Семінарське заняття №8

Тема: “Правові відносини” (2 години)

1. Поняття правовідносин як способу реалізації норм права та їх структура.

2. Суб’єкти правовідносин, їх види, правові характеристики.

3. Об’єкти правовідносин, їх форми та зміст.

4. Види правовідносин.

5. Юридичні факти: поняття та класифікація.

Методичні вказівки до вивчення теми

Розглянувши сутність норм права, їх систему та механізми реалізації, слід звернути увагу на те, що юридичні норми створюються і діють, передусім, з метою регулювання та охорони найважливішої частини суспільних відносин – правовідносин; правовідносини - результат дії права як соціального та державного інституту; в додержавному суспільстві правовідносин не існувало, оскільки не існувало формально визначеного права. У зв`язку з цим головна мета даної теми – розкрити поняття, види та склад правовідносин (див. Схему №.1 та Таблицю № .2).

При цьому слід виділити особливу природу правовідносин з поміж інших суспільних відносин, оскільки саме правовідносини відображають той аспект конкретних, життєвих відносин між індивідами, їх групами та спільнотами, які визначаються нормами права; не всі суспільні відносини набувають юридичної форми.

Правова доктрина виділяє загальні та спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин. До загальних відносять потреби та інтереси матеріального, духовного, фізіологічного характеру, під впливом яких суб`єкти вступають у правовідносини. До юридичних передумов належить кожен з елементів складу правовідносин, і передусім, правосуб`єктність.

З приводу цього, важливо звернути увагу на проблеми співвідношення понять „суб`єкти права” та „суб`єкти правовідносин”. В історії, як відомо, існували часи, коли далеко не всі люди визнавалися суб`єктами права (наприклад, раби у Стародавньому Римі, які могли бути лише об`єктами права як предметами купівлі – продажу, „знаряддями, які говорять”, речами тощо; феодальне право було правом станово-кастового суспільства, правом привілеїв, за якого чітко проводилося розмежування людей в залежності від соціального походження, станів тощо).

В сучасному цивілізованому світі у Загальній декларації прав людини (1948) та у Міжнародному пакті про цивільні та політичні права (1966) закріплюється, що „кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб`єктності”.

Розкриваючи елементи складу правовідносин, і, зокрема, їх зміст варто також зазначити, що юридичний і фактичний зміст - це нетотожні поняття і співвідносяться між собою відповідно як ціле та його частина; при цьому права і обов`язки суб`єктів правовідносин тісно пов`язані між собою, оскільки неможливо одержати будь-які права без одночасного виникнення певних обов`язків.

Термінологічний словник

Суспільні відносини – це зв`язки між особами, які встановлюються в процесі їх спільної життєдіяльності. Вони надзвичайно різноманітні, їх можна класифікувати за різними ознаками, поділивши на види в залежності від сфери діяльності, як то – на політичні, моральні, економічні, релігійні та правові.

Правовідносини – це специфічні суспільні відносини, що виникають на основі норм права, учасники яких є носіями суб`єктивних прав та юридичних обов`язків.

Юридичний зміст правовідносин – це правова, формально-визначена можливість певної поведінки уповноваженого, необхідність відповідних дій або необхідність утримання від заборонених дій зобов`язаного суб`єкта;

Фактичний зміст правовідносин – реальна поведінка суб`єктів; являє собою один із варіантів можливої правової поведінки; наприклад особа, що має середню освіту, наділена правом отримання вищої освіти, тобто має певний вибір можливостей, які складають зміст її суб`єктивного права; проте реально вступити можливо лише в один-два навчальні заклади за умови успішного складання вступних іспитів тощо.

Суб`єктивне право – це міра можливої поведінки суб`єкта, що забезпечується (охороняється, захищається) з боку держави.

Юридичний обов`язок – це міра належної поведінки суб`єкта, що забезпечується можливістю державного примусу.

Правоздатність – це здатність особи мати права і обов`язки.

Дієздатність – здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб`єктивні права та юридичні обов`язки.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Юридичні діяння – це обставини, настання яких залежить від волі суб`єктів правовідносин; юридичні діяння поділяються на юридичні акти та юридичні вчинки; юридичні акти – це діяння, які безпосередньо свідомо спрямовані на досягнення певного правового результату, тобто на виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, укладення угоди); юридичні вчинки – це діяння, які безпосередньо не спрямовані на досягнення правового результату, але викликають його незалежно ні від усвідомлення чи не усвідомлення суб`єктом, який їх вчинив, їх можливого правового значення, ні від бажання або небажання суб`єкта правовідносин щодо настання таких наслідків (наприклад, знахідка, написання художнього твору тощо).

Юридичні події – це обставини (явища), виникнення і дія яких не залежить від волі суб`єктів правовідносин, але з настанням яких правові норми пов`язують настання певних правових наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, смерть, епідемія, землетрус тощо.

Навчальні завдання

Теми рефератів

1. Передумови виникнення та функціонування правовідносин.

2. Взаємозв`язок норм права та правовідносин.

3. Правовий статус суб`єктів правовідносин.

4. Діяння як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин.

Питання для дискусій

1. Видатний німецький філософ Еммануїл Кант у своїй праці „Метафізика звичаїв” зазначав: „ Коли я (словом чи ділом) заявляю: я хочу, щоб дещо зовнішнє було моїм, то я проголошую кожного зобов`язаним утримуватися від користування предметом моєї приналежності; в цій приналежності, проте, полягає також визнання того, що я з свого боку, зобов`язаний утримуватися від певних дій щодо приналежності інших... в цьому полягає.. .усезагальне правило правових взаємовідносин”.

Проаналізуйте ставлення І.Канта до юридичного змісту правовідносин. Дайте порівняльну характеристику юридичного змісту та фактичного змісту правовідносин.

2. Історії відомі випадки, коли тварини виступають у якості „учасників судового процесу”, стають „спадкоємцями” тощо.

Чи можуть, на Вашу думку, тварини виступати суб`єктами правовідносин ?

Схема № 1.. СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН

СУБ`ЄКТИ: - фізичні та юридичні особи, спільноти, які на підставі правових норм можуть володіти правосуб`єктністю та бути учасниками правовідносин;

ЗМІСТ: - юридичний та фактичний;

ОБ`ЄКТИ : - матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких суб`єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб`єктивні права та юридичні обов`язки;

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ: - конкретні життєві обставини, що передбачені нормами права, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення правових відносин ( юридичні діяння та події).

Таблиця №.2. ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН

КРИТЕРІЇ ПОДІЛУ	ВИДИ ПРАВОВІДНОСИН
За функціональним призначенням	Регулятивні та охоронні
За часом дії	Довготривалі та короткострокові.
За галузями права	Цивільно-правові, кримінально-правові та інші.
За розподілом прав та обов`язків між суб`єктами	Односторонні ( кожна сторона має або лише права, або лише обов`язки); двосторонні (кожна сторона має як права, так і обов`язки)

Завдання для перевірки знань

Питання для самоконтролю

1. Надайте загальну характеристику структурі правовідносин.

2. Які існують підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин ?

3. Дайте визначення суб`єктів правовідносин та особливості їх правового статусу?

4. В чому полягає співвідношення категорій „суб`єкти права” та „суб`єкти правовідносин” ?

5. Визначте критерії класифікації юридичних фактів.

6. Дайте загальну характеристику об`єктів правовідносин та їх видів.

7. В чому полягає відмінність правовідносин від інших видів соціальних відносин.

8. 2.Розкрийте зміст загальної, галузевої та спеціальної правоздатності.

9. 3.Визначте спільні та відмінні риси правосуб`єктності фізичних та юридичних осіб ?

Література

1. Алексеев С.С. Общая теория права.– М.,1981.

2. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1993.

3. Бурый С.В. Нормы права и правоотношение в социалистическом обществе. – М., 1987.

4. Гревцов Ю.Н. Правовые отношения и осуществление права. – Л., 1987.

5. Исаков В.В. Юридические факты в советском праве. – М., 1984.

6. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави та права. – К., 1997.

7. Котюк В.О. Теорія права.-К. ,1996.

8. Общая теория права и государства: Академический курс: В 2т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М., 2000.

9. Рабінович П.К. Основи загальної теорії держави і права. – Бородянка, 1993.

10. Ромовська З.В. Цивільна дієздатність //Право України. –1995. – №2.

11. Ромовська З.В. Цивільна правоздатність громадян. //Право України . –1994. –№10.

12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х.,2001.

13. Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин. – 2000. – №1.

14. Субъекты гражданского права / Под ред. С.Н. Братуж – М.,1984.

15. Сурилов А.А. Теория государства и права. – К. – Одесса, 1989.

16. Теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченка. –М., 2007.

17. Теория права : Новые идеи. – М., 1991.

18. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. –М., 1980.

19. Юридичний словник - довідник . –К.,1996.