- •Рецензія
- •Передмова
- •I. Опис навчальної дисципліни «земельне та аграрне право»
- •Тематичний план навчальної дисципліни «земельне та аграрне право» для підготовки бакалаврів галузі знань «Право» та напрямом підготовки 6.030401 «Право»
- •III. Зміст дисципліни за темами загальна частина (теми 1.1.-1.8)
- •Тема 1.1. Загальні положення земельного та аграрного права як галузей права. Земельне та аграрне законодавство
- •Зміст лекції
- •1. Предмет і методи земельного та аграрного права.
- •Загальна характеристика земельного права.
- •2. Земельні та аграрні відносини, їх загальна характеристика.
- •Класифікація аграрних правовідносин
- •Глава 2 цк України містить перелік підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин, в тому числі аграрних.
- •3. Об’єкти і суб’єкти земельних та аграрних правовідносин.
- •Тема 1.2. Розвиток земельних відносин в україні
- •3. Загальна характеристика земельної реформи в Україні
- •Тема 1.3. Право власності на землі. Набуття, перехід та припинення права власності на земельні ділянки
- •1. Поняття права власності на землю.
- •2. Особливості змісту права власності на землю.
- •3. Форми власності на землю
- •Тема 1.4. Право землекористування
- •1. Поняття права землекористування.
- •2. Види права землекористування, їх характеристика
- •3. Особливості право постійного землекористування
- •4. Право орендного землекористування
- •5. Загальна характеристика земельного сервітуту
- •Тема 1.5. Обмеження та обтяження прав на землю
- •1. Поняття обмежень та обтяжень прав на землю
- •2. Загальна характеристика обмежень прав на землю
- •2. Загальна характеристика обтяжень прав на землю
- •4. Земельний сервітут як окремий різновид обтяжень прав на землю
- •Тема 1.6. Управління у галузі земельних відносин
- •. Поняття управління у галузі земельних відносин
- •2. Органи управління земельними відносинами
- •3. Функціонально-правове забезпечення управління в галузі земельних відносин
- •3.1. Поняття функцій управління
- •3.2. Планування використання земель
- •3.4. Розподіл та перерозподіл земель
- •3.5. Моніторинг земель
- •Тема 1.7. Правова охорона земель
- •Поняття правової охорони земель
- •Засоби з охорони земель можна класифікувати на:
- •Захист земель від несприятливих природних і техногенних процесів.
- •5. Збереження природних водно-болотних угідь
- •6. Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів
- •Стаття 165.(зк) Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- •3. Рекультивація порушених земель
- •4. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами.
- •Тема 1.8. Юридична відповідальність за земельні та аграрні правопорушення
- •Загальна характеристика відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин
- •2. Правопорушення у сфері земельних відносин як підстава юридичної відповідальності
- •3. Види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин.
- •3.1. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин
- •Особлива частина (тЕми 2.1.-2.8)
- •Тема 2.1. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
- •1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення
- •Висновок до першого питання
- •2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання
- •Висновок до другого питання
- •3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •4. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
- •Висновок до четвертого питання
- •Тема 2.2. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •Поняття і склад земель житлової та громадської забудови.
- •Особливості правового режиму земель житлової та громадської забудови.
- •Тема 2.3. Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •1. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •2. Правовий режим земель природно-заповідного фонду
- •3. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення
- •4. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Тема 2.4. Правовий режим земель оздоровчого та рекреаційного призначення
- •1. Поняття і склад земель оздоровчого призначення
- •2. Особливості надання земель оздоровчого призначення
- •Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення
- •4. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони
- •5.Поняття і склад земель рекреаційного призначення
- •6. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів
- •Тема 2.5. Правовий режим земель історико-культурного призначення
- •Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
- •Стаття 54 Використання земель історико-культурного призначення
- •Тема 2.6. Правовий режим земель лісогосподарського призначення
- •2. Умови і порядок надання та використання лісогосподарських земель.
- •3. Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на окремих категоріях земель
- •Тема 2.7. Правовий режим земель водного фонду
- •Землі водного фонду
- •Стаття 60. Прибережні захисні смуги
- •Тема 2.8. Правове регулювання використання земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •Зм 3. Аграрне право (т. 3.1. -3.4)
- •Тема 3.1. Правове становище господарських товариств в апк
- •1. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в апк
- •2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств
- •3. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю
- •4. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю
- •5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю
- •Висновок до п’ятого питання
- •Тема 3.2. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу
- •Поняття та види сільськогосподарських кооперативів
- •2. Членський характер об'єднання.
