2. Валютне право як інститут фінансового права: поняття, особливості

Історично валютне право не виділялося як самостійна галузь права, оскільки вважалося, що валютні правовідносини входили в предмет правового

регулювання фінансового права. З розвитком економічних відносин, правової науки регулювання валютних відносин почало виокремлюватись, з'явилась досить велика кількість нормативно-правових актів, що регулюють правовід-носини з особливим об'єктом - валютою та валютними цінностями. Саме це обумовило необхідність розглянути сутність валютних відносин, які склалися на даному етапі економічного та історичного розвитку. Конкретизація сутності валютного права потребує здійснення аналізу предмета і методу валютного права, виділення особливостей як самих правовідносин, так і їх правового регулювання, а також підстав їх виникнення. Слід зазначити, що на формування валютного права та валютних відносин, на їх правове регулювання впливає ціла низка факторів - економічних, політичних, соціальних.

Активізація процесів розвитку валютного законодавства та відносин, що ним регулюються, необхідність удосконалення правового регулювання зазначених відносин з метою підвищення ефективності такого регулювання обумовили виділення окремими науковцями валютного права як самостійної предметної галузі. Проте дану позицію ми не підтримуємо і вважаємо його інститутом особливої частини фінансового права. Підставами для даного висновку - виділення валютного права права як інститута фінансового права, є такі чинники:

1. Наявність самостійного об’єкта правового регулювання, тобто валютних відносин, що характеризуються специфічними рисами, серед яких необхідно назвати такі:

* безпосереднім об’єктом є завжди валюта та/або валютні цінності;

* особливість правового регулювання - відносини регулюють-ся системою різних за своєю природою, але взаємодіючих правових норм, причому взаємодія опосередковується через указаний об'єкт цих відносин - валюту;

* сфера виникнення та існування валютних відносин - відноси-ни, які виникають в економічній сфері, пов'язані з мобілізацією та використанням валюти і валютних цінностей з метою вирішення економічних завдань господарського обігу;

* неоднорідність валютних відноси, які складають предмет ва-лютного права - до складу валютних правовідносин належать відносини, які виникають із приводу здійснення валютних операцій банківськими установами та НБУ, а також правовідносини, які виникають у процесі регулювання та контролю сфери обігу валюти і валютних цінностей Національним банком України та іншими уповноваженими державою органами з метою забезпечення інтересів фізичних і юридичних осіб та держави.

** Наявність суспільної потреби і державної зацікавленості в самостійному правовому регулюванні валютної сфери, обумовленому особливим значенням обігу валюти та валютних цінностей для нормального

функціонування ринкової економіки (економіки країни). Політична зацікавленість держави в самостійному регулюванні комплексу суспільних відносин як підстава для виділення галузі права обстоювалася радянськими' вченими з початку 60- х років минулого сторіччя. Особливе значення обігу валюти і валютних цінностей, наявність суспільної потреби і державного інте-ресу (зацікавленості) в самостійному правовому регулюванні сфери валютних відносин обумовлені тим, що діяльність комерційних банків, Національного банку України та інших уповноважених державою органів безпосередньо впливає на реалізацію державної економічної політики і гарантування економічної безпеки країни. Тісний взаємозв'язок з поточними економічними тенденціями і показниками фінансово-економічного розвитку країни, її платіжним балансом є чинником, який обумовлює нестабільність і безси-стемність законодавчої бази, це в кінцевому рахунку спричиняє труднощі при и вивченні, систематизації і вдосконаленні.

** Наявність особливих джерел права. Основним джерелом валютного права сьогодні є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. У цьому нормативно-правовому акті закріплені основні положення стосовно правового регулювання валютних відносин, а також наведені основні визначення термінів, які використовуються в інших нормативних актах інших галузей права. При цьому даний нормативний акт має силу закону. Відповідно до чинного законодавства України Кабінету Міністрів України на перехідний період було надане повноваження видавати нормативні акти у вигляді Декретів з економічних питань, які матимуть силу закону. Саме в цей період і був прийнятий даний Декрет, що зумовило його особливість.

** Спосіб закріплення валютних норм у нормативно-правових актах. Аналіз валютного законодавства України показує, що це переважно бланкетний (відсилочний) спосіб. Прикладом може бути ч. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», у якій зазначається: «Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України».

** Наявність специфічної (характерної тільки для даної галузі права) системи понять і категорій. Прикладом таких понять і категорій може бути: «валютна операція», «валютна виручка», «валютний курс», «крос-курс», «конверсія», «валютний депонент» та інші. Але при цьому слід зазначити, що валютне право значною мірою використовує поняття та категорії різних галузей права, наприклад, цивільного - «договір», «контрагенти», «купівля - продаж», «робота», «послуга», а також містить норми, які безпосередньо пов'язані з інститутами цивільного права («недійсність угоди», «виконання зобов'язання»). Не менший зв'язок понятійного апарату валютного права також з економічними та фінансовими поняттями: «баланс», «депонент», «списання», «зарахування» тощо.

** Специфічна сфера виникнення, зміни та припинення валютних відносин. Валютні відносини виникають тільки в межах валютної системи держави.

** Специфічні підстави виникнення валютних відносин. Юридичні факти, які зумовлюють зміну валютних правовідносин, дуже часто мають характер подій, тобто юридичних фактів, які не залежать від волі окремих суб'єктів валютного права. Причому ці події мають економічний характер і можуть переходити в стан. Наприклад, котирування валют відбувається за по-казниками провідних світових бірж. Перепад ціни валюти є економічною подією з об'єктивним характером, але констатується і закріплюється НБУ в Україні і перетворюється на стан, який впливає на становище економіки всередині країни.

Валютне право - це сукупність правових норм, що регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іншими державами, порядок ввезення, вивезення, переказування та пересилання з-за кордону і за кордон валютних цінностей, а також права й обов'язки суб'єктів валютних правовідносин (державних органів, банків, фінансових установ, фізичних і юридичних осіб (резидентів і нерезидентів)).

Отже, підсумовуючи викладене, можна запропонувати таке визначення: валютне право - це інститут особливої частини фінансового права, що складається з правових норм, які регулюють відносини, що виникають і відбуваються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП та НД з приводу валюти і/або валютних цінностей, та процесу функціонування уповноважених державою органів з приводу валютного регулювання і валютного контролю з метою забезпечення, охорони і захисту прав та інте-ресів фізичних і юридичних осіб і/або держави.