3. Види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин.

Залежно від санкцій, які застосовуються до порушників за вчинення правопорушень у сфері земельних відносин розрізняють кримінальну, адміністративну, цивільно-правову і дисциплінарну відповідальність.

3.1. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин

Вказівки на застосування адміністративної відповідальності за земельні правопорушення містяться в багатьох актах земельного законодавства (наприклад, у ст. 211 ЗК України, статті 68 закону України «Про землеустрій»³⁶, статті 36 закону України «Про оренду землі»³⁷, статті 24 закону України «Про екологічну мережу»³⁸, статтею 56 закону України «Про охорону земель»³⁹, статтею 27 закону України «Про оцінку земель»⁴⁰, статтею 26 закону України «Про плату за землю»⁴¹, абзаці 4 ст. 33 ЗУ «Про меліорацію земель»⁴² та ін). Але більшість таких посилань мають відсильний або бланкетний характер, оскільки самі безпосередньо не встановлюють санкцій.

Більшість же складів адміністративних земельних правопорушень передбачені у Главі 7 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури» КпАП України (статті 52 «Псування чи забруднення сільськогосподарських та інших земель», 53 «Порушення правил використання земель», 53-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки», 53-2 «Приховування або перекручення даних земельного кадастру», 54 «Несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням», 55 «Самовільне відхилення від проектів внутрігосподарського землеустрою», 56 «Знищення межових знаків», 141 «Порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів» та 142 «Порушення землекористувачами правил утримання ділянок, прилеглих до автомобільних шляхів» глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку»).

Також адміністративна відповідальність у сфері земельних відносин передбачена законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» ⁴³. Зокрема, у статті 1 визначено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за недотримання регіональних або місцевих правил забудови під час планування і забудови населених пунктів, режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність, - у розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Найпоширенішим видом адміністративних санкцій за правопорушення у сфері земельних відносин є штраф.

Статистика. Впродовж 9 місяців 2006 р. Дсржземінспекцією та інспекційними підрозділами проведено 71,3 тис. перевірок дотримання вимог земельного законодавства, виявлено понад 47 тис. порушень. За фактами порушень земельного законодавства складено понад 36,6 тис. протоколів про адміністративне правопорушення та винесено понад 31,5 тис. постанов про накладання адміністративного стягнення. Загальна сума штрафів становить понад 2,3 млн. гривень. Залишок не усунутих порушень становить понад 21,5 тис. на загальній площі близько 310 тис. га. Одним із найбільш поширених порушень залишається самовільне зайняття земельних ділянок.

Кримінальна відповідальність за злочини у галузі земельних відносин

Низка порушень земельного законодавства через свою суспільну небезпечність утворює склади злочинів. Чинний КК України передбачає низку «земельно-правових» складів злочинів, які вміщено до Розділу VIII кодексу «Злочини проти довкілля»:

Стаття 239. Забруднення або псування земель

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Стаття 254. Безгосподарське використання земель

Безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту, - караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

З огляду на численність та суспільну небезпеку земельних правопорушень у вигляді самовільного захоплення земель та самовільного будівництва, на початку 2007 року ці діяння було криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 197-1:

Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, - карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, - карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

3. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

4. Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин, передбачений частиною третьою цієї статті, - карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин

Главами 81 (Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи), та 82 (Відшкодування шкоди) ЦК України, передбачені загальні засади цивільної відповідальності, яка зазвичай настає за цивільно-правовий делікт, що в загальному випадку включає в себе протиправну дію, шкоду, причинний зв'язок, вину. Цивільним законодавством може передбачатися відповідальність і за шкоду, заподіяну правомірними діями (в стані крайньої необхідності - ст. 1171 ЦК України) або шкоду, заподіяну без вини (джерелом підвищеної екологічної небезпеки - ст. 1187 ЦК України).

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону НПС» встановлює істотну специфіку цивільної відповідальності за екологічні (у т. ч. земельні) правопорушення:

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."

Таким чином, щодо земельних правопорушень зазвичай не застосовуються ст. 1193 ЦК України щодо можливості зниження розміру відшкодування при врахуванні вини потерпілого та матеріального становища фізичної особи, що заподіяла шкоду.

Також важливою є вказівка ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", за якою "Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України."

