Основні результати:

1. Причинами незадоволення роботою є низький рівень оплати праці (58%).

2. Загрози втратити роботу в найближчі місяці немає (79%).

3. У разі втрати роботи знайти нову роботу за місцем проживання буде дуже важко або майже неможливо (40%).

4. Основними причинами роботи не за фахом є відсутність вакансій (42%) та незадоволення величиною зарплати (40%).

5. Молодь не задоволена своїм матеріальним становищем (55%).

6. Матеріальне становище молоді оцінюється як середнє (55,7%).

7. Молодь не хоче відкривати власний бізнес (48%), а якщо хоче, то заважають різні обставини (33%).

8. Утворити власне підприємство заважає відсутність первинного капіталу (58%), високі податки (36%) та складна економічна і політична ситуація (31%).

9. Молодь не бере участі в діяльності громадянських молодіжних організацій (98%), а лише знає про їх існування (38%).

10. Основними мотивами підвищення рівня освіти є можливість отримати більш престижну роботу (34%) та отримувати більш високий заробіток (34 %).

11. Сучасна молодь здатна відродити свою країну (72%).

12. Молодь найбільше турбують проблеми:

• інфляції, зростання цін (63%);

• корупція (48%) і злочинність(47%);

• безробіття (45%) і економічні проблеми (41%).

12.1. Молодь не турбує питання руйнування вітчизняної культури (87%).

13. Молодь створює сім’ю з метою народження та виховання дітей (69%) та з метою співжиття з близькою та рідною людиною (69%).

14. Молодь найбільше в житті хоче:

• досягти сімейного щастя (74%);

• зробити кар’єру (38%);

• самореалізуватися (30%) та досягти багатства (30%).

14.1 Молодь найменше хоче досягти в житті слави (4%) і влади (4%).

15. Для щасливого сімейного життя молоді необхідні такі умови:

• матеріальний достаток (78%);

• взаєморозуміння між подружжям (68%);

• діти (65%) та окреме житло (65%).

Отже, молоде покоління сучасної України є відносно стабільною соціальною групою, яка вимагає до себе постійної уваги держави і всього суспільства. Виховання нового покоління здійснюється відповідно до конкретної соціальної, політичної і економічної ситуації, з урахуванням необхідності формування в молодих людях якостей, адекватних до необхідних умов суспільного і державного будівництва, поступального розвитку суспільства.

5. Молодіжна свідомість і основні рівні її функціонування

Серед функціональних соціологічних, філософських, науково-природничих проблем однією з головних є проблема свідомості загалом, і молодіжної свідомості, зокрема.

Сутністю свідомості є те, що це особлива, вища форма віддзеркалення дійсності. Сутність свідомості розкривається через її ознаки.

Ознаки свідомості:

1. Свідомість – це специфічно людське ідеальне віддзеркалення буття, свідомість відтворює дійсність в ідеальній формі.

2. Свідомість відтворює об’єктивний зміст у суб’єктивній формі (через поняття, судження, висновки).

3. Свідомість – це творче, активно-перетворююче віддзеркалення дійсності.

У філософії «свідомість» визначається таким чином:

свідомість – це продукт історичного розвитку матерії, вища притаманна людині функція головного мозку, яка виявляється в ідеальному, адекватному, активно-перетворюючому відображенні дійсності.

Функції свідомості:

1. Пізнавальна – виражає сутність свідомості, адекватне, активне віддзеркалення дійсності.

2. Самосвідомість – допомагає людині виокремити себе з реальної дійсності, визначити своє місце у суспільстві.

3. Оцінка – завдяки єдності пізнання, усвідомлення, самоусвідомлення виконується функція оцінки стриманої інформації.

4. Накопичення знань – свідомість накопичує знання.

5. Зв’язок – діяльність людини вимагає комунікації, спілкування з іншими людьми.

6. Управління – на основі оцінки фактів свідомість регулює, впорядковує дії людини.

Однією із провідних у соціології молоді є проблема дослідження молодіжної свідомості. Серед сучасних наукових праць з цієї проблематики, вагомим доробком є монографія Н.Й. Черниш «Суспільна свідомість молоді».

Свідомість молоді, і спільнісна, і групова – це різновиди масової свідомості, які вивчаються соціологами через аналіз і дослідження її основних форм.

Основними формами масової свідомості є: політико-правова; економічна, екологічна, моральна тощо.

Основні форми масової свідомості функціонують на таких рівнях:

• когнітивний (теоретико-пізнавальний) рівень;

• емоційно-чуттєвий рівень;

• поведінковий рівень.

1. Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання, які є основою для формування наукового світогляду та переконань, моральних норм та принципів, що визначають рівень духовності, культури, поведінку молоді, здатність об’єктивно і адекватно оцінювати дійсність, приймати рішення.

2. Емоційно-чуттєвий рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і цілісності. Цей рівень має бути тісно взаємопов’язаним зі змістом когнітивного рівня і перебувати у певній залежності від нього, інакше головна особливість молодіжної свідомості – надмірна емоційність – може перетворитися в її ваду.

3. Поведінковий) рівень – містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

Свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетінням складових усіх рівнів. Наприклад, соціальна установка включає у себе елементи когнітивного рівня і емоційно-чуттєвого, а переконання містять у собі емоційні й поведінкові компоненти. Цілісність усіх складових свідомості не виключає наявності суперечностей і всередині кожного рівня, і в їх взаємодії, що дає можливість, будучи внутрішнім джерелом духовного розвитку, для подальшого вдосконалення особистості. Однак внутрішня суперечливість повинна мати свою межу, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів і соціальних установок може призвести до руйнації цілісності особистості, її дисгармонійності, духовного дискомфорту. Проявами такого порушення міри можуть бути, з одного боку, двоякість моралі і свідомості взагалі; почуття та емоції, що взаємно виключають одне одного, суперечливість поведінкових установок, а з другого – невідповідність між словами і вчинками, свідомістю і діяльністю. Такі явища у молодіжному середовищі отримали назву соціальної незрілості, інфантилізму.