Першоджерела

Документ 1

Договір київського князя Ігоря з візантійським імператором (945 р.)

... Коли Русь входить у місто, то хай не завдає зла і не має права купити шовкові тканини більше по 50 золотих; той же, хто купить шовкові тканини, хай показує їх царському чиновникові, і той привісить до тканин печать і віддасть їх тим, хто купив. Коли ж Русь іде назад, то нехай бере їжу на дорогу, скільки потрібно,... і повертається безпечно в країну свою...

Якщо втече раб від Русі, то раба слід спіймати,... якщо ж утікача не виявлять, то нехай наші християни дадуть присягу Русі по своїй вірі, а нехристияни по своєму закону, і нехай тоді Русь бере на нас (греках) ціну раба, як встановлено ра­ніше, по 2 шовкові тканини за раба. Коли ж утече до Русі раб кого-небудь з людей царства нашого, або з міста нашого (тобто Царграда). або з інших міст і забере що-небудь з со­бою, то його повернути назад, і якщо забране цим рабом з собою буде все ціле, то слід взяти за вкрадене 2 золотих...

Коли ж виявиться хто з Русі оберненим у греків у рабство, як полонений, то буде викуплений Руссю за 10 золотих; якщо ж гречин його купив, то слід йому дати присягу перед хрес­том і взяти ту ціну, яку він дав за нього... Коли ж трапиться який-небудь злочин від греків, що перебувають під владою царства нашого, то (князі руські) не мають влади страчувати їх, але за повелінням царства нашого дістане він (покарання) за те, що вчинив. Якщо християнин уб'є русина або русин християнина, то той, хто вчинив убивство, буде затриманий родичами убитого і нехай (вони) уб'ють його. Коли ж той, хто вчинив убивство, втече, а він буде заможним, то хай візьмуть маєток його родичі вбитого; якщо ж той, хто вчинив убивство, бідний і втече, то його (треба) шукати, поки не виявлять; коли ж він буде виявлений, хай буде вбитий.

Документ 2

Коротка руська правда (за Академічним списком другої половини XV ст.) правда руська

1. Якщо вб’є муж мужа, то мстить брат за брата, або син за батька, або батько за сина (чи двоюрідний брат), або племінник з боку сестри, племінник з боку брата; якщо ж не буде нікого хто б помстився, то (слід призначити) за вбитого 40 гривень, якщо буде русин, грідь, купець, ябетник, мечник або ж ізгой чи словенин, то призначити 40 гривень за нього.

2. Якщо (хто) буде до крові, чи до синців побитий, то йому не треба шукати свідка (для доказу злочина); якщо ж на ньому не буде ніяких слідів (побиття), то нехай приведе свідка; якщо ж не може, то справі кінець; якщо ж за себе не може помститись, то взяти собі за провину 3 гривні та платню лікарю.

3. Якщо ж хто кого вдарив батогом або жердиною, плазом меча, чашею, келихом, рогом або долонею, то (повинен заплатити). 12 гривень; якщо його (винуватця) одразу не схоплять, то (все ж) йому платити, і на тому справа завершується.

4. Якщо ударить мечем, не вийнявши його (з піхв) або рукояткою, то (повинен заплатити) 12 гривень за провину

5. Якщо ж ударить по руці і відсіче її, або вона всохне, то (повинен заплатити) 40 гривень

6. Якщо ж (після удару) нога залишиться цілою або (людина) почне кульгати, тоді хай узгоджують справу самі.

7. Якщо ж відсіче будь-який палець, то (має сплатити) 3 гривні за провину.

8. За висмикнутий вус (сплатити) 12 гривень, а за бороду 12 гривень.

9. Якщо ж хто вийме меча, але не вдарить ним, то той сплачує гривну.

10. Якщо ж чоловік штовхне чоловіка від себе чи до себе, і це засвідчать два свідка, (то сплачує) 3 гривні, але якщо (потерпілим) буде варяг, чи колбяг то йому достатньо присягнути.

11. . Якщо челядин сховається у варяга або у колбяга і його протягом трьох днів не повернуть (колишньому господарю), то схопивши його через три дні, він (господар) повертає челядина до себе, а ( переховувач сплачує) 3 гривні за провину.

12. Якщо хтось поїде на чужому коні, не спитавши дозволу, то сплачує 3 гривні.

13. Якщо хтось візьме чужого коня, зброю або одежу, а господар речі впізнає крадене в своїй верві, то хай забере своє, а (злодій сплачує) 3 гривні за провину.

14. Якщо хтось упізнає (вкрадену річ) і, зможе довести це, то не повинен говорити (при цьому) "моє", а нехай скаже: пішли на звід. (і ми з’ясуємо) де ти її взяв. Якщо не зможе піти: нехай представить поручника, (який б з’явився на звід ) протягом 5 днів

15. Якщо хтось намагатиметься стягнути з кого-небудь борг (рештки майна), а той почне відпиратись, то слід йому (з відповідачем) йти на звід перед 12 людьми; і якщо виявиться, що зловмисно не віддавав, то тоді належить йому (боржникові) віддати заборговане і 3 гривні за провину.

16. Якщо хтось, впізнавши свого (зниклого) челядина, захоче (його) повернути, то відвести (його) до того, у кого його було куплено, а той вказує попереднього (продавця), і коли дійдуть до третього, то нехай господар мовить йому: „Ти мені віддай свого челядина, а свої гроші шукай сам, з свідками”.

17. Якщо холоп ударить вільного чоловіка і втече в хороми, а господар не захоче його видати, то господар повинен заплатити за нього 12 гривень; а після того, якщо де-небудь зустріне холопа побитий ним чоловік, то може його побити (можливо вбити).

18. А якщо хтось зіпсує спис, щит або одежу, і господар захоче їх залишити у себе, то компенсувати йому грошима; якщо ж господар відмовлятиметься від зіпсованого, то йому належить заплатити грошима стільки, скільки він сам заплатив за свої речі.

Правда руської землі впорядкована, коли зібралися Ізяслав, Всеволод, Святослав, Коснячко, Переніг, Микифор Киянин, Чудин, Микула.

19. Якщо вб’ють огніщанина, то убивці сплатити за нього 80 гривень, а люди не допомагають у виплаті, а за вбивство княжого під’їзного -- 80 гривень.

20. А якщо вб’ють огніщанина під час розбійного нападу, а вбивцю шукати не будуть, то віру сплачує община, на території якої знайдено тіло вбитого.

21. . Якщо (злодії) уб’ють огніщанина під час крадіжки у домі, або коня, або бика, або корови, то нехай уб'ють (злодія), як собаку. Так діяти і при вбивстві тіуна.

22. А за (вбитого) княжого тіуна платити 80 гривень.

23. А за старшого конюха при табуні -- 80 гривень, як установив Ізяслав за свого конюха, якого вбили дорогобужці.

24. А за (вбивство) княжого сільського старости і ратайного (платити) 12 гривень. А за княжого рядовича -- 5 гривень.

25. А за (вбивство) смерда чи холопа (платити) 5 гривень.

26. Якщо ( вбита ) рабиня-годувальниця, чи син її, то (платити) 12 гривень.

27. А за княжого коня, якщо той з тавром, (платити) 3 гривні, а за коня смерда -- 2 гривні.

28. За кобилу -- 60 резан, а за вола -- гривну, а за корову -- 40 резан, а за трьохлетку -- 15 кун, а за двохлетку -- півгривні, а за теля -- 5 резан, а за ягня -- ногата, за барана -- ногата.

29. . А якщо хто-небудь украде чужого холопа чи рабиню, то платити йому 12 гривень за провину.

30. . Якщо ж прийде побитий до крові або до синців чоловік, то не шукати йому свідків (для доказу злочину).

31. А якщо вкраде коня чи волів, або обкраде дім, і при цьому буде красти один, то платити йому гривню і 30 резан; коли ж буде злодіїв 18 (10), то платити кожному по 3 гривні і по 30 резан.

32. Якщо зіпсують чи спалять княжу борть, то (платити ) 3 гривні.

33. За катування смерда, без княжого дозволу, (платити) 3 гривні за провину

34. А за (катування) огніщанина, тіуна, чи мечника 12 гривень

35. Якщо хтось межу переоре чи перетеше (змінить межовий знак), то 12 гривень за провину.

36. Якщо украдуть ладью, то за ладью платити 30 резан, а продажі 60 резан

37. А за (крадіжку) голуба чи курки (платити) 9 кун. А за курку, гуску, журавля чи лебедя (платити) 30 резан, а продажи 60 резан. Якщо украдуть чужого пса, або яструба, або сокола, то 3 гривні за провину

38. Якщо вб’ють татя на своєму дворі, або біля клеті чи хліва, то того убили, якшо ж протримають злодія до сходу сонця, то вести його на княжий двір, якщо ж вб’ють, а люди бачили ( злочинця ) зв’язаним, то платити за нього.

39. Якщо вкрадуть сіно, то платити 9 кун, а за дрова 9 кун.

40. Якщо вкрадуть вівцю, чи козу, чи свиню, і якщо вони в 10-х одну вівцю вкрали, нехай кожен сплачує по 60 резан продажі, а тому хто стягував 10 резан.

41. А від гривні мечнику куна, а десятнику 15 кун, а князеві 3 гривні. А з 12 гривень ємцю 70 кун, а в десятнику 2 гривні, а князеві 10 гривень.

42. . А ось устав вірнику: вірнику взяти на тиждень 7 відер солоду, також баpaна або півтуші м’яса, чи 2 ногати, а в середу резану або сиру, в п’ятницю також; а хліба та пшона, скільки зможуть з’їсти, а курей по дві на день. Поставити ( вірнику ) 4 коней і давати їм корму скільки зможуть з’їсти. А вірнику 60 гривень і 10 резан і 12 вевериць, а наперед гривну. А якщо припаде на піст - давати вірнику рибу, і взяти йому за рибу 7 резан. Всіх тих грошей 15 кун за тиждень, а борошна давати скільки зможе з’їсти, поки вірники протягом тижня зберуть віри. Так встановив Ярослав.

43. . А ось урок мостникам: якщо побудують моста, то брати за працю ногату, а від городниці ногату; якщо ж старий міст відремонтують декількома дошками, чи 3-ма, чи 4-ма, чи 5-ю, то також.

Документ 3