2. Особливості надання земель оздоровчого призначення

У законодавстві закріплені певні особливості, що відрізняють порядок надання, вилучення і зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення від порядку надання, вилучення і зміни цільового призначення земель інших категорій. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться у комунальній власності, надаються і вилучаються, а їх цільове призначення змінюється рішенням відповідної ради. А землі оздоровчого призначення, які знаходяться у державній власності: в межах сіл, селищ, міст районного значення, надаються і вилучаються, а їх цільове призначення змінюється рішенням відповідної районної державної адміністрації; у межах міст Києва і Севастополя — відповідно рішенням Київської або Севастопольської міської державної адміністрації; у межах міст обласного значення — рішенням відповідної обласної державної адміністрації; у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення — рішенням Ради міністрів АРК; за межами населених пунктів — рішенням Кабінету Міністрів України. Проекти відведення земель, що розробляються у зв'язку з наданням, вилученням або зміною цільового призначення земельних ділянок оздоровчого призначення, до їх затвердження мають піддаватись державній землевпорядній експертизі безпосередньо у Держкомземі.

Ситуація погіршується й тим, що категорії земель відмежовані одна від одної чисто описово, без чіткого юридичного встановлення меж окремих категорій. Усвідомлюючи небезпеку поступового "вимивання" оздоровчих земель до приватного сектора, а отже, й зменшення їх площ та знищення лікувальних факторів, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 30 березня 2002 р. № 182-р створив Міжвідомчу комісію з підготовки проекту Концепції розвитку санаторно-курортної галузі та здійснення заходів щодо захисту майнових інтересів держави під час приватизації оздоровчих установ.

Поряд з контролем за приватизацією оздоровчих установ і юридичним закріпленням меж окремих категорій земель важливим засобом захисту правового режиму земель оздоровчого призначення є державний облік лікувальних ресурсів, які визначають оздоровчу цінність даної категорії земель. Такий облік здійснюється за допомогою створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 872.

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів являє собою звід відомостей про кількість, якість та інші важливі характеристики усіх природних лікувальних ресурсів, виявлених і підрахованих на території України, а також про можливі обсяги, способи і режими їх використання. До нього включаються відомості у формі текстових, цифрових і графічних (картографічних) матеріалів за видами (типами) природних лікувальних ресурсів: про мінеральні й термальні води, лікувальні грязі й озокерит, ропу лиманів і озер, морську воду, природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань кліматичними умовами.

Для створення і ведення кадастру використовуються відомості з документованих джерел інформації, зокрема про: медико-біологічну оцінку (бальнеологічний висновок) якості й цінності природних лікувальних ресурсів, методи їх використання; природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, їх екологічні та інженерно-геологічні характеристики; експлуатаційні запаси, обсяги видобутку, підготовки, переробки й характер використання родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів; інженерну та транспортну інфраструктуру територій поширення останніх; географічне положення природних лікувальних ресурсів тощо.

Кадастр застосовується для: забезпечення ефективного поточного і перспективного використання природних лікувальних ресурсів у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації та рекреації населення; раціонального видобутку, використання та охорони зазначених ресурсів; створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань і відпочинку людей; вдосконалення системи здійснення природоохоронних заходів; створення округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів; вирішення інших питань, пов'язаних з використанням природних лікувальних ресурсів. Для оперативного одержання центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами відомостей створюється автоматизована система.

Ведення кадастру покладене на спеціальний орган у складі Міністерства охорони здоров'я України — Державний департамент з питань діяльності курортів (Держкурорт), який діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 425.

Надання земель оздоровчого призначення для використання за їх цільовим призначенням громадянам і юридичним особам треба відрізняти від створення курортів та оголошення тих або інших територій курортними. Підставою для ухвалення рішення про оголошення певної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, а також інфраструктури, необхідної для їх експлуатації та лікування людей. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються Держкурортом і Міністерством охорони здоров'я України з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Перелік населених пунктів нашої країни, віднесених до курортних, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576. Згідно з ним в Одеській області курортними визнані такі населені пункти: м. Одеса; селища Затока і Сергіївка, села Косівка, Курортне, Миколаївка, Попаздра, Приморське Білгород-Дністровского району; селища Гвардійське, Лісочки, села Вапнярка, Крижанівка, Нова Дофинівка, Сичавка Комінтернівського району; села Грибовка, Дальник, Кароліно-Бугаз, Санжейка, Іллічівка Овідіопольського району; села Лебедівка, Приморське, Тузли Татарбунарського району.

Готувати й подавати клопотання про оголошення певних територій курортними можуть центральні й місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші зацікавлені підприємства, установи, організації та громадяни. Вони повинні містити обґрунтування необхідності оголошення територій курортними, характеристику наявних на них природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації й профілактики захворювань, інших цінностей цих територій; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників і користувачів територій, а також відповідний картографічний матеріал.

Клопотання подаються до відповідних органів державної влади або місцевого самоврядування, які відповідно до закону повинні розглянути їх у місячний термін.

Клопотання щодо природних територій державного значення розглядаються Держкурортом з урахуванням пропозицій Верховної Ради АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, а ті, які пов'язані з територіями місцевого значення, — відповідними місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів.

У разі задоволення клопотань Держкурорт або його місцеві органи погоджують питання, пов'язане з оголошенням певних природних територій курортними, з власниками або користувачами земельних ділянок. На підставі результатів цього погодження зазначені органи забезпечують розробку відповідних проектів, які підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, передбаченим Законом України від 9 лютого 1995 р. "Про екологічну експертизу", а також Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

За позитивного висновку зазначених експертиз матеріали щодо курортів державного значення подаються до Кабінету Міністрів України, а ті, які стосуються курортів місцевого значення, — до Ради міністрів АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій. У першому випадку це робить Держкомзем, а в другому — місцеві органи виконавчої влади з питань діяльності курортів.

Рішення про оголошення конкретних природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України, а рішення про оголошення таких територій курортними територіями місцевого значення — Верховна Рада АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.