- •Рецензія
- •Передмова
- •I. Опис навчальної дисципліни «земельне та аграрне право»
- •Тематичний план навчальної дисципліни «земельне та аграрне право» для підготовки бакалаврів галузі знань «Право» та напрямом підготовки 6.030401 «Право»
- •III. Зміст дисципліни за темами загальна частина (теми 1.1.-1.8)
- •Тема 1.1. Загальні положення земельного та аграрного права як галузей права. Земельне та аграрне законодавство
- •Зміст лекції
- •1. Предмет і методи земельного та аграрного права.
- •Загальна характеристика земельного права.
- •2. Земельні та аграрні відносини, їх загальна характеристика.
- •Класифікація аграрних правовідносин
- •Глава 2 цк України містить перелік підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин, в тому числі аграрних.
- •3. Об’єкти і суб’єкти земельних та аграрних правовідносин.
- •Тема 1.2. Розвиток земельних відносин в україні
- •3. Загальна характеристика земельної реформи в Україні
- •Тема 1.3. Право власності на землі. Набуття, перехід та припинення права власності на земельні ділянки
- •1. Поняття права власності на землю.
- •2. Особливості змісту права власності на землю.
- •3. Форми власності на землю
- •Тема 1.4. Право землекористування
- •1. Поняття права землекористування.
- •2. Види права землекористування, їх характеристика
- •3. Особливості право постійного землекористування
- •4. Право орендного землекористування
- •5. Загальна характеристика земельного сервітуту
- •Тема 1.5. Обмеження та обтяження прав на землю
- •1. Поняття обмежень та обтяжень прав на землю
- •2. Загальна характеристика обмежень прав на землю
- •2. Загальна характеристика обтяжень прав на землю
- •4. Земельний сервітут як окремий різновид обтяжень прав на землю
- •Тема 1.6. Управління у галузі земельних відносин
- •. Поняття управління у галузі земельних відносин
- •2. Органи управління земельними відносинами
- •3. Функціонально-правове забезпечення управління в галузі земельних відносин
- •3.1. Поняття функцій управління
- •3.2. Планування використання земель
- •3.4. Розподіл та перерозподіл земель
- •3.5. Моніторинг земель
- •Тема 1.7. Правова охорона земель
- •Поняття правової охорони земель
- •Засоби з охорони земель можна класифікувати на:
- •Захист земель від несприятливих природних і техногенних процесів.
- •5. Збереження природних водно-болотних угідь
- •6. Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів
- •Стаття 165.(зк) Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- •3. Рекультивація порушених земель
- •4. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами.
- •Тема 1.8. Юридична відповідальність за земельні та аграрні правопорушення
- •Загальна характеристика відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин
- •2. Правопорушення у сфері земельних відносин як підстава юридичної відповідальності
- •3. Види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин.
- •3.1. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин
- •Особлива частина (тЕми 2.1.-2.8)
- •Тема 2.1. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
- •1. Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення
- •Висновок до першого питання
- •2. Землі сільськогосподарського призначення як об'єкт правового регулювання
- •Висновок до другого питання
- •3. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
- •4. Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
- •Висновок до четвертого питання
- •Тема 2.2. Правовий режим земель житлової та громадської забудови
- •Поняття і склад земель житлової та громадської забудови.
- •Особливості правового режиму земель житлової та громадської забудови.
- •Тема 2.3. Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •1. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •2. Правовий режим земель природно-заповідного фонду
- •3. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення
- •4. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •Тема 2.4. Правовий режим земель оздоровчого та рекреаційного призначення
- •1. Поняття і склад земель оздоровчого призначення
- •2. Особливості надання земель оздоровчого призначення
- •Умови і порядок використання земель оздоровчого призначення
- •4. Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони
- •5.Поняття і склад земель рекреаційного призначення
- •6. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів
- •Тема 2.5. Правовий режим земель історико-культурного призначення
- •Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
- •Стаття 54 Використання земель історико-культурного призначення
- •Тема 2.6. Правовий режим земель лісогосподарського призначення
- •2. Умови і порядок надання та використання лісогосподарських земель.
- •3. Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на окремих категоріях земель
- •Тема 2.7. Правовий режим земель водного фонду
- •Землі водного фонду
- •Стаття 60. Прибережні захисні смуги
- •Тема 2.8. Правове регулювання використання земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- •Зм 3. Аграрне право (т. 3.1. -3.4)
- •Тема 3.1. Правове становище господарських товариств в апк
- •1. Поняття та загальна характеристика правового становища господарських товариств в апк
- •2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств
- •3. Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю
- •4. Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю
- •5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю
- •Висновок до п’ятого питання
- •Тема 3.2. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу
- •Поняття та види сільськогосподарських кооперативів
- •2. Членський характер об'єднання.
- •4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай.
- •5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.
- •7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності.
- •2) Розташування, як правило, у сільській місцевості.
