це віртуальна, елементарна, двобічна одиниця мови, що має як звучання, так і значення, актуалізуючись у мовленні своїми реальними варіантними виявами-аломорфами. У лінгвістиці побутує і дещо видозмінений варіант морфемної дихотомії. Актуальним виявом морфеми вважають морф. Морфи у свою чергу поділяють на аломорф(різновид морфа, формальна несхожість якого, порівняно з іншими морфами, зумовлена фонетичним складом сусідніх морфів. А отже, морфи замінюють один одного лише в певних фонетичних чи граматичних позиціях, перебувають у контексті додаткової дистрибуції – л.ф:аба або(косити - кошу). Варіанти морфеми(це морфи, здатні до взаємозаміщення у складі тієї самої словоформи, не зумовлені позицією і перебувають у відношенні вільного варіювання – л.ф: і і (на чийому-на чиєму-на чиїм). Отже, морфема як абстрактна, узагальнювана одиниця мовної системи, занурюючись у реальне мовне середовище, постає у вигляді одного із своїх конкретних виявів-аломорфів. Один із варіантів, найчастіше використовуваний у словах, стає домінінтним при називанні цієї морфеми. Так, споміж аломорфів преф. Морфів з, с, зі, зо – домінантним є з.

2. Парадигматика

Грунтується на низці ознак

1. Роль та вагомість у слові .За цією ознакою морфи поділяються на основні (корінь – основна центральна постійна частина слова, єдина, обов’язкова для кожного слова морфем, що є носієм його лексичного знання повторюючись у всіх граматичних формах і споріднених словах);службові (належать афікси); афіксоїди (синкретичні морфеми, проміжні між кореневими і службовими, тобто колишніми кореневими, що втратили свою мотиваційну роль і і отримали знач. Службових морфем: префіксоїди – макросистема, суфіксоїди - бібліотека).

2. Значення. Афікси поділяються на семантичні(морфеми поділ. на лексичні – корінь, словотворчі – афікси, форматворчі – преф, суф, постф, словозмінні – флексія, комбіновані – дерив.-формотворчі, дерив. - словозміння) та асемантичні (інтерфікс – асем. афікс розташований між двома композиційними частинами:зореліт; асемантема – асем. афікс, розташований між коремен і суфіксом та являє собою фонетичну вставку, що полегшує сполучуваність службових морфем із коренем четвірної основи).

3. Основотворча здатність (цю ознаку виокремлюють здебільшого стосовно коренів, розмежовуючи їх на вільні – здотні творити основу самостійно, без поєднання префікса та суфікса (водичка), радиксоїчи – позбавлені такої здатності (вуличка).

4. Матеріальна вираженість (афікси поділяються на субстанційні – матеріально виражені: книга; та нульові – книг (здебільшого постає флексія), іноді виокремлюють і нульові суфікси: золотий).

5. Локалізація у морфемній структурі слова (серед афіксів виокремлюють: префікс – афікс, який розташований перед коренем чи іншим преф. І є виразником словотвірних чи граматичних значень; суфікс – афікс, що розташований після кореня чи іншого суф., і є виразником словлтв. Чи грам. Значень; флексія – словозм. афікс, що займає зазвичай фінальне місце у слові, виражаючи здебільшогограм. Значення, хоч інколи набуває і словотв. Знач; постфікс – афікс, що розташований після флексії і є виразником словотв. Чи грам. Значень; інфікс – розриває корінь розташовуючись між двома кореневими фонемами. Власт.лат, австронез., малайсько-поленез. Мовам: vici – vinco; транфікс – пронизує корінь, складаючись із кількох голосних, вставлених між пригол. В корені. Власт. Семітохам.: араб. – кабір, кібар, акбар; циркумфікс – біморфема, що складається з двох компонентів, один із яких розташований перед коренем, а інший – після нього. Нім. – machet, gemaht; афікс мігрант – службова морфема, що може бути розташована в кінці одного слова, а за значенням стосуватися іншого.болг. – зима та, болгарськата зима; постпрефікс-постфікс, який у певних формах постає перед коренем. Соахіві: немосі, несімоко; дисфікс – зазнає опущення у процесі словотворення чи словозміни. Індіанська: тіраслі, тірі; дупліфікс – компонент другої частини редуплікованого слова фонетично відмінного від ініціального компонента першого слова: шури-мури; субморф – афікс разом із асиментемою: ялтинський).

6. Частотність (серед афіксів виокремлюютьрегулярні – функціонують у багатьох словах: б-лічба 60 сл та уніфікси – у 1 чи 2 словах: ов – любов 1 сл.).

7. Словотворчий потенціал (афікси поділ на продуктивні – здатні утв нові слова-ськ, непродуктивні –б-).

8. За походженням (питомі – споконвічні: поштар, запозичені: поштамп. Зазнає певних істор. Змін морфемна структура слова. А саме: опрощення – зменшення кількості морфем в наслідок їхнього злиття: орел; перерозпад – зміщення межі між морфемами: внутрішній; ускладнення – збільшення кількості морфем внаслідок розпаду однієї із них: космос; декореляція – зміна статусу морфеми: зірвиголова).

3. Синтагматика

Виявл. Через валентність – це здатність поєднуватися з певною сукупністю інших морфем. Поділяють на ліво- та правобічну. Кожен функц. Клас морф. Має лише властиву йому валентність. Так, вал. Преф. Визначає його здатність поєднуватися з кореневими та преф. Морфемами: лівобічна преф., правоб. Преф., правоб. Прикоренева, ліво та правоб. Міжпреф.: небезпідставний. Різні префікси мають різну щодо сили валентність.

4. Виокремлюють вторинну константну одиницю-основу. Розр: граматичну – осн. Словоформи, лексичну – основа слова. У першому випадку це частина слова без словозміни афікса, без словозмінних та формотворчих афіксів. Константивну спроможність морфем у процесі словопородження характеризують такі величини: морфонемна довжина (залежить від кількості морфем: палевомастивнозаправний; морфемна глибина – вимірюють кількість ступенів її похідності у процесі словопородження: провчителювавши, провчителювати, вчителювати, вчитель, вчити).

Морфема є будівельним матеріалом для одиниці вищого мовного рівня – лексеми. Якщо морфема лише окреслює певну поняттєву зону, то лексема співвіднесена з одним із конкретних понять цієї зони: україн.