Музеї та меморіали

Кременчу́цький краєзна́вчий музе́й — музей у Кременчуці. Відкрито 26 вересня 1975 року. У музеї представлено природниче та історичне краєзнавство. Палеонтологічна колекцію музею є найбільшою в області.

Фонди музею налічують понад 60 тис. експонатів, є наукова бібліотека, де працюють студенти, учні, опрацьовують архівні матеріали фахівці. Бібліотечний фонд складає 7500 одиниць.

Кременчуцький краєзнавчий музей є методичним центром для відомчих музеїв на великих підприємствах міста.

Кожен рік музей приймає понад вісімдесят тисяч відвідувачів, серед яких – гості нашого міста з близького та далекого зарубіжжя.

Кожного місяця у виставкових залах музею експонуються виставки художників, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. Традиційними стають виставки дитячих робіт та фотовиставки.

Значну увагу музей приділяє науково-освітній роботі. Щомісяця проводяться заходи, присвячені ювілеям та знаковим подіям у місті. Приходять до музею молодші школярі та дошкільнята на цікаві заняття з народознавства та уроки Школи музейної освіти. Старшокласників та студентів міста науковці відділу науково-освітньої роботи запрошують до Школи естетичного виховання на лекції з літератури та мистецтва, на зустрічі з місцевими художниками, поетами та видатними людьми міста.

Зал Другої Світової війни вражає великою діорамою «Визволення Кременчука від фашистських загарбників». Презентовано 32 альбоми, де зібрано матеріал про загиблих у роки війни кременчужан – своєрідна рукописна Книга Пам’яті. У дванадцяти відеофільмах зібрано весь краєзнавчий матеріал, присвячений тематиці війни. Він використовується при проведенні різних заходів, присвячених подіям цього часу, та під час тематичних екскурсій.

У 1991 році було створено постійно діючу виставку «Цього забувати неможна!» про в’язнів концтаборів та остарбайтерів – жителів Кременчука. Виставка й досі є найбільш інформаційною з цієї теми в Україні. В рік 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні музей став переможцем обласного огляду-конкурсу серед музейних закладів Полтавщини.

Туристичний потенціал Кременчуцького району

Туристичний потенціал території визначається географічними та історичними особливостями. Кременчуцький район розташований майже в центрі Європи та України, на перехресті давніх торгових шляхів із заходу на схід, з півночі на південь, в котловині Курсько-Донецької магнітної аномалії, на межі сходу льодовика, який під час переміщення витискав назовні ґрунти й біологічні організми, що сформували чорноземи.

Родючі чорноземні ґрунти та м’який помірноконтинентальний клімат сприяли розвитку господарства (особливо землеробства), а повноводні річки Дніпро та Псел – заселенню території. Історія цих благодатних земель наповнена визначними подіями та людьми.

Зони туристично привабливих територій

с. Келеберда

На високому, підстеленому гранітами пагорбі, що далеко вдається в Дніпро, розкинулось мальовниче село з дивною назвою – Келеберда. Як свідчать археологічні знахідки, люди з давніх-давен мешкали на цьому надрічковому пагорбі та біля нього і, можливо, найдавніші з них були мисливцями на мамонтів. Біля теперішнього рибальського стану знайдено уламки горщиків та кам’яні знаряддя кінця кам’яного віку. У бронзовому віці (в середині ІІ тисячоліття до нашої ери) на території Гебердею (Келеберди) існувало вже чотири поселення так званої багатопружкової та зрубної археологічних культур, утворених арійськими племенами, прямими нащадками яких є іранці, індуси, а також слов’яни, германці та інші. Крім поселень виявлені язичницькі капища; одне з них – капище-гібідей (звідки ймовірно пішла назва Гебердею). Такі капища були змієподібної форми і свідчать про зв'язок з індійською культурою та високий культурний рівень місцевого населення в ІV-ІІ тисячоліттях до н.е. Історикам добре відомо, що в цей же проміжок часу окремі племена перекочували з берегів Дніпра (Раси, Сінду чи Інду, як він тоді прозивався) аж до Індії. Індія зберегла не тільки пам’ятки, а й понині живу арійську культуру. Зокрема в збірці міфологізованих гімнів «Рідвезі» можна знайти образи та найменування святилищ, виявлених також на території Гебердею (Келеберди).

Існує повір’я, що всесильна енергетика землі наповнює коханням тих, хто доторкнеться до її оголеного серця. Тому всі, хто прагне жагучої пристрасті, неодмінно їдуть до «каменю кохання» в с. Келеберду, де на крутому схилі Дніпра, просто неба, можна спостерігати унікальну пам’ятку – відслонення типових гранітів віком 3 мільярди років.

Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні»

Схований у самому центрі України, дивом збережений фрагмент палеорусла Дніпра - регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні» розташований у середньому Подніпров’ї. Парк займає 5080 га. широкої заплави Дніпра та декілька островів, оточених протоками. На острові Шеламай можна побачити архейські граніти віком 2,7 млрд. років – мовчазні свідки зародження життя на планеті.

Серед тієї первозданної краси особливо гостро відчуваєш себе невід’ємною часткою досконалого світу природи.

Винятковим багатством і різноманітністю вирізняється рослинність Кременчуцьких плавнів .Серед унікальних представників природної флори, які ростуть на території парку, – очиток Борисової (занесений до Світового Червоного списку), козельці українські (з Європейського Червоного списку) та ще 3 види рослин, занесених до Червоної книги України. Рослинний покрив представляє водну, прибережно-водну, лучну та болотну рослинність, дивовижно переплітаються тут залишки заплавних лісів і піщані сухі луки.

Якби в Україні існував музей природних раритетів, то люди відвідували б Кременчуцькі плавні не тільки як експонат, створений природою, а й як символ життєдайної сили, радості буття; як великий дар людству, яке здатне відчувати та розуміти світ прекрасного.

Гора Пивиха

Розташована гора Пивиха на лівому березі Дніпра; утворилася внаслідок дії льодовика дніпровського зледеніння.

У відслоненнях гори знаходять блакитний мергель, глину, пісок, кристалічний гіпс.

В усі часи ця гора притягувала людей: починаючи з пізнього палеоліту і до тепер. Одна з численних сторінок з літопису мовчазної Пивихи пов’язана з існуванням Пивогородського Миколаївського монастиря. Наддніпрянські родючі землі, багаті угіддя і сама дивовижна гора ще в ХУ столітті впали в око ченцям київського Пустинно-Миколаївського монастиря – найстарішої обителі в Україні. Монастир на Пивисі став релігійно-політичним осередком українського народу у визвольній війні за свою державність. Круті схили гори, порізані глибокими рівчаками, заліснені віковічними деревами й непрохідними чагарниковими хащами, були схованкою для повстанців Павлюка, пізніше – козаків славного Хмеля. Багато збігло води у Дніпрі, з часом обвітрилась та оголилась Пивиха, залишаючись мовчазним свідком багатовічної історії Кременчуччини.

«Пивихо! Пивихо! Сива господине на березі Славути, що підібрався до тебе морем! Які тайни зберігаєш? Які бувальщини і легенди схоронені в отих твоїх щілинах, в отих посмугах? Мовчить Пивиха». (І. Маценко).

Узбережжя річок Дніпро, Псел та їх приток

Вода – джерело життя. Кожна річка несе в собі величезну кількість енергії, яка наповнює силою все живе. Узбережжя річок історично були найбільш привабливими для людей. І до сьогодні вони не втратили своєї привабливості.

Дніпро за довжиною (2201 км) – третя по величині річка в Європі. Давньогрецька назва Дніпра – Борисфен, тобто той, що тече з Півночі; і старослов’янська – Славутич – Син слави. З рікою пов’язана історія створення держави наших предків – Київської Русі, а з середнім Подніпров’ям, де розташовується Кременчуччина – формування української народності. Одна з найбільших лівих приток Дніпра Псел – друга за величиною річка, що протікає землями району (загальна довжина 717 км). Псел бере початок на західних схилах Середньоєвропейської височини. Його узбережжя незмінно приваблює відпочиваючих; води спокійні, чисті, багаті на рибу.