4. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 46 ЗК до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі — науково цінні землі). їх охорона здійснюється відповідно до ст. 6 Закону «Про природно-заповідний фонд України», яка передбачає, що території й об'єкти, які мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням про кожну з таких територій чи про кожен об'єкт, яке згідно з цим Законом має затверджуватись Мінприроди. На перший погляд, здавалося б, йдеться про особливо цінні об'єкти ПЗФ. Але ситуацію прояснює ст. 7 цього ж Закону, відповідно до якої землі ПЗФ, а також природних територій і об'єктів, що мають особливу наукову цінність і є згідно зі ст. 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного призначення. Отже, Закон вбачає різницю між землями ПЗФ і науково цінними землями.

Треба, однак, зазначити, що законодавство, пов'язане з науково цінними землями, розвинуте недостатньо. Тому видається утрудненим чітке визначення критеріїв встановлення особливої наукової цінності об'єктів та їх правового режиму. Формулювання п. "б" ст. 46 ЗК необхідно тлумачити таким чином, що до закріплених у ньому земель можуть бути віднесені не тільки ті ділянки, на яких розташовані об'єкти, що являють особливу наукову цінність, а й ті, які самі становлять таку цінність. Деякі критерії віднесення земель до науково цінних можна знайти у Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки, яка, однак, передбачає проведення наукових досліджень, пов'язаних з цими землями.

Відповідно до п. 4 зазначеного документа складовими екологічної мережі є, зокрема, землі з ділянками степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки, ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України⁴⁴, а також ті земельні ділянки, що є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України⁴⁵, радіоактивно забруднені землі, які не використовуються і підлягають окремій охороні — як природні регіони з особливим режимом. Це, мабуть, приблизний перелік земель, що можуть бути віднесені до науково цінних. Хоч, можливо, у разі виявлення якогось науково цінного природного утворення на земельну ділянку під ним буде поширено правовий режим науково цінних земель (мова може вестись про якусь природну аномалію — магнітну, радіаційну, екологічну тощо).

Екологічному законодавству України відомий правовий інститут резервування цінних для заповідання природних територій і об'єктів (ст. 55 Закону «Про природно-заповідний фонд України»). Режим резервування встановлюється тимчасово, до ухвалення рішення про віднесення конкретних територій до об'єктів ПЗФ з метою забезпечення їх схоронності⁴⁶. У рішенні про резервування можуть бути зазначені обмеження у використанні зарезервованих земель. Однак ці землі не можна віднести до науково цінних земель, оскільки вони продовжують знаходитись у складі відповідних категорій земельного фонду нашої країни до того часу, поки не буде створений об'єкт ПЗФ. Тобто, вони не є землями природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

З урахуванням наявності нововведень у законодавстві України (новий ЗК, законодавство про формування національної екологічної мережі) можна говорити про поступове формування окремого правового режиму науково цінних земель. Що ж до порядку оголошення земель науково цінними, то треба керуватися ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою віднесення земель до науково цінних здійснюється Мінприроди, яке й затверджує положення про їх особливий правовий режим.

Науково цінними землі можуть бути оголошені також у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону України від 29 червня 1995 р. «Про музеї та музейну справу». Відповідно до цієї статті на основі ансамблів, комплексів пам'яток і окремих пам'яток природи, історії та культури і територій, що мають особливу наукову цінність, можуть створюватися історико-культури і заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба тощо. Створення історико-культурних заповідників є підставою для переведення конкретних земельних ділянок у категорію земель історико-культурного призначення. Щодо створення музеїв-заповідників і музеїв просто неба, то треба зазначити, що землі, зайняті такими науково цінними об'єктами, цілком можуть бути віднесені до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Підставою для їх переведення у цю категорію земель буде створення музею у порядку, передбаченому зазначеним вище Законом. Землі, на яких розташовані музеї, мають певну специфіку правового режиму, встановлювану музейним законодавством.

Крім того, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень органів місцевого самоврядування відносить прийняття рішень про організацію об'єктів ПЗФ місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні (п. 37 ч. 1 ст. 26; п. З ч. 1 ст. 33; п. 24 ч. 1 ст. 43). Це означає, що ці органи можуть організовувати на природних територіях, на які поширюється їх юрисдикція, такі об'єкти особливої охорони, які не передбачені Законом «Про природно-заповідний фонд України». У такому разі вони самостійно визначають правовий режим територій, що хоч й підлягають особливій охороні, але не включаються до ПЗФ. Такі науково цінні землі мають бути віднесені до земель місцевого значення. Наприклад, це може мати місце у передбаченому ст. 76 Лісового кодексу України випадку надання лісів, які мають особливе наукове значення, для проведення науково-дослідних робіт зі встановленням особливого режиму лісокористування.

Правовий режим науково цінних земель не обов'язково передбачає здійснення на них наукової діяльності. На цих землях може бути встановлений режим використання й охорони природи, який відповідає їх науковій специфіці і забезпечує збереження зазначених земель для проведення наукових досліджень. Науково цінні землі можуть знаходитись як у державній, так і в комунальній та приватній власності, передаватися у постійне користування, на умовах оренди та інших правових підставах.

Таким чином, на підставі законодавства України можна виділити чотири види правових режимів науково цінних земель:

1) правовий режим радіаційно забруднених земель зон екологічного лиха;

2) правовий режим науково цінних об'єктів, обумовлений статтями 6 і 7 Закону «Про природно-заповідний фонд України»;

3) правовий режим земель, на яких розташовані науково цінні природні об'єкти, що є експонатами музеїв просто неба;

4) правовий режим природних об'єктів особливої охорони (не включених до ПЗФ), створюваних за рішеннями органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. Перелічені режими не можна вважати вичерпними щодо науково цінних земель: п. "б" ч. 1 ст. 46 ЗК може бути підставою для визначення й інших правових режимів науково цінних земель, які можуть бути встановлені законодавством України.

Література: Земельне право [1; 3; 8; 21; 22; 34; 36].