22.Фактори формування віково-статевої структури населення

1.Співвідношення статей при народженні.На кожних 100 дівчаток народжується 104-106 хлопчиків.

2.Статеві відмінності у смертності.У віці до 1 року смертність серед хлопчиків значно переважає.Смертність чоловіків значна у країнах де проводяться воєнні дії,де принижене становище і важкі умови для пологів.

3.Статеві відмінності у процесі міграції населення.Чоловіки малих працездатних груп,їм характерний високий міграційний рух.

На вікову структуру впливає тип відтворення населення,а також міграції і війни.

23.Особливості віково-статевої структури населення різних типів країни

Віково-статеву структру зображають за допомогою піраміди,по горизонталі відкладають к-ть населення певного віку і статі,по вертикалі-вікові групи.Для різних країн характерні різні типи віково-статевої структури.1.Віково-статева структура населення з традиційним типом відтворення-ш ирока основа піраміди-високий рівень народжуваності.Кожна наступна вікова група менша за попередню,отже смертність значна.Піраміда звужується до вершини-незначна середня тривалість життя(Африка,Азія і Латинська Америка)2.Віково-статева структура населення з сучаним типом відтворення.Пірмаіда має вузьку основу-низький рівень народжуваності,бічні сторони нихилені до основи майже під кутом 90 градусів-смертність незначна.Видимо починає звужуватися у 60-65 р.У старших вікових групах переважає жіноче населення.(Країни Європи,Пн.Америки,Японія)

24.Типи вікової структури населення.

Прогресивний(частка дітей переважає частку осіб похилого віку)стаціонарне(рівновага між частками дитячого населення та особами похилого віку)регресивний(переважає частка осіб похилого віку)У всіх регіонах зменшується частка дітей.Африка-найвища частка дітей,найменша-Болгарія,Італія,Словенія,Україна.Світ-частка дітей-29,працездатного населення-64,похилого віку-7.Європа-16-68-16.Африка-42-55-3.

25.Регіональні особливості процесу старіння населення

Менше 6% осіб старше 60-надзвичайно молоде населення,6-8%--молоде,9-10%--початок демографічної старості,11-15%--середній рівень старості,16-20%--старе населення,21-надзвичайно старе.Вперше дем.старіння зафіксували у Франції(1870)далі-Швеція,Велика Британія,Німеччина.Це явище властиве розвиненим країнам,пов’язане з закономірними тенденціями зміни народжуваності і смертності.Якість життя краща-люди живуть довше.Найвища у світі частка осіб похилого віку-Італія,Греція,ФРН,Швеція,Бельгія,Болгарія,Португалія,Монако,Японія.Країни Азії,Латинської Америки,Африки мають молоде населення.

26. Сучасна демографічна політика країн світу

Демографічна політика – це система цілеспрямованих заходів з метою зміни чи збереження існуючих тенденцій демографічних процесів.

Демографічна політика, спрямована на регулювання процесів народжуваності поділяється на дві типи: пронаталістична (реалізується з метою збереження чи підняття існуючого рівня народжуваності) та антинаталістична (проводиться для зниження рівня народжуваності).

Демографічну політику проводять за допомогою економічних, адміністративно-юридичних і виховних заходів.

Економічні заходи – виплата на дітей; оплачувана відпустка матерям по догляду за дитиною; можливість працювати за гнучким графіком для матерів; пільгові кредити для купівлі житла; фінансування роботи мережі дошкільних закладів.

Адміністративно-правові заходи – прийняття різноманітних законодавчих актів стосовно мінімального віку укладання шлюбу, форми шлюбних союзів, дозволу чи заборони абортів у медичних закладах.

Виховними заходами є пропаганда материнства і батьківства, сімейного способу життя, вплив на формування установок на певну кількість дітей у сім'ї, реклама і пояснення можливостей застосування контрацептивних методів планування сім'ї.

На сучасному етапі демографічну політику провадять понад 130 країн світу. Європейські країни реалізовують економічні заходи на підвищення рівня народжуваності. Найефективнішою виявилась демографічна політика у Швеції й Франції.

В Азії демографічну політику, спрямовану на зниження рівня народжуваності, проводять більшість країн. Найбільших успіхів досягли Китай, Республіка Корея, Індонезія, Шрі-Ланка, Малайзія, Таїланд, В'єтнам.

Арабо-мусульманські країни Азії та Північної Африки не надають важливого значення питанням розробки і реалізації демографічної політики. Лише кілька країн цього регіону проодять демографічну політику – Туніс, Алжир, Єгипет, Марокко та Туреччина.

В країнах Тропічної Африки питання планування демографічного розвитку здебільшого не ставиться. Африка й досі залишається в стороні від політики планування сім'ї через стійкі стереотипи традиційної демографічної поведінки. Лише урбанізація зумовлює поступовий перехід до середньо- і малодітних сімей.

У Латинській Америці зниження народжуваності досягається переважно шляхом поширення застосування контрацептивів. Деякі невеликі за людністю країни Центральної Америки категорично не схвалюють будь-яких методів обмеження народжуваності і заохочують багатодітність.

У США не ухвалювали спеціальних кроків для регулювання демографічних процесів. Розроблена система пільг, бездоганна робота соціальних служб формують ідеал середньодітної сім'ї, що загалом сприяє високій народжуваності.

В Україні немає ефективної демографічної політики. Демографічна криза виявилась настільки глибокою, що для її подолання потрібний цілий комплекс заходів, які б скерували в бажане русло демографічні, міграційні та соціально-економічні тенденції.