2.3. Профілактика суспільне небезпечних дій психічно хворих.

В цілях профілактики суспільне небезпечних дій психічно хворих потрібні не тільки ізоляція і лікування психічно хворих, а й наступні міроприємства по їх реадаптації і усунення факторів і умов, які викликають суспільно небезпечні дії.

Профілактика суспільне небезпечних дій психічно хворих здійснюється в першу чергу системою психіатричної допомоги за участю органів внутрішніх справ.

Попередження первинних суспільне небезпечних дій зводиться до своєчасного виявлення, систематичного спостереження і лікування хворих. Основною умовою для цих міроприємств є широка сітка психоневрологічних диспансерів і стаціонарів.

Важливе місце займає соціальна реабілітація психічно хворих, їх адекватне включення в суспільне середовище і працевлаштування. Одною з важливих ланок попередження небезпечних дій психічно хворих став облік психічно хворих, які являють суспільну небезпеку. У всіх психоневрологічних диспансерах, відділах і кабінетах заведені картотеки на хворих із суспільне небезпечними тенденціями або діями. Спеціальному обліку в якості соціальне «безпечних належать ті, хто раніше притягувався до кримінальної відповідальності, знаходився на примусовому лікуванні у зв'язку із скоєними небезпечними діями, хворі, які підлягали невідкладній госпіталізації у зв'язку суспільною небезпекою, а також в яких вперше знайдено суспільне небезпечні тенденції по даних психіатричного спостереження. За вказаним контингентом хворих передбачається активний нагляд з періодичним наглядом не рідше одного разу в місяць.

Нагляд за хворими, які стоять на спеціальному обліку, здійснюється спільно з органами внутрішніх справ, які повинні інформувати дільничного психіатра про зміну стану хворого, алкогольні ексцеси і т.д.

В деяких регіонах утворені спеціальні кабінети по попередженню спільно небезпечних дій психічно хворих при державних і обласних психоневрологічних диспансерах для спостереженням за хворим, який являє бою суспільну небезпеку.

Суттєвою умовою діючої системи профілактики є заборона виписки хворих з психіатричних стаціонарів на поруки родичів і опікунів, якщо хворі являють суспільну небезпеку. Відмова родичам і опікунам у проханнях про писку хворих оформлюються спеціальним висновком лікувальної комісії.

Важливою мірою профілактики є невідкладна госпіталізація психічно хворих, які являють суспільну небезпеку. Спеціальною мірою профілактики і лікування психічно хворих, які являють небезпеку для оточуючих, складається на органи охорони здоров'я.

Невідкладна госпіталізація визначається суспільною небезпекою хворого, яка обумовлена особливостями його хворобливого стану. Встановлено перелік підстав до невідкладної госпіталізації: синдроми систематизованих «бредових» ідей, з якими пов'язана суспільне небезпечна поведінка хворого; іпохондричні «бредовые» стани, обумовлюючі агресивне відношення хворого до оточуючих; гострі психотичні стани з психомоторним ураженням при здатності до агресивних дій.

Психотичні форми психічних аномалій не можуть служити основою для відкладної госпіталізації (ефективні реакції і антисоціальні форми поведінки у осіб з психопатичними рисами характеру або не різко вираженими наслідками травм мозку). Не підлягають госпіталізації і такі особи, небезпечна поведінка яких лише викликає підозру на психічну хворобу, але вона не є очевидною. При затриманні органами охорони громадського порядку в зв'язку з небезпечною для оточуючих поведінкою ці особи підлягають направленню на експертне психіатричне (судово-психіатричне) обслідування.

В необхідних випадках психічно хворий, який стоїть під наглядом психіатрів, може бути невідкладно госпіталізований і без згоди родичів, опікунів або інших оточуючих його осіб. Безпосереднє здійснення госпіталізації покладається на медичних працівників по вказівці тих психіатрів, в обов'язки яких входить поміщення хворих в психіатричні лікарні. В районах, де відсутні спеціальні психіатричні установи, невідкладну госпіталізацію проводять лікарі загальномедичної сітки, які здійснюють допомогу психічно хворим. Враховуючи можливість агресії, яка загрожує здоров‘ю і життю медичних працівників та інших оточуючих хворого осіб, місцеві органи внутрішніх справ повинні допомагати у невідкладній Госпіталізації при зверненні до них медичних працівників, які здійснюють госпіталізацію. Психічно хворі в період їх перебування в лікарні підлягають обов'язковому переобслідуванню комісією в складі трьох психіатрів не рідше одного разу в місяць для вирішенні питання про необхідність їх подальшого стаціонарного лікування.

ЗАДАЧІ

Задача № 1.

Доменка було притягнуто до кримінальної відповідальності за те, що він проник у квартиру Ковбаси, де викрав пістолет системи «ПМ», яким того було нагороджено в Афганістані. Після вчинення крадіжки Доменко вчинив напад на водія приватного таксі Лютова, щоб заволодіти автомашиною, яку мав намір в подальшому використовувати під час запланованого ним розбійного нападу. Під час нападу на Лютова, Доменко вбив його з викраденого пістолета системи «ПМ».

Вирішіть питання про максимальний розмір покарання, яке суд може застосувати до Доменка.

Розв’язок:

- ч.1 ст. 262 КК України за викрадення вогнепальної зброї передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років;

- ч.1 ст. 162 КК України за незаконне проникнення до житла карається штрафом, виправними роботами або обмеженням волі на строк від до трьох років;

- ч.2 ст. 115 КК України за умисне вбивство передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна а у випадку п.6 ч.2 ст. 115 КК України за умисне вбивство з корисливих мотивів довічним позбавленням волі;

- за готування до злочину та розбій (ч.1 ст. 14, ч. 1 ст. 187 КК України) передбачається позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Отже, суд може застосувати до Доменка покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, яке юридично можливе, але практично недоцільне.

Задача № 2.

Ракова було засуджено до довічного позбавлення волі за вчинене умисне вбивство з обмежуючими обставинами. Відбувши 20 років, в порядку помилування, йому цю міру покарання було замінено на позбавлення волі на строк 25 років.

Чи відповідає чинному законодавству обране Ракову покарання?

Розв’язок:

Помилування – це прощення особи, що вчинила злочин, та звільнення цієї особи від покарання (або частини покарання). Згідно з Конституцією України право помилування надано Президентові України і застосовується до індивідуально визначеної особи. Права Президента на помилування обмежені ч. 2 ст. 87 Кримінального кодексу – Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років.

Помилування здійснюється у разі звернення засудженого з клопотанням про помилування, а порядок здійснення помилування затверджується Президентом. Документи готуються у спеціальному підрозділі Адміністрації Президента та передається Комісії при Президентові з питань помилування (далі Комісія). Комісія розглядає подані документи та вносить пропозиції Президентові. А Президент видає указ про помилування особи (осіб). Помилування – це прерогатива Президента, тому не викликає подиву, що Президент Янукович затвердив нове положення про помилування та новий склад Комісії з питань помилування. Нове положення про порядок здійснення помилування Президентом України Віктором Януковичем затверджено Указом № 902/2010 від 16.09.2010 року, оновлений склад Комісії затверджено 19.08.2010 р. Указом № 827/2010.

Згідно положення про помилування від 16.09.2010р., у випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження та в установах й інших органах виконання покарань, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та інші обставини;

- думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п'ять років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.

Отже, помилування – це прерогатива Президента. І заміна Ракову в порядку помилування, строку з довічного позбавлення волі на строк 25 років цілком можливе.