1 Березня 2003 р.

• зобов’язання банку поставити клієнту латвійські лати:

Д-т 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами»;

К-т 9210 «Валюта та банківські метали, які продані за умовами спот» (латвійські лати);

• списання гривні з рахунка клієнта згідно з його дорученням:

Д-т — рахунок клієнта (гривні);

К-т 2900/1 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» (гривні);

• перерахування гривні на купівлю російських рублів:

Д-т 2800/1 «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» (гривні);

К-т — коррахунок (гривні);

• отримання російських рублів:

Д-т — коррахунок (російські рублі);

К-т 2900/2 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» (російські рублі);

• вимоги банку з отримання латвійських латів відповідно до угоди купівлі:

Д-т 9200 «Валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот» (латвійські лати);

К-т 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами».

2 Березня 2003 р.

• перерахування російських рублів на купівлю латвійських латів:

Д-т 2900/2 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» (російські рублі);

К-т — коррахунок (російські рублі);

• отримання латвійських латів і зарахування їх на рахунок клієнта:

Д-т — коррахунок (латвійські лати);

К-т — рахунок клієнта (латвійські лати);

• закриття позабалансових вимог і зобов’язань:

Д-т 9210 «Валюта та банківські метали, які продані за умовами спот» (латвійські лати);

К-т 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами»;

Д-т 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами»;

К-т 9200 «Валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот» (латвійські лати);

Одночасно у зв’язку з виконанням доручення клієнта:

Д-т 2900/1 «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» (гривні);

К-т 2800/1 «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів» (гривні).

Досить поширеними у міжнародній практиці є використання різноманітних фінансових інструментів. Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.

Похідні фінансові інструменти включають ф’ючерсні контракти, форвардні контракти та ін. Розглянемо особливості операцій купівлі-продажу іноземної валюти на умовах «форвард», які укладають з метою здійснити хеджування (страхування) зміни депозитних ставок (без необхідності здійснення загальновживаного депозиту форвард/форвард), або мінімізувати ризики за змінами курсів валют.

Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, що має на меті запобігання ризиків щодо змін у майбутньому курсів валют та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов’язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період для узгодженої суми валюти починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць з дати укладення угоди).

Рівень ризику за форвардними валютними контрактами є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим контрактом; або різницею між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-курсом валюти на дату розрахунків за цим контрактом.

Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України. Покупцями і продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.

Первинним продажем форвардного валютного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший форвардний контракт.

Форвардний валютний контракт повинен мати такі обов’язко­ві реквізити:

• номер контракту;

• місце та дата укладення;

• офіційні назви та реквізити сторін;

• вид та сума валюти, що є предметом укладення контракту;

• процентні ставки та курс валюти контракту;

• дати платежу та поставки валюти;

• інші реквізити, що визначають права та відповідальність сторін.

Одним із правил обігу форвардного валютного контракту є обов’язкове погодження покупця цього контракту до закінчення його строку дії у разі продажу (передання) зобов’язань іншим особам. Одночасно продаж (передання) зобов’язань за форвардним валютним контрактом іншим особам може бути здійснено покупцем без погодження з іншими сторонами форвардного контракту у будь-який час до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту.

Зміни до форвардного валютного контракту вносяться покупцем чи продавцем контракту у разі погодження обох сторін контракту. У змінах до форвардного валютного контракту відобража­ються:

• номер та дата укладення контракту, до якого вносяться зміни;

• порядковий номер та дата внесення змін до контракту;

• реквізити та назва попереднього покупця (продавця) форвард­ного валютного контракту та особи, яка набуває його повноважень;

• ціна продажу форвардного валютного контракту;

• умови реалізації форвардного валютного контракту: дата поставки, термін здійснення платежу.

Розірвання угоди за форвардним валютним контрактом здійснюється у разі відмови від зазначеної угоди однієї зі сторін і згоди іншої сторони. Претензії щодо виконання форвардного валют­ного контракту можуть бути пред’явлені лише емітентові цього форвардного валютного контракту.

Форвардний контракт визнається фінансовим активом або фінансовим зобов’язанням на дату виникнення зобов’язання щодо придбання або продажу предмета контракту. Для відображення у бухгалтерському обліку використовують:

• дату укладення контракту;

• дату оцінки вартості (кінець періоду оцінки, якщо кошти за операцією не сплачені);

• дату розрахунків.

Номінальна вартість контракту обліковується за позабалансовими рахунками — 9201 «Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами з метою хеджування». Переоцінка форвардного валютного контракту здійснюється на кожну звітну дату з використанням форвардного курсу на період до дати виконання контракту. Результат переоцінки форвардного валютного контракту, придбаного з метою хеджування, визначається симетрично з результатом переоцінки фінансового інструмен­ту, який хеджується.