Додатковий матеріал
Лекція 5.
Технологія використання ігрових технік у роботі за місцем проживання
План
1. Сутність ігрової діяльності.
2. Значення ігрової діяльності у соціально-педагогічній роботі за місцем проживання.
3. Ігрові техніки, рекомендовані для застосування у соціально-педагогічній роботі за місцем проживання.
Основна література:1-12;
Додаткова література:3,5,8.
ІНДЗ:Соціально-педагогічний потенціал ігрових технік у роботі за місцем проживання.
Гра є спосіб організації життєдіяльності вихованця, один з видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.
Види ігор визначаються на основі різнопланової діяльності дітей: ігри – дозвілля, ігри педагогічні.
Розважальні ігри поділяють на творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним розвитком сюжету, ігри жарти, ігри – розіграші.
Ігри за визначеними правилами: рухові, хороводні, спортивно-змагальні, настільні.
Педагогічні ігри поділяють на дидактичні, творчі педагогічні.
Використовуючи гру як навчально-виховний чинник важливо дотримуватися таких правил:
визначення творчого потенціалу гри
визначення місця
забезпечення комфортності гри
урахування вікових особливостей дитини
визначення місця вчителя під час гри
цілеспрямоване поширення прав учасників гри.
Урахування цих особливостей потребує від учителя постійного контролю за процесом створення, проведення і аналізу ігрової навчальної діяльності.
Потреба формування соціально- активної особистості, спрямованість соціально-педагогічного процесу на її розвиток спонукають до життя нові нестандартні форми педагогічної взаємодії. Однією з таких форм є гра як засіб розвитку творчої особистості дитини чи молодої людини. Специфіка гри як одного з провідних видів діяльності дозволяє використовувати ігрові техніки як істотний та профілактичний засіб соціальної роботи. Ця специфіка полягає у свободі дій, абсолютній зажуреності учасника гри, підкоренні його певним правилам, наявності особливих групових стосунків і емоційної забарвленості.
Психолого-педагогічна література дає широкий спектр відповідей на запитання, в чому і як взаємодіє ігрова діяльність і процес соціалізації особистості. Дидактичні аспекти ігрової діяльності вивчалися у працях Л.О. Венгер, О.Е. Селюцької, Д.М. Узнадзе та інших.
Рекомендації щодо використання гри в системі виховної роботи школи запропоновано у дослідженнях Н.П. Анікеевої, З.А.Веселої, О.С.Газмана, Р.М. Миронової, О.Л. Немежанської, В.М. Терського, С.А.Шмакова та ін.
Н.Я. Безборода, А.Б. Добрович, В.В.Петрученко, В.Р. ПРауде, М.Л. Смульсон та інші розглядали питання використання гри з метою діагностики і психокорекції міжособистісних стосунків, окремих якостей і творчої особистості. У працях Д.Б.Менжерицької, Є.М. Мінскина, Б.П. Нікітіна, О.Ю. Приходько, О.Я. Савченко, А.М. Тютюнникові та інших висвітлено різні аспекти використання ігор у навчально- виховному процесі сучасних середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів.
Проте, аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем застосування гри з метою розвитку особистості дозволив нам побачити, що недостатня увага приділяється обґрунтуванню і практичному застосуванню гри, яку б доцільно було використовувати у практиці роботи.
Специфіка ігрової діяльності в системі соціально- педагогічної роботи полягає на наш погляд, в профілактичній, превентивній спрямованості гри як засобу організації змістовного дозвілля, запобігання асоціальній діяльності дітей та підлітків. Метою таких ігор може бути як безпосередній розвиток якостей особистості, так і демонстрація творчого стану учасників, їх позиції і можливих перспектив розвитку. Програвання певних ситуацій, залучення учасників гри до ситуації вибору є реальним шляхом розвитку творчої особистості, а саме таких якостей, як: творчий інтерес, допитливість, бажання пізнати себе, впевненість у своїх силах, творчий оптимізм. Наявність цих показників є характерною ознакою творчої діяльності. Гра є одним з інструментів в арсеналі соціального працівника у процесі розв'язання проблеми організації життя виховного колективу ще тому, що її можна застосовувати з метою діагностики, психокорекції міжособистісних стосунків. Крім того, гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посиленню відчуття радості від подолання певних труднощів і перешкод. А.С.Макаренко вважав, що в дитячому колективі повинна бути постійна бадьорість, ніяких похмурих облич.
Під час проведення гри соціальний працівник – агротехнік знайомиться з технологією оволодіння навичками ігрової діяльності. У практиці виховної роботи можна визначити такі психолого-педагогічні умови застосування гри.
Визначення творчого потенціалу гри.
Агротехнік повинен уявляти доцільність даної гри для певного періоду розвитку особистості дитини чи молодої людини. Крім того, потрібно усвідомити, на розвиток яких показників, якостей особистості може бути спрямована ця гра. При цьому варто враховувати, що гра може бути добре відомою, а може бути абсолютно новою для вихованців.
Наприклад гра "Лист" Кількість учасників 15-30. Час проведення – організаційний період роботи. У центрі кола гравців – ведучий. Його завдання – знайти де, в якому місці відбувається передача листа. Починає гру один з вихованців. Він голосно каже "Я надсилаю листа" і називає ім'я. При цьому він непомітно робить який –небудь жест чи рух, який повторюють ланцюжком гравці. Завдання ведучого зупинити цю передачу листа. Якщо ведучий правильно помітив, де і яким сигналом передавався лист, він стає у коло, а ведучим стає той, кого він помітив. Гра повторюється. У процесі цієї гри учасники краще знайомляться, пізнають один одного, виявляють товариське відношення до дій інших.
Визначення місця і часу проведення, кількості учасника, що залежить від умов проведення та творчого характеру гри.
Забезпечення комфортності і природності гри.
Урахування вікових та анатомо- фізіологічних властивостей учасників гри.
Захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника гри.