- •Висновок до першого питання
- •2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів
- •Висновок до другого питання
- •3. Статути сільськогосподарських кооперативів
- •4. Членство в сільськогосподарських кооперативах
- •Тема 3.3. Правове регулювання ведення особистого селянського господарства
- •1. Поняття та основні ознаки особистого селянського господарства
- •Висновок до першого питання
- •2. Правовий режим майна особистого селянського господарства
- •Висновок до другого питання
- •3. Правовий режим земель особистого селянського господарства
- •Висновок до питання 3
- •4. Державна підтримка особистих селянських господарств
- •Тема 3.4. Договірні відносини сільськогосподарських організацій (орендні відносини)
- •1. Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин у сільському господарстві
- •Висновок до першого питання
- •2. Класифікація договірних зобов'язань у сільському господарстві
- •Висновок до другого питання
- •3. Контрактація та інші окремі договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції
- •Висновок до питання
- •4. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції
- •Iy.Тематика рефератів Земельне право
- •Аграрне право
- •Тестові завдання Земельне право
- •Аграрне право
- •Yi. Контрольні питання з курсу
- •Yii. Тестові завдання та задачі для самоконтролю
- •7.1. Тестові завдання для самоконтролю земельне право
- •Аграрне право
- •7.2. Задачі для самоконтролю Земельне право Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Аграрне право Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Задача 9
- •Yiii. Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю
- •IX. Рекомендована література зем ельне право
- •Аграрне право Основна:
- •Додаткова:
- •Рекомендована література Основна:
- •Додаткова:
Висновок до другого питання
Особисте селянське господарство — це сімейно-трудове об'єднання. В основу відносин між його членами покладено право приватної власності, майнові відносини, що складаються в ньому між подружжям та іншими членами сім'ї, і регулюються ЦК України, Законом «Про власність», Сімейним кодексом України, Земельним кодексом України, шлюбним контрактом, укладеним подружжям, та іншим чинним законодавством. Відповідно до Сімейного кодексу України майно дружини і чоловіка належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено шлюбним контрактом. Це положення відображає і Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. «Про захист права приватної власності» (в зб. «Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах » за редакцією П.І. Шевчука. — К., 1995. — С. 438).
Право спільної сумісної власності розповсюджується і на відносини з приводу майна, яке придбане внаслідок суспільної праці членів сім'ї, а також майна, придбаного внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо це закріплено в угоді і не передбачене нею інше, а саме, право спільної часткової власності.
Чинне законодавство визначає коло об'єктів, що можуть бути у приватній власності громадян. Оскільки в основі особистого селянського господарства лежить приватна власність, то згідно зі ст. 13 Закону «Про власність» у його власності може бути таке майно: житлові будинки, квартири, господарські будівлі, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, сільськогосподарська техніка і механізми, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на них, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно.
Законом України «Про власність» (ст.13) скасовані обмеження на склад майна, його кількість, вартість, яке може бути у приватній власності громадян, а також правило, що майно, яке належить на праві приватної власності, носить тільки споживчий характер.
Отже, в сучасних умовах члени особистого селянського господарства можуть мати у власності будь-яке майно, в будь-якій кількості і використовувати його на свій розсуд, крім випадків, передбачених законом.
З урахуванням суб'єктного складу особистого селянського господарства, форми власності, на якій воно базується, правосуб'єктності власників майна, характеру їх відносин у зв'язку із цим майном, можна дійти висновку, що майно господарства належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо угодою між усіма його членами чи контрактом між подружжям не передбачена спільна часткова власність.
3. Правовий режим земель особистого селянського господарства
Особистому селянському господарству належать земельні ділянки не більше 2 га, передані фізичним особам у власність або оренду чи придбані на підставі цивільно-правових угод. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшено у разі виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами такого господарства. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів господарства.
Правовий режим земель особистого селянського господарства не можна ототожнювати з правовим режимом земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва. Землі для сінокосіння й випасання худоби знаходяться тільки в державній або комунальній власності і використовуються виключно як сіножаті та пасовища, їх можуть орендувати громадяни або користуватися ними як громадськими сіножатями та пасовищами. Земельні ділянки для городництва також є об'єктами виключно державної або комунальної власності й надаються в користування громадян на умовах оренди. Господарська діяльність на цих землях обмежується можливістю зведення лише тимчасових споруд для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Цільове призначення земельних ділянок для садівництва полягає в закладанні багаторічних плодових насаджень, вирощуванні сільськогосподарських культур, а також зведенні відповідних будинків, господарських споруд тощо. Порівнюючи зміст правового режиму земель для сінокосіння й випасання худоби, для садівництва та городництва зі змістом правового режиму земель особистого селянського господарства можна зробити висновки:
1) правовий режим земель особистих селянських господарств є більш універсальним. Такі земельні ділянки можуть використовуватися для будь-якої сільськогосподарської діяльності, в тому числі для сінокосіння й випасання худоби, садівництва та городництва;
2) члени особистих селянських господарств мають більший обсяг повноважень щодо здійснення господарської діяльності на землях таких господарств, ніж власники (користувачі) земель для сінокосіння й випасання худоби, а також для садівництва та городництва.
Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Іноземні громадяни та особи без громадянства також можуть мати такі ділянки, призначені для цієї мети, але, на відміну від громадян України, тільки на умовах оренди.
Особисте селянське господарство може набувати права власності на земельні ділянки на підставі: цивільно-правових угод; безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше були надані його членам у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належних членам господарства земельних часток (паїв). Членам особистого селянського господарства земельні частки (паї) виділяються в натурі (на місцевості) єдиним масивом у спільну часткову та спільну сумісну власність (подружжя). Відповідно до ст. 12 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності на земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, посвідчується одним державним актом на право власності на земельну ділянку. Власнику однієї чи кількох земельних часток (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один такий державний акт. Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснює землевпорядна організація, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). У разі виходу з особистого селянського господарства кожен його член має право на виділення належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства розміром менше 2 га (на підставі положень ЗК.1992 p.), мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК для ведення особистого селянського господарства.
Особисте селянське господарство має право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на ній; бути власником посівів і насаджень сільськогосподарських та інших культур, виробленої сільськогосподарської продукції; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; відшкодовувати збитки у випадках, передбачених законом; споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди.
Обов'язками особистого селянського господарства щодо належних йому земель є: забезпечення використання їх за цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасна сплата земельного податку; непорушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищення родючості грунтів та збереження інших корисних властивостей землі; своєчасне надання відповідним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування даних про стан і використання земель та інших природних ресурсів; дотримання правил добросусідства та обмежень, пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; збереження геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем.