5. Генетичні відношення є грунтом типологізації лексикону будь-якої мови, щодо походження розмежов. Передовсім питому (споконвічну), запозичену (іншомов.) лексику.

Споконвічна лексика зазнає розподілу на лексичні фонди залежно від історичного етапу їхнього формування.

Напр.: У складі укр. мови виокрем. праіндоєвропейську, праслов’янську, протоукраїнську (східнослов’ян.), власне українську.

Іншомовну лексику, з одного боку, кваліфікують за джерелами запозичення (тюркізми, полонізми, арабізми), з іншого, за способом запозичення поділ. на: прямі, опосередковані, первісні та переоформлені.

Напр.: рос. – бомж – пряме первісне. Латинізм – високосний (бісектус – двічі шостий) як опосередковане переоформлене. Бісектус пройшло шлях до укр. через грецьку та старослов’янську зазнавши фонетич. видозмін.

Тюреізм – бусурман – пряме переоформлене.

За цією ознакою розмежов. також: лексичні (метеріальні) запозичення – одна мова делегує іншу лексичну одиницю в єдності її звучання та значення (тинейджер – підліток 13-19); семантичне запозичення – питомій лексемі делегується лише значення відповідної лексеми (з нім. мови значення зелений як назва суспільно-політичної орієнтації природо-охоронного спрямування); калькування – іншомовний зразок зазнає по морфемного перекладу (хмарочос з німецької).

Проміжним виявом матеріального запозичення та калькування є напівкальки, що також являють собою конструкцію за іншомовним зразком, але при цьому один із елементів цієї конструкції є перекладом з іншої мови, а інше матеріал. запозичення.

Напр.: телебачення з анг. television

6. Функціональні зв’язки виявлені у типологізації лексичного складу мови за особливістю вживання.

Лексико-семантична система мови має польовий характер, тобто вона організована за принципом поля маючи ядро та периферію. Ядро поля наповнює сукупність загальновживаних та часто вживаних лексем, які використовують усі носії мови незалежно від територіальної чи соціальної належності. Периферію становлять сукупність рідковживаних та вузьковживаних лексем використання яких зумовлене територіальною чи соціальною належностю.

Периферію етнічного лексикону наповнюють:

• Екзотизми (певні поняття притаманні іншим народам – суші, роли, орегамі);

• Застарілі слова (архаїзми, історизми - кріпак);

• Нові слова (неологізми - бодлеритись);

• Жаргонізми (сленгізми) як лексеми вживання яких обмежене певною соціальною групою пов’язаною спільністю інтересів – студак, препод.

• Професіоналізми (як галузеві терміни та неофіційні назви галузевих реалій) - (фізика – каструся, тобто синхрофазотрон);

• Арготизми – лексеми вживання яких обмежене певною соц. групою, зазвичай декласованою, що має на меті зробити спілкування між собою незрозумілими для інших, створ. свою мову таємну). Наймогут. з арготичних систем є російськомовна (блатна музика) – фєня, яка нарахов. 10 тис. лексичних одиниць. На укр. мовному грунті найвідом. є арго бродячих лірників та Львівська гвара;

• Діалектизми (лексеми вжив. яких обмежене територіально – клясок- булочка).