2. Умови і порядок надання та використання лісогосподарських земель.

Згідно зі ст. 56 ЗК лісогосподарські землі можуть знаходитись у державній, комунальній та приватній власності. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і ділянок комунальної власності у державну провадиться у порядку, передбаченому земельним законом для юридичних осіб. Для цього відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування звертаються з клопотанням про передачу конкретної земельної ділянки в державну або комунальну власність до відповідного місцевого органу самоврядування або органу виконавчої влади, який розглядає його у встановленому законом порядку і у встановлені для цього терміни, ухвалює відповідне рішення і здійснює дії, передбачені для надання земельної ділянки юридичній особі.

Новелою ЗК є положення про те, що земельні ділянки лісогосподарського призначення можуть знаходитись у приватній власності. Так, у ч. 2 ст. 56 земельного закону зазначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування або виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Встановлення права приватної власності на значні площі лісових масивів недоцільне. Це зумовлене тим, що відтворення лісів пов'язане з тривалими термінами, які нерідко перевищують межі людського життя. Капітал, затрачений на придбання лісів для ведення лісового господарства, дає прибуток лише після закінчення значного проміжку часу, іноді через 100—150 років. Тому вирубування лісу є виключно прибутковим для його власника, зацікавленого насамперед в одержанні прибутку. А вкладання коштів у лісовідновлення в умовах існування приватної власності на лісові ділянки малорентабельне.

Відповідно до ст. 56 ЗК у приватну власність можуть передаватися лише замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення, тобто такі, які відокремлені одна від одної природними розривами та (або) юридично встановленими межами їх розмірів, тобто дещо ізольовані від основного масиву лісогосподарських земель. Безоплатно передаються у власність громадянам ділянки, які знаходяться в користуванні останніх, в разі їх приватизації. Це ж має місце при одержанні громадянами ділянок із земель державної або комунальної власності у межах норм їх безоплатної приватизації, визначених ЗК.

У ст. 116 ЗК закріплено ще один випадок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам — їх одержання останніми внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Однак згідно з наказом Мінагрополітики та Дсржкомлісгоспу України від 26 червня 2000 р. № 106/60 "Про ліси сільськогосподарських підприємств" під час реформування колективних сільськогосподарських підприємств відповідно до Указу Президента України від З грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки"¹ на засадах приватної власності на землю і майно і при створенні різних типів господарських структур лісові землі паюванню не підлягають.

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування у межах їх повноважень продають земельні ділянки державної та комунальної власності громадянам і юридичним особам, які мають право придбання таких ділянок у власність відповідно до ЗК. Цей продаж здійснюється на конкурентних засадах на земельних торгах. Форму торгів (аукціон, конкурс) визначає продавець — відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування. Про це зазначається у рішенні (розпорядженні) про продаж ділянки.

Громадяни та юридичні особи з додержанням встановленого порядку можуть придбавати у власність ділянки деградованих і малопродуктивних земель для їх залісення. До деградованих земель згідно зч. 1 ст. 171 ЗК відносяться ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо, і ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші. А до малопродуктивних земель відповідно до ч. 2 цієї статті відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, і господарське використання яких за призначенням є. економічно неефективним.

Порядок надання громадянам і юридичним особам у власність деградованих і малопродуктивних угідь для залісення аналогічний порядку надання їм інших земельних ділянок лісогосподарського призначення. ЗК не визначає розмірів деградованих і малопродуктивних земель, які можуть передаватися для залісення у власність. Це питання повинне вирішуватися у кожному випадку з урахуванням конкретних умов.

Користування земельними ділянками лісогосподарського призначення може бути постійним і тимчасовим. У постійне користування ці ділянки надаються за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування спеціалізованим державним чи комунальним лісогосподарським підприємствам. До них згідно з Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затвердженою наказом Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки і ДПА України від 15 жовтня 1999 р. № 91/241/129/236/565', належать: державні органи лісового господарства, лісогосподарські підприємства, військові лісові господарства, сільськогосподарські та інші підприємства. На умовах оренди земельні ділянки лісового фонду надаються підприємствам, установам, організаціям, де створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів, задоволення потреб мисливських господарств, у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях, для здійснення науково-дослідних робіт тощо.

Сільські, селищні, міські ради надають ділянки лісогосподарського призначення в постійне користування спеціалізованим державним і комунальним лісогосподарським підприємствам у зазначених вище цілях із земель комунальної власності відповідних територіальних громад; районні, обласні ради — із відповідних земель спільної власності цих громад; районні державні адміністрації — з земель державної власності, розташованих у межах сіл, селищ, міст районного значення і поза межами цих населених пунктів, для ведення лісового господарства (крім випадків, коли розпорядчі повноваження щодо цих земель відповідно до ч. 9 ст. 149 і ст. 150 ЗК закріплені за Кабінетом Міністрів України). Київська і Севастопольська державні адміністрації надають такі ділянки із земель державної власності юридичним особам у межах їх територій для ведення лісового господарства (крім лісів першої групи площею понад 10 гектарів).

При наданні земельних ділянок у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів АРК або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцезнаходженням таких ділянок подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів АРК. Відмова органу місцевого самоврядування або виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржена у судовому порядку.

Право постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою".

Надання земельних ділянок лісогосподарського призначення у користування передбачене Лісовим кодексом. Згідно зі ст. 18 цього Кодексу об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути:

- довгостроковим – терміном від одного до п'ятдесяти років;

- короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених Лісовим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:

1. власники лісів або уповноважені ними особи;

2. - підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Під час розміщення, проектування, будівництва і введення в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, а також удосконалення існуючих і впровадження нових технологічних процесів та устаткування, що можуть шкідливо впливати на стан і відтворення лісів, передбачаються і здійснюються заходи щодо усунення негативної дії шкідливих факторів, зокрема викидів і скидів забруднюючих речовин, відходів виробництва, підтоплення, осушення та інших видів негативного впливу на ліси (стаття 60 ЛК України).

Забороняється введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, споруд та об'єктів, не забезпечених пристроями, що запобігають шкідливому впливу на стан і відтворення лісів.

Визначення місць розміщення підприємств, споруд та інших об'єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів, проводиться за погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства, охорони навколишнього природного середовища та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Проекти будівництва зазначених підприємств, споруд та інших об'єктів підлягають екологічній експертизі у випадках і в порядку, що встановлюються законом (стаття 61 ЛК України).

Якщо є потреба у використанні земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов'язаних з веденням лісового господарства, таке використання проводиться після надання цих ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому земельним законодавством, з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальних органів центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб проводиться відповідно до Кодексу України "Про надра"

Зазначені роботи повинні вестися способами і методами, що не призводять до погіршення протипожежного і санітарного стану лісів та умов їх відтворення (стаття 62 ЛК України).