1. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності

Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання якогось комунікативного завдання. Висловлюючи свої думки і почуття, людина має конкретну мету – щось повідомити, про щось запитати, переконати в чомусь адресанта чи спонукати його до певних дій тощо. З цією метою мовець прагне висловитися з якнайбільшою повнотою, дібрати якнайточніші у семантичному і стилістичному сенсі мовні засоби.

Безпосереднім проявом думки, формою її існування, репрезентантом мисленнєво-мовленнєвої діяльності є текст. Дефініції (визначення) терміна текст, яка б відображала усю його багатоаспектність і водночас була вичерпною, ще щ не існує.

Текст (від лат. tekstum – тканина, сплетіння, поєднання) – це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов’язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі.

Одиниця тексту – лінійно розташована сукупність речень.

Найменша одиниця тексту:

1. надфразна єдність;

2. абзац.

Це одиниці різних принципів членування тексту, хоча абзац структурно й композиційно може виокремлювати надфразну єдність.

Надфразна єдність – це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв’язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань і відповідей ; репліки й рекції на репліку. Синоніми надфразної єдністі – складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа.

Одиницями тексту є також розділи, підрозділи, глави (в більшому вимірі).

Абзац (від нім. – відступ) – це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починається виклад нової думки

Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці, якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації, наприклад: 1) Красно говорить, а слухать нічого; 2) Навчальна частина.

За способом репрезентації тексти є:

• письмові;

• усні;

• друковані.

Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися як у писемній, друкованій формі (накази, протоколи, акти, телеграми тощо), так і усній (судові промови, бесіди).

Кожний текст маніфестує той чи інший мовленнєвий жанр, віднесений до певного стилю і виконує різні функції.

Основні елементи тексту:

1. дане (тема, предмет висловлювання);

2. нове (основний зміст висловлювання).

Основні ознаки тексту:

• зв’язність визначальна категорія тексту, основний її показник – розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні і стилістичні одиниці тощо), цілісність, членованість, інформативність, завершеність). Вона забезпечує обмін інформацією (за допомоги мовних і позамовних чинників). Показники зв’язності: одиниці лексичні (синоніми, антоніми, пароніми, повтори); морфологічні (сполучники, сполучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники); синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин); стилістичні (питальні речення, градація тощо), інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування.

– цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями;

– членованість;

– інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься в його вербальній організації, а також випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю;

– завершеність.

Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв’язку:

• контактний – пов’язані елементи знаходяться поряд;

• дискантний – здійснюється на відстані: об’єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах, через певну кількість речень іншого змісту;

• ланцюговий або послідовний – певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки;

• паралельний – речення граматично рівноправні. Характерна ознака цього зв’язку – єдність видо-часових форм присудків;

• перспективний – вказує, про що мовиться далі;

• ретроспективний – певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.

Виокремлюють два основні види тексту: – монологічний і діалогічний.

Отже, текст – це основна одиниця мовленнєво-професійної діяльності.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Підготувати повідомлення на одну із запропонованих тем.

Підготовка рефератів передбачає глибокий та докладний аналіз проблеми, винесеної в темі реферату.

Методичні вказівки до написання реферату:

1. Оберіть тему реферату.

2. Доберіть літературу, у якій розкривається тема реферату. При цьому можна послуговуватися бібліотечними каталогами (алфавітним, тематичним) та списком рекомендованої літератури.

3. Складіть план реферату.

4. Опрацюйте літературні джерела, користуючись порадами до конспектування першоджерел.

5. Систематизуйте опрацьований матеріал відповідно до плану реферату.

6. Дайте власний критичний аналіз та оцінку висвітленої проблеми.

7. Оформіть реферат відповідно до вимог.

8. В кінці реферату подайте Список використаної літератури.

9. Здайте реферат викладачеві в зазначений термін.

Орієнтовна тематика повідомлень:

1. Мова як духовно-національний феномен.

2. Мова – універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне.

3. Походження української мови.

4. Числівник у професійному мовленні.

5. Синтаксис професійного мовлення.

6. Мовна культура людини – це дзеркало її духовної культури.

7. Роль словників у підвищенні фахової культури.

8. Ввічливість – основа фахового спілкування.

9. Діловий етикет.

10. Історія виникнення етикету.

11. Національно-культурна специфіка мовленнєвого етикету.

12. Мовний етикет і його структура.

13. Мовний етикет у творах Ліни Костенко.

14. Етикетні формули прохання в епістолярії Лесі Українки.

15. Мовний “антиетикет” сучасного студента.

16. Поради щодо підвищення фахової культури мовлення (з урахуванням специфіки майбутнього фаху).

17. Чи люблять українці говорити компліменти?

18. Українська гостинність і традиції мовного етикету.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