- •4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай.
- •5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.
- •7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності.
- •2) Розташування, як правило, у сільській місцевості.
- •Висновок до першого питання
- •2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів
- •Висновок до другого питання
- •3. Статути сільськогосподарських кооперативів
- •4. Членство в сільськогосподарських кооперативах
- •Тема 3.3. Правове регулювання ведення особистого селянського господарства
- •1. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства
- •Висновок до першого питання
- •2. Правовий режим майна особистого селянського господарства
- •Висновок до другого питання
- •3. Правовий режим земель особистого селянського господарства
- •Висновок до питання 3
- •4. Державна підтримка особистих селянських господарств
- •Тема 3.4. Договірні відносини сільськогосподарських організацій (орендні відносини)
- •1. Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин у сільському господарстві
- •Висновок до першого питання
- •2. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві
- •Висновок до другого питання
- •3. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції
- •Висновок до питання
- •4. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції
- •Iy.Тематика рефератів Земельне право
- •Аграрне право
- •Тестові завдання Земельне право
- •Аграрне право
- •Yi. Контрольні питання з курсу
- •Yii. Тестові завдання та задачі для самоконтролю
- •7.1. Тестові завдання для самоконтролю земельне право
- •Аграрне право
- •7.2. Задачі для самоконтролю Земельне право Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Аграрне право Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 9
- •Yiii. Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю
- •IX. Рекомендована література зем ельне право
- •Аграрне право Основна:
- •Додаткова:
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
4. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції
Кризові явища на ринку зерна в Україні спонукали законодавця вишукувати механізм стимулювання сільського товаровиробника до збільшення обсягів виробництва, з одного боку, а з іншого — створити механізм забезпечення стабільності та державної підтримки цієї галузі національної економіки.
Отже, заставні закупівлі сільськогосподарської продукції є новим інструментом, який є характерним саме для аграрного законодавства, оскільки найбільш повно враховує та встановлює баланс між індивідуальними інтересами та інтересами суспільства в цілому.
Сутність заставних закупівель полягає ось у чому. Згідно з ч. З ст. 52 Закону України від 4 липня 2002 р. "Про зерно та ринок зерна в Україні", до 31 березня відповідного поточного року у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, затверджуються заставні ціни на зерно, тобто на зерно майбутнього врожаю. Заставна ціна зерна (ціна підтримки) — це гарантована державою ціна зерна, яка відшкодовує середньогалузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва.
Після затвердження заставних цін на зерно врожаю певного року відповідно до ст. 61 цього Закону Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна, яким призначено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 червня 2003 р №374-р. ДАК "Хліб України", та уповноважені із забезпечення заставних закупок зерна до 1 липня поточного року повідомляють у засобах масової інформації чи спеціальних виданнях про обсяги закупівель заставного зерна та заставні ціни. Сільськогосподарські товаровиробники, які виявили бажання укласти договір заставних закупок зерна, направляють відповідну заявку Державному агенту із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженому із забезпечення заставних закупок зерна. Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна або уповноважений із забезпечення заставних закупок зерна протягом 5 днів після отримання заявки повідомляє сільськогосподарського товаровиробника про її прийняття або відхилення. У повідомленні про прийняття заявки Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна або уповноважений із забезпечення заставних закупок зерна вказує також місцезнаходження зернового складу, до якого сільськогосподарський товаровиробник повинен доставити зерно за свій рахунок.
За ст. 47 зазначеного Закону, сільськогосподарські товаровиробники, здійснюючи заставні закупки зерна на підставі укладених договорів заставних закупок зерна, передають зерно зерновим складам, які приймають його на зберігання згідно з укладеними договорами з Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженим із забезпечення заставних закупок зерна, а останні протягом 3 банківських днів перераховують сільськогосподарським товаровиробникам плату за нього в повному обсязі за заставною ціною. Зберігання заставного зерна є строковим. Перебіг строку зберігання заставного зерна у зернових складах починається з приймання цього зерна на зберігання після 1 липня поточного року, але не може тривати довше, ніж до 1 березня наступного року. Протягом цього строку сільськогосподарські товаровиробники мають право витребувати заставне зерно у порядку, передбаченому цим Законом.