Таке положення встановлює відступ від загального правила, встановленого ст. 1166 ЦК України, про відшкодування шкоди у повному обсязі, оскільки "розмір, встановлений законодавством", у конкретній ситуації може бути більшим або меншим «повного» розміру шкоди (цей розмір у випадку екологічних правопорушень часто просто неможливо достовірно встановити, що і обумовило потребу у регулюванні розміру відшкодування законодавством).

Законодавство встановлює такі способи визначення розміру шкоди, заподіяної земельними правопорушеннями:

- витратний (відшкодуванню підлягають витрати на усунення шкоди): напр., ст. 48 Закону України "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення" встановлює обов'язок порушників "компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим";

- розрахунковий: див., напр., постанову КМ України від 15.02.2002 № 175 "Про затвердження Тимчасової методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру", наказ Мінекобезпеки України від 27.10.1997 № 171 «Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства».

У випадках, коли законодавство не встановлює спеціальних правил обчислення заподіяної шкоди, вона обраховується у загальному порядку.

Ст. 156 ЗК України передбачає можливість відшкодування шкоди власникам землі та землекористувачам і у випадках, коли вона заподіюється правомірно:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

г) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Ч. 2 ст. 157 ЗК України встановлює правило, за яким порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, Постановою КМ України від 19.04.1993 № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» встановлений відповідний порядок. Порядком, зокрема, передбачено визначення розміру збитків спеціальними комісіями. На наш погляд, встановлений постановою порядок стосується переважно випадків правомірного заподіяння збитків, а також не перешкоджає безпосередньому зверненню зацікавлених осіб до суду.

Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення

Дисциплінарна відповідальність настає та такі земельні правопорушення, що можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни. Така відповідальність настає на загальних засадах, передбачених КЗпП України, до порушників можуть бути застосовані стягнення у вигляді догани або звільнення (у випадках, прямо передбачених законом). Застосування відповідальності регламентується положеннями Глави X «Трудова дисципліна» КЗпП України, ст.ст. 147-151.

Господарсько-правова відповідальність за земельні правопорушення

Господарсько-правова відповідальність це - правовідносини із застосування до правопорушника господарських санкцій, підкріплених державним примусом, у з'вязку із вчиненням суб'єктом господарювання господарського правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 217 ГК України, за господарське правопорушення можуть бути застосовані такі види санкцій:

1) відшкодування збитків,

2) оперативно-господарські санкції,

3) штрафні санкції,

4) адміністративно-господарські санкції.

Ст. 239 ГК України передбачає достатньо великий перелік адміністративно-господарських санкцій, що можуть бути застосовані за господарські правопорушення.

Зокрема, це адміністративно-господарський штраф. Визначення та загальна характеристика адміністративно-господарського штрафу (застосування даної санкції у доктрині фінансового права визначається як фінансово-правова відповідальність: на таких позиціях знаходяться Л. К. Воронова, М. В. Карасева, Т. О. Коломоєць, О. П. Орлюк, Д. О. Гетманцев , 3. М. Будько та ін. вчені) вміщені у ст. 241 ГК України:

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Склади правопорушень, що можуть мати характер земельних, за які застосовується адміністративно-господарський штраф, визначені, зокрема, Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування».

Засади застосування адміністративно-господарського штрафу визначаються загальними положеннями ГК України про застосування господарсько-правової відповідальності (Глава 24), а особливості застосування штрафів за окремі правопорушення визначаються законами, що встановлюють такі штрафи.

Обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання

Загальні положення про застосування даної санкції вміщені у ч. ч. 1 та 2 ст. 246 ГК України: Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

Екологічне та земельне законодавства передбачає можливість обмеження, зупинення та заборони (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій в разі порушення ними екологічного законодавства (п. «в» ст. 13, п. «з» ст. 17, п. «ж» ч. 1 ст. 20, ст. 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища", п. «ї» ст. 9 ЗК України, постанова ВР України «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 29.10.1992). Від застосування таких санкцій слід відрізняти припинення небезпечної діяльності як спосіб захисту цивільних прав (див. ч. 2 ст. 293 ЦК України), що застосовується судом.

Література: Земельне право [1; 3; 6; 7; 30; 32; 34; 35]; аграрне право [1; 2; 4; 6; 7; 9; 10; 14; 17].