7. Фонетико-смислові виявлені в омонімії та паронімії.

Омонімію як одно звучність різних за значенням слів диферент.:

А) за ступенем збігу:

- повна – ключ-ключ;

- неповна – туш – фарба для вій та музич. твір (різна парадигма відмінкова).

Б) за походженням на:

- гомогенні, які виникли внаслідок розходження значень одного слова (коза – тварина, музич. інструмент та риба);

- гетерогенні, які виникли внаслідок випадкового збігу звучання різних зп походженням слів (лама – тибет. священник, іспан. – назва тварини).

Супровідними до омонімії явищами є:

• Омофонія – звуковий збіг різних за написанням слів;

• Омографія – однакове написання різнозвучних слів (замок-замок);

• Омоформія – звуковий збіг окремих форм слова (три (дієсл.) – три (числ.)).

Паронімія як близько звучність різних за знач. слів диферент. на:

• кореневу (кампанія-компанія);

• префіксальну (вникати - уникати);

• суфіксальну (адресат-адресант);

• флексійна (адрес - адреса).

Синтагматика. Однією з фундаментальних властивостей лексем, що відображає їхні синтагматичні відношення є сполучуваність як здатність поєднуватися між собою у процесі утворення одиниць вищого рівня.

Основними виявами сполучуваності є семантичне узгодж. та валентність.

Семант. узгодж. передбачає відсутність у значенні слів, які вступають у сполучення, компонентів, які запереч. Один одного.

Валентність – це здатність лексеми відкривати «вакантні місця», які повинні заповнити інші лексеми.

Вперше термін валентність виокремив і обґрунтував фр. лінг. Люсьєн Теньєр, порівнюючи дієслова з атомами для яких властивою є різна кількість валентних зв’язків. Теньєр назвав валентністю дієсл. вимагати різну кількість семантико-синтаксичних партнерів.

Валенсність- це властивість значення у якому ніби міститься порожні місця або рубрики, які потребують заповнити як рубрики в анкеті.

Дієслова найбільш яскраво у більшості мовах світу є носіями валентності, акумулюють у собі не лише лексич. знач, а й модель майбільш можливого речення.

Напр.: писати – хтось, комусь, чимось, на чомусь, комусь.

Залежно від кількості вільних місць слово може бути:

• авалентним – не вимагає жодного синтачсич. партнера;

• моновалентними – вимагаю\є суб’єкта;

• бівалентними – вимагає суб’єкта та об’єкта;

• тривалентними – дарувати – хтось, комусь, щось,

• чотиривалентними – нагородити – хтось, когось, чимось, за щось;

Максимал. кількість валентностей у мовах світу 6-7. В укр. виокрем. 7 валентностей.

Ієрархія. Одиниці лексико-семантичного рівня є будівельним матеріалом для одиниць вищого – синтаксичного рівня. На відміну від номінативних одиниць лексики, комунікативним одиницям синтаксису притаманна предикативність – співвіднесеність ситуації мовними знаками якої вона є з дійсністю, вказівка на її реал./ірреал. часову координацію відносно моменту мовлення.

Напр.: весна – слово. Весна – речення. Відрізн. предикативністю.