Сільськогосподарські товаровиробники, згідно зі ст. 56 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", мають право розпоряджатися заставним зерном лише після повернення отриманих за заставною ціною коштів та відшкодування зерновим складам витрат за зберігання зерна за час його фактичного зберігання. Якщо до закінчення терміну дії договору заставних закупок зерна сільськогосподарський товаровиробник не витребував заставне зерно для подальшого продажу, воно переходить у власність держави, а видані складські документи втрачають чинність. Витрати зернових складів за зберігання такого зерна відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету.
Як бачимо, держава в особі Кабінету Міністрів України, встановлюючи мінімально гарантовані ціни на зерно, які є складовою політики ціноутворення в Україні й спрямовується на підтримку виробництва зерна, забезпечує сільськогосподарському товаровиробнику мінімальний дохід від його діяльності задля забезпечення відшкодування ним середньо галузевих витрат на виробництво та забезпечення мінімального прибутку, достатнього для відтворення виробництва.
За обраною концепцією, створений механізм не повинен позбавити сільськогосподарських товаровиробників свободи у виборі партнерів для реалізації власної продукції, тому що до закінчення терміну дії договору за ними зберігається право витребувати здане у зерновий склад зерно, попередньо повернувши Державному агенту із забезпечення заставних закупок зерна або уповноваженому із забезпечення заставних закупок зерна отримані ним кошти при заставі зерна та відшкодувавши витрати зерновому складу за зберігання такого зерна відповідно до умов ст. 58 зазначеного закону.
З моменту введення в дію Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" Кабінет Міністрів України застосовував різні способи визначення заставних цін. Так, 2002 р. заставні ціни на зерно базисних кондицій визначалися на рівні 50% середньозваженої ціни, яка складеться на біржовому аграрному ринку на момент укладення угоди про заставну закупівлю зерна ( див.: постанова від 29 квітня 2002 р. № 590 "Про визначення заставних цін та фінансове забезпечення заставних закупівель зерна"). На період з 1 липня 2003 р. до 1 березня 2004 р. рівень заставних цін однієї тонни зерна базисних кондицій був визначений Кабінетом Міністрів України встановленням твердих цін для різних найменувань зернових культур, їх класу або групи ( див.: постанова від 3 липня 2003 р. № 1030 "Про встановлення рівня заставних цін на зерно").
Міністерством аграрної політики України видано наказ від 11 червня 2002 р. № 156 "Про затвердження Примірної форми договору про заставну закупівлю зерна в сільськогосподарських товаровиробників", яким затверджено відповідну примірку форму договору. Ця форма договору має застосовуватися з урахуванням положень ст. 60 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якою визначено істотні умови договору заставних закупок зерна. Такими є: найменування заставного зерна; термін договору заставних закупок зерна; ціна на заставне зерно; кількість заставного зерна; ціна зберігання; відповідальність сторін; страхування ризиків випадкової загибелі та пошкодження заставного зерна. Згідно зі ст. 638 ЦК такий договір вважається укладеним і, відповідно, має певні правові наслідки, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов такого договору.
Застосування заставних закупівель сільськогосподарської продукції є можливим також щодо інших видів продукції. Слід згадати, що вперше заставні закупівлі зерна згадуються в Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна", яким передбачено подолання негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань обсягів продажу і цін на зерно і хлібопродукти шляхом впровадження механізму заставних закупок зерна, який передбачає закупку зерна у сільськогосподарських товаровиробників в сезон збирання за заставними цінами та гарантування їм права наступного продажу цього зерна за ринковими цінами в разі перевищення заставних цін за умови відшкодування вартості зберігання такого зерна, а також кредитування заставних закупок зерна, а починаючи з 2001 р. — їх бюджетне фінансування.
Надалі законодавець у ст.З Закону України від 18 січня 2001 р. "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" як механізм цінової політики і підтримування доходів виробників сільськогосподарської продукції визначає можливість спрямовувати на забезпечення відтворення виробництва сільськогосподарської продукції на основі запровадження заставних цін (цін підтримки), регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій. Отже, такий підхід відкриває шлях у майбутньому для ширшого і, бажано, гнучкішого застосування такого механізму забезпечення прав сільськогосподарських виробників, як заставні закупівлі їх продукції.
Література: Аграрне право [1; 2; 3; 4; 6; 9; 11; 16; 17; 22].
